Тому не дивно, що чинна податкова система в Україні викликає багато нарікань економістів, депутатів, журналістів, державних чиновників і рядових платників податків.
З кожними черговими виборами створюється ілюзія, що першим кроком нових народних обранців стануть докорінні зміни в галузі податків. Проходить певний час, і очікування не справджуються. Нові законодавчі акти частіше не покращують, а погіршують стан справ.
У той же час аналіз критичних виступів показує, що якого-небудь загального підґрунтя у їхніх авторів немає. Кожен незадоволений чимось своїм, одним не подобається те, що податки надто високі; інші думають, що свобода підприємництва поширюється і на податки: хочу — плачу, хочу — приховую. Але при цьому всі дружньо звинувачують уряд у затримках виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат.
Предметами для критики виступають: зайвий фіскальний характер податкової системи; відсутність належного стимулювання вітчизняних виробників, надмірне оподаткування прибутку (доходу), надмірно високе оподаткування фізичних осіб при невеликій, у порівнянні із західними країнами, оплаті праці; введення податку на додану вартість, про який раніше і не чули; досить жорсткі фінансові санкції при ухиленні від сплати податку, недостатність вжитих заходів щодо зменшення недоїмок у бюджеті; часті зміни окремих податків, мізерне оподаткування природних ресурсів. І найбільш радикальні пропозиції зводяться до того, що податкову систему слід відмінити і замість неї «придумати» яку-не-будь нову.
Узагальнити і звести воєдино всі ці точки зору неможливо, в багатьох критичних зауваженнях і пропозиціях є раціональне зерно. Податкова політика звичайно потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи оподаткування західних країн, моментів.
В Україні податкова політика поки ще формується. При її становленні слід враховувати досвід інших держав, але тільки той, який дасть позитивний результат і для виробника, і для бюджету.
Подальша перспектива розвитку податкової системи залежить і від прийняття Податкового кодексу. Це повинен бути всеохоплюючий документ, який повністю визначає взаємини держави з платниками податків, функції і повноваження органів влади з встановлення і стягнення податків і зборів.
Податковий кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши все те раціональне, що в ній є, врахувати напрацьований позитивний досвід. З прийняттям Податкового кодексу нарешті буде створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.
Податковий кодекс призначений стабілізувати систему податків, принаймні, в межах фінансового року, а в подальшому протягом декількох років. Він повинен вижити хибну практику прийняття податкових законодавчих актів «заднім числом». Усі зміни повинні проводитися тільки разом із формуванням бюджету на наступний рік і завчасно бути повідомленими платникам податків.
Саме шляхом створення Податкового кодексу стане можливим сформувати єдину комплексну систему податків у країні, усунути наявні протиріччя, чітко визначити функції, повноваження і відповідальність усіх рівнів влади в проведенні податкової політики, у введенні і відміні податків, зборів і податкових пільг.
Це не означає, що потрібно докорінно змінювати систему. Ми не можемо відкинути світовий досвід, а українські податки базуються саме на ньому. Адекватність податків створить необхідні передумови для інтеграції нашої економіки у світову, для уникнення подвійного оподаткування при інвестиціях капіталу, створення спільних підприємств і здійснення спільних проектів із урахуванням специфічних особливостей і традицій України.
ВИСНОВКИ.
Україна переживає зараз жорстку економічну кризу. Як це ні парадоксально звучить, але саме зараз наступає час змін. Необхідно комплексні перетворення у всій структурі економіки. Ефективна податкова система є однієї з найважливіших складових економічного процвітання країни. Про це можна судити по закордонних країнах, де обговорення податків давно вже займає почесне місце серед економічного планування.
Система податків і зборів служить інструментом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, розміщення, прискорення науково-технічного прогресу. Податками можна стимулювати або, навпаки, обмежувати ділову активність, а отже, розвиток тих або інших галузей підприємницької діяльності. Можна створити передумови для зниження витрат виробництва й обертання приватних підприємств, для підвищення конкурентноздатності національних підприємств на світовому ринку. За допомогою податків можна проводити протекціоністську економічну політику або забезпечити свободу товарному ринку. Податки створюють основну частину прибутків державного і місцевих бюджетів, даючи можливість фінансового впливу на економіку через видаткову частину
Потенційно, податкова політика покликана пом'якшувати негативні явища властивої ринкової економіки. Являючись ключовою ланкою економічної політики, являє собою інструмент регламентування макроекономічних пропорцій.
У той же час, що діють на даний момент напрямки податкової політики відрізняються безсистемністю, відсутністю наукового підкріплення і зайвої фіскальності. Так, у бюджетній політиці за останні роки акцент на збільшення дохідної частини був зроблений не за рахунок заходів для легалізації підприємницької ініціативи, а за рахунок росту податкового тягаря і жорсткості податкового адміністрування. Проте збирання податків не вдалося збільшити шляхом адміністративного тиску, тому що не були сформовані діючі економічні стимули чесно сплачувати податки, не проводилися заходи щодо скорочення бартерних операцій і витисненню грошових сурогатів.
Зміни в податковій системі необхідні. Вони повинні бути послідовними і передбаченими. Їхніми головними напрямками повинні стати:
• зниження загального рівня оподатковування при різкому розширенні податкової бази;
• скорочення кількості податків і спрощення системи оподатковування;
• посилення податкової дисципліни;
• систематизація і кодифікація податкового законодавства.
Можливості збільшення прибутків бюджету за рахунок виведення значної частини економіки з "тіні" важко переоцінити. Багато в чому унаслідок високого рівня податків частка надходжень від нового приватного сектора непропорційно низька щодо їх реальних (а не офіційно що показуються) прибутків. Для досягнення цієї цілі потрібні міри з одного боку, контрольно-карного характеру (по жорсткості збору податків, припиненню контрабанди і "тіньових" торгових і фінансових операцій і ін.), з іншого боку - у напрямку раціоналізації податкового законодавства. Справитися з задачею легалізації "тіньової" економіки тільки мірами карного характеру неможливо, для цього треба створити в людей і фірм бажання сплачувати податки - тобто одержувати легальні високі прибутки. У цілому в ході податкової реформи необхідний перехід від виконання податками переважно фіскальних функцій до переважно стимулюючим.
Необхідність цих змін зрозуміла майже усім. Дійсне питання складається в умінні Уряду знайти баланс між об'єктивно суперечними друг другу фіскальними і стимулюючими функціями податків.
Список використаної літератури.
1. Закон України “Про систему оподаткування” від 01.10.1991р.
2. Закон України “Про оподаткування доходів підприємств і організацій” від 20.12.1992р.
3. Брызгалин А.В. “Налоги и налоговое право”: учебник – Москва: Центр, Налоговое и Финансовое право, 1998.
4. Юткина Т.Ф. “Налоги и налогообложение”: учебник – Москва. – 1998.
5. “Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі” // Економіка, фінанси, право – 2000. № 4.
6. Папаїка О.О. “Реформування податкової системи України” // Фінанси України – 2000р. № 8.
7. “Податкова політика України у контексті створення умов для економічного зростання.” //Економіка України – 2000р. № 9.
8. Хритинин В.Ф. “Налоговая система в России” – // Финансы. – 1997. - № 7.
9. Сажина М.А. “Налоговую систему России необходимо совершенствовать” – // Финансы. – 1999. - № 7. - с. 20. Сажина М.А. “Налоговую систему России необходимо совершенствовать” – // Финансы. – 1996. - № 7.
10. Бельченко В. “Основы экономической модели и принципиальные направления вывода экономики Молдовы из кризисной ситуации в переходной период” – // Финансы. – 1999. - №6.