Маргуліс В. Г.:
Да, тот закон, который Вы привели в пример, действительно, не срабатывает. А как оценить не принятый в окончательном варианте новый проект Налогового кодекса, где записано, что "…дата возникновения налоговых обязательств определяется, исходя из вероятности получения экономических выгод". Вы можете представить себе способность предприятий в таких условиях, вообще, хоть как-то работать?
Найдьонов В. С.:
Этот кодекс дает простор произволу, а для бизнеса нет ничего более смертельного, чем произвол!
Акімова І. М.:
Здесь часто звучали различные тезисы о роли государства. Часть представителей рассматривают государство как диктатора, или как "доброго дядю", олицетворенного Президентом, либо правительством, либо парламентом. Который должен обратить внимание на тот или иной вид бизнеса - малый, средний, крупный, индустриальный, сельскохозяйственный, и тогда это внимание якобы позволит решить многие законодательные проблемы и реализовать эти законы в жизни.
Думаю, что это наивный подход, и большинство из нас это понимают. Первая роль государства состоит в том, чтобы обеспечивать равные "правила игры" относительно малого, среднего, крупного бизнеса, относительно индустриального и сельскохозяйственного бизнеса, отечественных и иностранных собственников.
Второе - защита прав частного собственника. Этот тезис не нов. Он был высказан более 200 лет назад А. Смитом, но до сих пор в идеальном государстве не был реализован. Вопрос в другом. Когда этот процесс может активизироваться в таких странах как Украина? Мы не учитываем один важный момент. Пока не произошел процесс первичного распределения и перераспределения собственности, который начинается с приватизации и заканчивается в постприватизационный период, формирование групп мелких, средних и крупных предпринимателей, которые могут лоббировать интересы своих группировок на различных уровнях и обеспечивать создание, а главное - реализацию законов, которые бы защищали их интересы, практически невозможно. Вот почему, скорей всего, этот процесс будет идти медленнее, чем нам хочется. А тезисы, которые мы сегодня высказывали - это лишь отдельные задачи, которые неизбежно будут решаться на этом долгом пути.
РЕЗОЛЮЦІЯ ОРГКОМІТЕТУ "КРУГЛОГО СТОЛУ" "БЕЗПЕКА ЕКОНОМІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ" 24 квітня 2002 р.
Підтримка становлення та розвитку малого і середнього бізнесу в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики протягом всього періоду економічних реформ. Це проявилося у створенні відповідної нормативно-правової бази та реалізації спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні. Загалом за 1991-2001 рр. кількість діючих малих підприємств (МП) збільшилася майже в 5 разів.
Між тим, за кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тисяч населення (на кінець 2001 року - 47,6) Україна все ще набагато відстає навіть від країн Центральної та Східної Європи. Розвитку малих підприємств (МП) в Україні притаманна також низка системних вад:
1. Зберігаються диспропорції, які існували у територіальному розподілі МП. Значними є розрив у кількості МП на 10 тисяч населення між регіонами-лідерами та аутсайдерами, а також різниця у їхній продуктивності. Зокрема, в Києві у 2001 році вироблено 23,6 % всього продукту МП України, при тому, що на них зайнято лише 11,9 % усіх працюючих у цій сфері.
2. Якщо за кількістю підприємств та обсягами випуску продукції провідні місця посідають торгівля і промислове виробництво, то у розподілі прибутку найбільша частка припадає на торгівлю та операції з нерухомістю. Водночас, малі промислові підприємства, на яких зайнято понад 20 % працівників малого бізнесу, є в цілому збитковими. Це свідчить про декапіталізацію промислових МП.
3. МП в Україні забезпечують робочими місцями близько 15 % від загальної чисельності усіх зайнятих в галузях економіки. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у 2001 році дає підстави стверджувати, що вони як організаційна форма в нинішньому економіко-правовому середовищі не в змозі більше виконувати належних соціальних функцій.
4. Уповільнення темпів зростання кількості МП в Україні свідчить про втрату ними визначальної інституційної ролі - формування конкурентного середовища. Розвиток малого і середнього бізнесу не використовується як важіль структурного регулювання та модернізації економіки.
