Смекни!
smekni.com

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода (стр. 7 из 8)

Таким чином, усе вищевикладене поряд із розірванням господарських зв'язків, відсутністю платоспроможного попиту, високим рівнем безробіття, а також недосконалістю існуючого податкової політики, техніки і права (зокрема, велике кількість пільг, складність числення і т.д.) аж ніяк не сприяють рішенню проблеми збирання податків, що у свою чергу визначає значні недонадходжень в бюджет. У той же час просто несерйозно міркувати про зниження податків, коли в податковій системі є маса законних і незаконних лазівок. У подібних умовах держава не може різко знизити податкове навантаження, оскільки наповнюваність скарбниці істотно зменшиться, що ще більш загострить бюджетну кризу.

3. Реформування податкової системи.

3.1. Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі.

Про вдосконалення податкової системи вже висказано і написано дуже багато. Це питання по­стійно обговорюється як економістами, так і політиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такої податкової системи, яка б по­вністю задовольнила і державу, і платника податків.

Податкова політика, і, як наслідок, податкова система кожної держави — одна з головних скла­дових формування і розвитку економіки. Вона ви­значає умови і рівень розвитку держави, її со­ціальної сфери, обороноздатності, внутрішньої і зовнішньої політики. Впливають на неї і геогра­фічне положення країни, і традиції народу. Ось чому податкова система повинна будуватися з ура­хуванням багатьох факторів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати на результати її функціону­вання. При всьому цьому податкова політика по­винна забезпечити вирішення двоєдиного завдання:

- з одного боку, встановлення оптимальних податків, які не будуть стримувати розвиток підприємництва;

- з другого боку, забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення дер­жавних і соціальних потреб.

Перехідні процеси в нашій країні проходять над­звичайно складно і неоднозначне, а іноді й болісно. У таких умовах не вдалось обійтись без поми­лок, упущень і прорахунків. Тут впливали як суб'єктивні, так і об'єктивних причини, позна­чився брак досвіду та кваліфікованих кадрів, нау­ково-практичних розробок у сфері розвитку по­даткової системи перехідного періоду.

Як відомо, податки з'явилися у глибокій дав­нині разом із появою владних структур. У східних слов'ян першою формою податків були добровільні підношення своїх племен і данина з чужих.

Перехід від натурального господарства до гро­шового, зародження, формування держави стали головними передумовами виникнення податків.

Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення дер­жави.

Розвиток і зміна форм державного устрою зав­жди супроводжуються вдосконаленням податко­вої системи. Тобто з розвитком держави вдоско­налювалися й системи податків, адже вони є платою суспільства за виконання державою її функцій.

Становлення системи оподаткування немину­че пов'язане з питанням про її вдосконалення, оптимізацію.

Останнім часом питання оподаткування опи­нилися в центрі уваги наукової і громадської дум­ки. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податко­во-бюджетного регулювання в Україні замість про­ведення суто фіскальної податкової політики. Крім цього, сьогодні доводиться на державному рівні визнати гостроту проблеми оподаткування, пов'я­заної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і по­глиблення економічної кризи.

Щоб здійснити реальну розбудову нашої економ­іки через призму соціально-ринкової спрямованості й соціального добробуту, треба не вдосконалювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього про­дукту, а налагодити виробництво і не заважати відрод­женню вітчизняного виробника.

У сучасних умовах спад економічних показників означає втрату ринку як світового, так і внутрішнього. При цьому наявні прогалини миттєво і без­перешкодно заповнюються товаровиробниками — конкурентами з інших країн.

Слід нагадати, що сьогодні в Україні діє по­над 28 законів, які регулюють порядок обчислен­ня і сплати різних видів податків і відрахувань. Усього чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань і 14 місцевих податків та зборів.

Конституція України закріпила положення про те, що система оподаткування встановлюється тільки законами України. Це положення вимагає приве­дення усього податкового законодавства у від­повідність до Конституції України і водночас — це досить зручний момент для вдосконалення систе­ми оподаткування.

Чинна податкова система зазнає нищівної кри­тики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика базуєть­ся на емоційних, поверхневих факторах економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв'язків в економіці, потреб держави у фінансо­вих ресурсах для виконання нею функцій із регу­лювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного до­бробуту, обороноздатності, систем державного управління.

На будь-якому етапі розвитку держави існує межа зниження витрат бюджету і рівня його де­фіциту, перевищувати який економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як показав досвід проведення податкових реформ у розвинутих краї­нах, не супроводжується швидким зростанням по­даткових надходжень до бюджету через уповільне­ну реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно швидко не впливає і на темпи еко­номічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих на краї­ни з розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу — з моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету — стано­вить 2,5-3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання проявляються ще пізніше.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі со­ціально-економічні процеси, як обсяг виробниц­тва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і тех­ніки, структурні зміни ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень спожи­вання певних матеріальних благ тощо.

Якими б великими не були потреби у фінансо­вих засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікав­леність платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звужен­ня податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до змен­шення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Тому в Україні і практиків, і вчених очікує ще велика спільна праця у створенні сучасних прин­ципів податкової політики, а саме:

1. Рівень податкової ставки повинен встановлю­ватися з урахуванням можливостей платників по­датків, тобто рівня їх доходів

Оскільки можливості різних фізичних і юри­дичних осіб неоднакові, в ідеалі для них повинні бути встановлені диференційовані податкові став­ки, тобто податок з доходу повинен бути прогре­сивним.

Цього принципу дотримуються далеко не зав­жди. Однак ідея необхідності оподаткування до­ходів і майна за прогресивними ставками цілком заслуговує на увагу.

2. Оподаткування доходів повинно носити одно­разовий характер

Багаторазове оподаткування доходу чи капіталу неприпустиме. Прикладом дії цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, продукт оподатковується податком усього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни проходження по виробничій ланці аж до кінцевого продукту оподатковується тільки один раз. У цьому — одна із головних переваг по­датку на додану вартість.

3. Обов'язковість сплати податків

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків щодо необхідності платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата по­датків були менше вигідними платнику, ніж своє­часне і чесне виконання зобов'язань перед бю­джетом.

4. Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для плат­ників податків і економічними для установ, що зби­рають податки

За прикладом, що підтверджує необхідність до­тримання цього принципу, далеко ходити не треба. Візьмемо горезвісний податок на додану вартість у тому вигляді, в якому його піднесли деякі «зако­нодавці». Для того, щоб вирахувати належну до сплати суму податку, бухгалтери виписують кіпи паперів. Дійшло до того, що вигадуються нові ра­хунки і майже не системи бухгалтерського обліку.

5. Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптованою до змін суспільне політичних і еконо­мічних умов

Тут необхідно дати негативну оцінку безсис­темному наданню пільг і вважати за доцільне і ефективне адресне податкове стимулювання пріо­ритетних галузей та регіонів. Необхідно, наприк­лад, побудувати дороги у Львівській області — отже, можна надати пільги на період будівництва організаціям, що будуть їх будувати.

6. Податкова система повинна забезпечувати ро­зумний перерозподіл створюваного валового внутріш­нього продукту і бути ефективним інструментом дер­жавної економічної політики

Особливу увагу слід звернути на сам процес законотворення. Окремо взятий податковий закон, яким би він не був ідеальним, не зможе принести очікуваного ефекту без тісної погодженості з усім податковим законодавством. На практиці ж закон, проходячи декілька читань у Верховній Раді, інколи приймається в зовсім невпізнаному вигляді. Тут вже не можна говорити про якусь взаємопого-дженість такого законодавчого акта з іншими. Більше того, інколи і в самому законі мають місце окремі протиріччя.