Л.Е. Ароцкер, що спеціально вивчав проблеми тактики судового слідства, відзначив, що найважливішими умовами, що визначають своєрідність застосування положень криміналістичної тактики судом, є:
а) розгляд справи судом у колегіальному складі;
б) участь у дослідженні доказів, у виробництві всіх судових дій поряд із судом представників обвинувачення і захисту, підсудного, потерпілого, цивільних позивача і відповідача і їхніх представників, а в необхідних випадках — експертів і свідків;
в) активна участь підсудного у всьому судовому слідстві;
г) вимога безпосереднього сприйняття судом усіх доказів, ретельної їх перевірки й оцінки;
д) проведення судового слідства в умовах устности і гласності, у присутності значного числа громадян, на яких воно робить виховний вплив;
е) доказування в значно більш стислі строки, чим на попередньому слідстві;
ж) проведення судом як процесуальних дій, що вже раніше проводилися слідчим, так і нових. Тому для виробництва багатьох судових дій характерні елементи повторності, що не може не мати визначеного значення для тактики їх провадження й оцінки результатів.
1.3.Тактика процесуальної дії, тактичні комбінації (операції)
Тактичні прийоми підготовки, здійснення, фіксації й оцінки результатів процесуальної дії у своїй системі складають його тактику.
Тактика процесуальної(слідчої і судової) дії покликана забезпечити її максимальну ефективність при найсуворішому дотриманні законності. Рішення цієї задачі визначає структуру тактики процесуальної дії, зміст її підсистем, кожна з який являє собою її визначену стадію. У загальному виді послідовність цих стадій може бути визначена як:
а) підготовка до проведення процесуальної дії;
б) проведення процесуальної дії;
в) фіксація ходу і результатів процесуальної дії;
г) оцінка отриманих результатів і визначення їх значимості і місця в системі доказової інформації з даної кримінальної справи.
Тактичні прийоми здійснення кожної з цих стадій забезпечують вирішення завдань, з урахуванням тих особливостей, що має ця стадія.
Підготовка до проведення процесуальної дії. На цій стадії усвідомлюються і формулюються задачі процесуальної дії, зважуються питання, зв'язані з моментом його проведення і навкруги учасників, використанням техніко-криміналістичних прийомів і засобів, визначенням форми і меж використання оперативних можливостей, допомогою громадськості і фахівців.
Одне з неодмінних умов цієї стадії — побудова уявної динамічної моделі всього ходу майбутньї дії. Ця звернена в майбутнє уявна модель повинна допомогти представити його обстановку, поводження його учасників. Модель дозволяє заздалегідь передбачити різні ситуації і вчасно продумати варіанти розвитку процесуальної дії і можливий вплив факторів, що заздалегідь враховуються. Повнота такої моделі і кількість її варіантів знаходяться в прямої залежності від обсягу інформації про злочинну подію, про особистість учасників майбутнього дії. Чим більшим є обсяг інформації, тим менше варіантів уявних моделей ходу процесуальної дії необхідно будувати в процесі його підготовки (і навпаки).
Обсяг вихідної інформації, крім іншого, залежить від місця процесуальної дії в системі всіх дій у справі. Якщо процесуальна (у даному випадку слідча) дія відноситься до числа першочергових, то, як правило, така інформація буде невелика і може зводитися іноді тільки до повідомлення про подію. Це особливо характерно для підготовки до огляду місця події, коли він проводиться до порушення кримінальної справи. У цьому випадку базою для побудови уявної моделі служать типові версії, тобто такі, котрі в самій загальній формі дозволяють судити про характер події. Природно, вони носять приблизний характер і повинні конкретизуватися в ході слідчої дії в міру одержання додаткової інформації.
Сформульовані завдання процесуальної дії відбиваються в плані її проведення. План проведення процесуальної дії, крім вказівки на її завдання, місце і час проведення, містить:
а) інформацію про особу, у відношенні якої проводиться процесуальна дія, а також про об'єкти, із приводу яких вона проводиться;
б) вказівка на наявні докази, потреба у використанні яких може виникнути при проведенні процесуальної дії чиякі відносяться до обставин, із приводу яких вона проводиться;
в) вказівка на прийоми використання цих доказів, а також оперативної інформації, якщо вона мається в розпорядженні особи, що проводить процесуальну дію;
г) вказівка на тактичні прийоми проведення процесуальної дії, послідовність їх застосування з урахуванням можливого розвитку ситуації, тобто з прогнозуванням поводження її учасників, а також вказівка на необхідні технічні засоби.