Зазначені диспропорції дають підстави для висновку про те, що зростання економічної активності у 2000-2001 рр. не знайшло адекватного відображення у середовищі малого і середнього бізнесу. Відтак підприємства цієї сфери поки що не посіли належного місця у структурі національної економіки, а ефективність політики державної підтримки розвитку малого бізнесу в Україні слід вважати недостатньою.
Зазначені тенденції відображають загальні негаразди ділового середовища для розвитку МП в Україні, в тому числі: слабке нормативно-правове забезпечення державної політики у сфері підтримки малого підприємництва, посилення адміністративного тиску, відсутність дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки, надмірний податковий тиск, нестабільність умов ведення бізнесу тощо.
Важливо, що переважна більшість гальмуючих чинників виходить за межі суто регуляторної політики та має макроекономічну природу. Відтак, дієздатна політика стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу в Україні потребує застосування комплексу взаємопов'язаних заходів і виходить за межі компетенції спеціалізованих державних структур.
Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог ГАТТ/СОТ та зближення України з іншими інтеграційними об'єднаннями суттєво підвищить конкурентний тиск, в тому числі - і на ринках, нині зайнятих малим бізнесом. Тому подальше просування національної економіки до встановлення розвинених ринкових відносин накладає на вітчизняний малий бізнес додаткові зобов'язання щодо відповідності цим відносинам, а саме:
- впровадження європейських норм і стандартів у технічній сфері;
- реалізацію вимог щодо соціального забезпечення, пенсійного, медичного страхування та безпеки праці;
- впровадження обов'язкових страхування, аудиту, інших вимог щодо ведення економічної діяльності;
- посилення фіскальної дисципліни та "детінізація" економічних відносин;
- оволодіння сучасними технологіями управління, маркетингу, фінансового аналізу.
Вітчизняні МП утворилися здебільшого в рамках існуючих виробничих відносин, тому, як правило, мало пристосовані до функціонування в умовах відкритого ринкового середовища, і потребують серйозних структурних змін.
Основним змістом стратегії підтримки малого й середнього бізнесу в Україні на сучасному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів).
Такий розвиток неможливий без формування тісних коопераційних зв'язків малих і великих підприємств. На жаль, сьогодні відсутність єдиного нормативно-правового поля для діяльності національного підприємництва ускладнює взаємодію малого й великого бізнесу. Невизначеність правового поняття "середній бізнес" також стримує зростання обсягів оборотів МП та чисельності зайнятості на них.
Враховуючи світовий досвід та об'єктивну необхідність розвитку малого підприємництва, його місце і роль у національній економіці, державна політика розвитку малого підприємництва в Україні повинна спрямовуватися на:
- забезпечення економічного зростання за рахунок діяльності суб'єктів малого підприємництва;
- створення конкурентного середовища;
- удосконалення структури малого підприємництва;
- заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях та пріоритетних напрямах;
- підвищення технологічного рівня виробництва МП;
- залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному та регіональному рівнях;
- створення нових робочих місць, зменшення безробіття;
- сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;
- формування нової соціальної верстви власників і підприємців.
З огляду на це, політика підтримки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні має охоплювати:
1. Регуляторну політику, яка повинна будуватися з урахуванням потреб максимального спрощення умов ведення бізнесу за умови збереження контрольованості та регульованості розвитку МП, спиратися на сучасні важелі і методики контролю, обліку та впливу на діяльність таких підприємств.
2. Фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва шляхом розбудови розвиненої мережі фінансово-кредитних організацій, поліпшення умов для приватного фінансування розвитку малого й середнього бізнесу через мікрокредитування, лізинг, кредитні кооперативи, спілки взаємного кредитування і страхування інвестицій, активізацію роботи Кредитно-гарантійної установи тощо. Така підтримка могла б стати й одним із завдань Українського банку реконструкції і розвитку. Необхідно також розробити чіткий механізм спрямування частки коштів, які надходять від приватизації державного майна, на підтримку малого підприємництва.