Таблиця 2.1.1.
Доходи держави в Україні (за даними 1996—1999 рр.)
(% ВВП)
| Показника | Роки | |||
| 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | |
| ВВП (млн.грн) | 81519 | 93365 | 102593 | 127126 |
| Державний бюджет (без коштів пенсійного фонду) | 14,8 | 17,1 | 15,3 | 15,5 |
| Місцеві бюджету | 13,4 | 13,0 | 12,9 | 10,1 |
| Страхові внески у Пенсійний фонд | 8,6 | 9,0 | 8,6 | 8,3 |
| Страхові внески у фонд соціального страхування | 1,2 | 1,2 | 1,0 | 0,9 |
| Доході згідно із ст.42, 43 і 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 1999р. | 3,8 | |||
| Доходи держави (в цілому) | 38,0 | 40,3 | 37,8 | 38,6 |
(доходи не включають міжбюджетних трансфертів).
В Україні (якщо судити з обсягу податків і обов'язкових платежів, які фактично збираються у країні) доходи держави приблизно відповідають їх середньому рівню в промислово розвинутих країнах Європи, але є істотно вищими, ніж у США та Японії (див. табл. 2.1.2.).
Таблиця 2.1.2.
Доходи держави в деяких країнах (за даними 1995 р.)
(% ВВП
| Країни | Рівень доходів | Країни | Рівень доходів |
| Данія | 51,6 | Норвегія | 4137 |
| Швеція | 50,2 | Німеччина | 39,1 |
| Бельгія | 45,9 | Ірландія | 35,4 |
| Фінляндія | 44,5 | Великобританія | 35,2 |
| Франція | 44,5 | Швейцарія | 34,3 |
| Нідерланди | 44,4 | Іспанія | 34,2 |
| Люксембург | 42,0 | Португалія | 33,9 |
| Австрія | 42,0 | Японія | 27,8 |
| Італія | 41,8 | США | 27,6 |
Однак обсяг податків і обов'язкових платежів, які фактично збираються в Україні, не може слугувати коректною оцінкою доходів сектора державного управління, яку закладено в чинному податковому законодавстві. В основі такої оцінки повинні лежати не фактично сплачені, а нараховані (належні до сплати) податки, збори і обов'язкові платежі, оскільки в Україні високим є рівень заборгованості по них.
Наявність такої заборгованості відзначається практично в усіх країнах з перехідною економікою. Однак у найуспішніших з них максимальний рівень заборгованості по податках і соціальних зборах (% ВВП) не тільки був істотно нижчим, ніж в Україні, але й стабільно знижується. Так, у Польщі в 1998 р. заборгованість по податках і внесках по соціальному страхуванню становила 2,7% ВВП (порівняно з 4,5% ВВП у 1993 р.). В Україні у 1998 р. недоїмка перед бюджетом і Пенсійним фондом досягла 12% ВВП, а в 1999 р. - дещо знизилася, але в 2000 р. її рівень продовжує зростати.
У цілому по Україні (без урахування МП і кооперативів) у 1996 р. сума нарахованих податків і обов'язкових платежів становила 46,1% ВВП, у 1998 р. — 45,3 і в 1999 р. — 45,5% ВВП. У 1998 р. МП повинні були сплатити у бюджет, у цільові фонди і фонди соціального страхування близько 4,5% ВВП (за інші роки розрахунки не виконано через відсутність необхідної статистичної інформації). Як видно з наведених даних, у 1996—1999 рр. рівень податкових вилучень, передбачений чинним законодавством, становив, за мінімальними оцінками (тобто без урахування МП і кооперативів), 45—46% ВВП, а з урахуванням МП — близько 50% ВВП. Отже, податкове навантаження на сумлінних платників податків, у яких обсяги фактично сплачених і нарахованих податків збігалися, було не на середньому в Європі рівні, а на максимальному. В Україні особливо високою є сумарна ставка оподаткування трудових доходів (сума прибуткового податку і відрахувань у позабюджетні фонди, поділена на суму доходу, що включає податок, і відрахувань по соціальному страхуванню), причому значну частину цього податкового навантаження несуть роботодавці (див. табл. 3). Наприкінці 1999 р. фактична сумарна ставка прибуткового оподаткування для доходів на рівні мінімальної заробітної плати становила у нас близько 34%. Гранична ставка оподаткування мінімальних доходів (тобто процент збільшення платежів по прибутковому податку і внесках по соціальному страхуванню при збільшенні доходів) досягала 38,8%, що приблизно відповідало показнику Росії, де в 1999 р. вона була на рівні близько 37,2%. Однак для доходів, оподатковуваних за максимальною ставкою, гранична сумарна ставка оподаткування в Україні досягала, 67,2% (проти 53% у Росії).