Істотний елемент підготовки до проведення процесуальної дії — визначення кола її учасників.
З позицій закону розрізняють обов'язкових і необов'язкових (факультативних) учасників слідчих дій. Крім слідчого, до числа обов'язкових учасників закон у відповідних випадках відносить понятих, фахівця, педагога чиродичів неповнолітнього допитуємого. Однак з погляду практики коло такихучасників може бути ширше — за рахунок включення в їх число свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачуваних, представників адміністрації і т.п. Тому, визначаючи майбутніх учасників, слідчий (на відміну від суду) повинний керуватися не тільки вимогами закону, але і тими правилами, що виробила практика проведення даної дії по конкретній категорії кримінальних справ.
Проведення процесуальної дії. На цій стадії реалізується намічений план і зважуються ті задачі, що ставив перед собою слідчий (суд). Це — період перевірки версій шляхом чи підтвердження спростування зроблених з її висновків.
Процесуальна дія являє собою встановлену законом форму застосування різних методів пізнання. У цьому аспекті тактичний прийом виступає варіантом застосування цих методів, що відповідають сформованої ситуації й обстановці. Самі по собі методи пізнання законом не регламентуються, визначається лише процесуальна форма їх застосування.
На тактику проведення процесуальної дії відомий вплив оказує місце цього акта в системі дій у справі, що особливо помітно на етапі слідства. Відомо, що слідчі дії по їх ролі звичайно підрозділяються на першочергові і наступні. Першочергові дії, здійснювані на першому етапі розслідування, що починається з моменту порушення кримінальної справи, служать засобом:
а) орієнтування слідчого в обстановці міста розслідуваної події, одержання даних про її механізм і наслідки;
б) розкриття злочину "по гарячих слідах", одержання необхідної інформації для встановлення і розшуку злочинця;
в) збирання тих доказів, яким грозить знищення чи зникнення під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів;
г) одержання вихідної інформації для побудови розгорнутих слідчих версій, що охоплюють собою весь зміст предмета доказування.
Наступні дії, здійснювані на другому етапі, спрямовані на аналіз, оцінку і використання доказів, зібраних на початковому етапі, детальну перевірку версій, доказування елементів складу злочину, а також з'ясування причин і обставин, що сприяли здійсненню і прихованню злочину. Якщо для тактики першочергових слідчих дій одним з головних є фактор часу, момент раптовості, то тактика наступних дій характеризується комбінацийністю, коли декілька слідчих дій поєднуються в комплекс, підлеглий однієї мети, і утворять свого роду тактичну комбінацію. У цьому випадку одне зі слідчих дій може виконувати підготовчі функції стосовно іншого. Наприклад, попередній допит суб’єкта, що пізнає про ознаки того, який підлягає пред'явленню для впізнання, складає елемент підготовки останнього, а результати впізнання дадуть матеріал для допиту впізнаного підозрюваного.
Фіксація ходу і результатів дії. Тактика цієї стадії покликана максимально повно і вірно відбити весь зміст процесуальної дії і досягнутих результатів. Тактичні прийоми фіксації спрямовані на вибір чи створення умов, що забезпечують максимально ефективне застосування відповідних техніко-криміналістичних засобів і прийомів фіксації доказової інформації у встановлених законом формах.
Без належного процесуального оформлення отримана інформація не здобуває необхідної доказової сили, а самі дії слідчого чи суду не можуть породити ніяких процесуальних наслідків. Результатом розглянутої стадії є створення відповідних процесуальних документів — джерел доказів, а також включення в їхю систему належно оформлених матеріальних об'єктів, що володіють усіма необхідними за законом реквізитами (речовинних доказів), чи одержання порівняльних матеріалів (зразків) для цілей експертизи.
Оцінка отриманих результатів і визначення їх значення — заключна стадія процесуальної дії. Аналіз проробленої роботи й отриманих результатів необхідний як для перевірки вірогідності доказової інформації, так і для рішення питання про її доказову силу і шляхи подальшого використання. На цій стадії виявляються допущені при проведенні процесуальної дії помилки, ті наслідки до яких вони привели, зважується питання про доцільність (чи необхідності) повторного проведення даної дії. Оцінці піддається і той процесуальний документ, у якому відбиті хід і результати проведеної дії — з погляду його об'єктивності, повноти, логічності і послідовності викладу, чіткості і ясності формулювань, наявності необхідних реквізитів.