Податкова санкція - збільшення податкового тягаря при установленні факту порушення податкового законодавства.
Законом може встановлюватися і термін сплати податку, на протязі якого платник податків зобов'язаний фактично внести податок у бюджет.
Для упорядкування процедури внесення податку в бюджет установлюється порядок сплати податку, що представляє собою нормативно встановлені засоби і процедури внесення податку в бюджет.
Одержувачем податку є бюджет або позабюджетний фонд.
1.2. Функції податків.
Податки як вартісна категорія мають свої відмітні ознаки і функції, що виявляють їхню соціально-економічну сутність і призначення. Так, функція податку - це прояв його сутності в дії, засіб вираження його властивостей, показує яким образом реалізується суспільне призначення даної економічної категорії, як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу прибутків. У зв'язку з цим можна відзначити що, незважаючи на все різноманіття думок, розвиток податкової системи історично визначило три основних функції: фіскальну, контрольну і розподільчу. Які взаємозалежні, і жодна з них не може розвиватися на шкоду інший.
При цьому основна функція податків - фіскальна по забезпеченню наповнюваності скарбниці (від латинського слова fiscus - державна скарбниця).
Фіскальна функція - основна, характерна споконвічно для всіх держав. З її допомогою утворюються державні грошові фонди, тобто матеріальні умови для функціонування держави. Саме ця функція забезпечує реальну можливість перерозподілу частини вартості національного доходу на користь найменш забезпечених соціальних прошарків суспільства.
Держава, установлюючи податки, прагне насамперед забезпечити собі необхідну матеріальну базу для здійснення покладених на неї задач. Так, у період становлення буржуазного суспільства податки в основному мали фіскальну функцію. Проте світовий досвід свідчить про те, що функції податків змінюються в міру розвитку держави.
Інша функція податків, як економічної категорії, складається в тому, що з'являється можливість кількісного віддзеркалення податкових надходжень і їхнього зіставлення з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за прямуванням фінансових ресурсів, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику. Контрольна функція податково-фінансових відношень виявляється лише в умовах дії розподільної функції. Таким чином, обидві функції в органічній єдності визначають ефективність податково-фінансових відношень і бюджетної політики.
Розподільна функція податків володіє багатьма властивостями, що характеризують багатогранність її ролі у відтворювальному процесі. Це насамперед те, що споконвічно розподільна функція податків носила чисто фіскальний характер. Але з тих пір як держава порахувала необхідним активно брати участь в організації господарського життя в країні, у функції з'явилася регулююча властивість, що здійснюється через податковий механізм.
Стимулююча підфункція податків реалізується через системи пільг, винятків, преференцій (переваг), пов'язаних ознаками об'єкта , що пільготоутворюють, оподатковування. Вона виявляється в зміні об'єктів оподаткування, зменшенні податкової бази, зниженні податкової ставки й ін. так, Законом України “Про систему оподаткування” передбачені такі види пільги:
- неоподаткований мінімум об'єкта податку;
- вилучення з обкладення визначених елементів об'єкта податку; звільнення від сплати податків окремих категорій платників; зниження податкових ставок;
- цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити;
- інші податкові пільги.
Преференції встановлені у виді інвестиційного податкового кредиту і цільової податкової пільги для фінансування інвестиційних і інноваційних витрат. Податковий кредит, як і всякий кредит, дається на умовах повернення і платності, оформляється договором між підприємством і відповідним податковим органом.
Підфункцію відтворювального призначення несуть у собі платежі за користування природними ресурсами, податки, стягнуті в дорожні фонди, на відтворення мінерально-сировинної бази. Ці податки мають чітку галузеву приналежність, диференційовані по джерелах оподаткування
1.3. Принципи оподатковування.
Принципи (від латинського principium - основа, першооснова) - це основні і керівні ідеї, провідні засади, що визначають початки. Стосовно до оподатковування принципами варто вважати базові ідеї і положення, що існують у податковій сфері.
Проте, з огляду на багатоаспектність змісту податків, їхній комплексний характер і неоднозначну природу, необхідно відзначити, що кожній сфері податкових відношень відповідає своя система принципів.
Так, можна умовно виділити три такі системи:
- економічні принципи оподатковування;
- юридичні принципи оподатковування (принципи податкового права);
- організаційні принципи податкової системи.