Таблиця 2.1.З.
Оцінка граничної та середньої ставок оподаткування доходів в Україні (за даними 1999 р.)
(%)
| № | Показники | Мінімальна заробітна плата | Середня заробітна плата | Подвійна середня заробітна плата | |||
| Гранична | середня | гранична | середня | гранична | середня | ||
| 1. | Прибутковий податок з громаді» | 10 | 7,7 | 20 | 13,4 | 20 | 16,7 |
| 2. | 1+ внески громадян у Пенсійний фонд і фонд зайнятості | 11,5 | 9,2 | 22,5 | 15,9 | 22,5 | 19,2 |
| 3. | 2+ внески роботодавців у Пенсійний фонд, фонд соціального страхування і фонд зайнятості. | 38,8 | 34,0 | 49,8 | ;8,8 | 49,8 | 41,2 |
У 1999 р. сумарна ставка прибуткового оподаткування середньої заробітної плати (включаючи усі внески по соціальному страхуванню) становила 38,8%, а кожна додаткова гривня валової заробітної плати (заробітної плати і внесків роботодавців по соціальному страхуванню) означала збільшення прибуткового податку і соціальних внесків працівників і роботодавців майже на 50 коп. Зрозуміло, що такий високий рівень податкового навантаження на заробітну плату не може не справляти негативного впливу на ринок праці та функціонування підприємств у офіційному секторі економіки. Не випадково в матеріалах вибіркових обстежень ділової активності переважна більшість керівників підприємств (від 82 до 95% опитаних) вважають рівень оподаткування головним фактором, який перешкоджає зростанню виробництва в Україні.
Міжгалузеві відмінності в рівні податкового навантаження
В умовах України на економічне зростання негативно впливає не тільки високий загальний рівень оподаткування, але й порушення принципу нейтральності оподаткування у відношенні до галузей економіки. Згідно з чинним в Україні податковим законодавством, у промисловості рівень податкового навантаження (63,6—61,7% ВВП галузі) є в 2 рази вищим, ніж у сільському господарстві (відповідно, 32,4—30,2% ВВП). Для транспорту і зв'язку передбачено податкові вилучення в розмірі 50% галузевого ВВП.
Значні податкові пільги для сільського господарства призводять до зниження частки податків і обов'язкових платежів у його новоствореній вартості. Використання як бази оподаткування показників реалізованої продукції (для відрахувань у дорожній та інноваційний фонди) і заробітної плати (для відрахувань у Пенсійний фонд, фонд соціального страхування і фонд зайнятості) збільшують питоме податкове навантаження для тих галузей і підприємств, які випускають більш трудомістку продукцію або мають вищий рівень матеріальних затрат.
Згідно з даними статистичної звітності, в 1998 р. платежі, нараховані у дорожній та інноваційний фонди у цілому по народному господарству України (без урахування МП і кооперативів), становили майже 3,5% ВВП (див. табл. 4). Для транспорту, зв'язку та сільського господарства вони були приблизно на середньому рівні, тоді як для промисловості — майже в 1,5 рази перевищували його. При цьому в чорній металургії нараховані платежі досягли вже 10,6% ВВП галузі, при менш як 2% — у легкій промисловості.
Таблиця 2.1.4.
Відрахування у дорожній та інноваційний фонди (за даними 1998 р.)
(% ВВП відповідної галузі)
| Галузі | Належить сплатити за розрахунком | Фактично сплачено |
| Народне господарство (в цілому) | 3,5 | 1,8 |
| Промисловість | 5,2 | 2,5 |
| У тому числі – електроенергетика | 8,5 | 2,6 |
| Кольорова металургія | 6,0 | 6,7 |
| Чорна металургія | 10,6 | 5,4 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість | 4,2 | 2,7 |
| Машинобудування | 4,0 | 2,2 |
| Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість | 4,3 | 1,7 |
| Промисловість будівельних матеріалів | 3,5 | 1,7 |
| Легка промисловість | 1,9 | 2,1 |
| Харчова промисловість | 2,7 | 1,2 |
| Сільське господарство | 3,5 | 0,6 |
| Транспорт | 3,7 | 2,1 |
| Зв’язок | 3,3 | 3,1 |
Значні галузеві відмінності в обов'язкових платежах у державні цільові фонди не були пов'язані ні з результатами діяльності галузей, ні з обсягом послуг, одержаних ними від держави. Причиною порушення принципу нейтральності оподаткування стало використання як його бази показника реалізованої продукції. Тому не випадково для підприємств гірничо-металургійного комплексу потрібним було введення спеціальних умов оподаткування (у тому числі — таких, як зниження ставки збору в Державний інноваційний фонд (на 50%) і скасування збору у дорожній фонд).