Крім того, у рамках кожній із зазначених систем необхідно виділяти як загальні принципи оподатковування, властивій усій системі оподатковування в цілому, так і окремі принципи оподатковування, що відповідають тільки деяким розділам і положенням оподатковування, наприклад, принципи застосування відповідальності за порушення податкового законодавства, принципи обчислення і сплати податку з прибутку, принципи стягування податків із нерезидентів тощо.
Економічні принципи оподатковування являють собою сутнісні, базисні положення, що стосуються доцільності й оцінки податків як економічного явища. Вперше вони були сформульовані в 1776 році Адамом Смитом у роботі “Дослідження про природу і причини багатства народів”. Адам Смит виділив 5 принципів оподатковування, названих пізніше “Декларацією прав платника”:
1) принцип господарської незалежності і свободи платника податків, засновані на праві приватній власності; як вважав А. Смит, всі інші принципи займають підпорядковане даному принципу положення;
2) принцип справедливості, що полягає в рівному обов'язку громадян сплачувати податки відповідно до своїх прибутків: “... відповідно їхнього прибутку, яким вони користуються під заступництвом і захистом держави; ”
3) принцип певності, із якого випливає, що сума, засіб, час платежу повинні бути заздалегідь відомі платнику податків;
4) принцип зручності, відповідно до якого податок повинний стягатися в такий час і такий засіб, що подають найбільші зручності для платника;
5) принцип економії, відповідно до котрого витрати по стягуванню податків повинні бути менше, чим самі податкові надходження;
Принципи, запропоновані А. Смитом, зберегли свою актуальність і понині. Проте, за більш ніж 200-літній розвиток суспільства, система принципів А. Смита перетерпіла визначені зміни. Рекомендується, що в даний час реально втілені на практику такі економічних принципи оподатковування:
1. принцип домірності;
2. принцип соціальної справедливості, максимального врахування інтересів і можливостей платників податків;
3. принцип економічності (ефективності) або економічної обгрунтованості;
4. стимулювання підприємницької діяльності; і наукого-технічего прогресу;
5. принцип обов’язковості;
6. принцип рівнозначності і рівномірності;
7. принцип рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
8. Принцип стабільності;
9. Принцип компетенції;
10. Єдиний підхід;
11. Доступність.
Принцип домірності полягає в співвідношенні наповнюваності бюджету і несприятливих для платника податків наслідків оподатковування.
Під правовими принципами розуміються керівні положення права, вихідні напрямки, його основні початку, що визначають сутність усієї системи, галузі або інституту права.
Правові принципи організації системи оподатковування, використовувані в міжнародній практиці, можна сформулювати в такий спосіб:
1. Юридична рівність перед законом усіх суб'єктів, що хазяюють, і громадян. Податковий нейтралітет.
2. Податкові преференції підлягають обов'язковому затвердженню в законі.
3. Гарантованість стабільності і послідовності податкової політики.
4. Податкова прозорість (компанія не може приховувати прибутки акціонерів і служити їм податковим сховищем).
5. Заборона оберненої сили податкового закону (дія податків у часу).
6. Функціонування інституту відповідальності грунтується на презумпції винності платника податків за умови гнучкого податкового впливу на порушників податкових законів.
7. Орієнтація переважно на прогресивні форми оподатковування.
8. Антидискреційність рішень податкових адміністрацій.
9. Домірність і рівномірність податкових надходжень, що розподіляються по ланках бюджетної системи з розміром витрат, що щорічно підтверджується поточним фінансовим законодавством.
10. Пріоритет фінансових суспільно необхідних цілей.
До організаційних принципів податкової системи відносяться положення, відповідно до яких здійснюється її побудова і структурна взаємодія:
1. принцип єдності;
2. принцип рухливості;
3. принцип стабільності;
4. принцип множинності податків;
5. принцип вичерпного переліку податків.
2. Проблеми оподаткування у країнах з перехідною економікою на прикладі України, Росії та республіки Молдова.
2.1. Сучасний стан податкової системи України.
Загальний рівень оподаткування в Україні
В Україні доходи держави (сектора державного управління) включають до себе доходи державного і місцевих бюджетів, а також Пенсійного фонду і фонду соціального страхування (щодо коштів, одержаних за рахунок обов'язкових страхових внесків підприємств, організацій, кооперативів і громадян). У 1996—1999 рр. частка доходів держави у ВВП країни становила 37,8—40,3% (див. табл. 2.1.1.).