– контроль за розміщенням і використанням коштів.
Серед складових оборотного капіталу велику питому вагу займають товарно-матеріальні запаси, до складу яких включають виробничі запаси, готову продукцію, незавершене виробництво. Утримання великих обсягів товарно-матеріальних запасів забезпечує гнучкість в проведенні операцій підприємства, проте призводить до підвищених витрат щодо зберігання та утримання запасів. Запаси, з позиції фінансиста, – це відволікання коштів, їх заморожування [29]. Тому з метою мінімізації неефективних витрат грошових коштів необхідно визначити оптимальний обсяг запасів:
(7.1.)
де, С – постійні витрати, пов’язані з організацією замовлення;
О – необхідний розмір одиниць запасів на кожний період, що розглядається;
S – питомі витрати на утримання запасів.
Відмітимо, що методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає П(С)БО №9 “Запаси”. Норми цього положення не розповсюджуються на незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг; фінансові активи, молодняк тварин, продукцію сільського і лісового господарства. Дане положення регламентує оцінку вибуття запасів, оцінку запасів на дату балансу, розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності [16].
Для оцінки запасів підприємство може використовувати методи FIFOта LIFO. Оцінка запасів за методом FIFO базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Оцінка запасів за методом LIFO враховує, що запаси використовують у тій послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень. На ВАТ “КЗРК” запаси оцінюються за методом фактичної собівартості, вони відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Наступною складовою оборотного капіталу є дебіторська заборгованість. Особливості її оцінки і розкриття інформації щодо неї регулюються П(С)БО №10, яке містить 13 статей [14]. Відносно дебіторської заборгованості існує два підходи щодо управління нею: лібералізація умов кредитування та встановлення більш жорстких умов. Виходячи із даних балансу за 2001-2002 роки проаналізуємо динаміку і структуру дебіторської заборгованості (дод. Ц). Для наочності поєднаємо аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання і її розкриття у фінансовій звітності регулює П(С)БО №11 “Зобов’язання”. Дане положення передбачає порядок розкриття інформації у примітках до звітності [19].
За даними додатку Ц видно, що розміри кредиторської заборгованості значно перевищують розміри дебіторської, це не можна однозначно тлумачити як позитивний або негативний фактор, оскільки, з одного боку – кредиторська заборгованість є додатковим джерелом фінансування, а з іншого – порушує фінансову стабільність підприємства.
Відносно структури дебіторської заборгованості, то найбільшу питому вагу має дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги – 53,94 та 56,09% відповідно у 2001 та 2002 році. Другою за величиною є дебіторська заборгованість перед бюджетом – 26,47 і 27,52% за досліджувані періоди, причиною наявності даного виду заборгованості є різниця між бухгалтерським та податковим звітними періодами. На третьому місці – інша поточна заборгованість (14,56 і 11,15%), і найменшою є заборгованість за виданими авансами (4,38 і 4,55%). Загальна заборгованість збільшилась на 240 тис. грн. або на 0,97%.
Відносно структури кредиторської заборгованості, то тут найбільшою за величиною є також заборгованість за товари, роботи та послуги (66,07 і 64,38% у 2001 та 2002 році відповідно), на другому місці – заборгованість з оплати праці – 12,43 і 6,87%, причиною чого є те, що підприємство виплачує заробітну плату протягом 10 днів з дня закінчення звітного періоду, також велику питому вагу займають векселі видані біля 9% - цей вид заборгованості також можна прирівняти до товарної кредиторської заборгованості. Як бачимо з даних аналізу величина кредиторської заборгованості значно збільшилась – на 13924 тис. грн. або на 24,89%. Тому підприємство повинно приділити більше уваги управлінню кредиторською заборгованістю. Взагалі вся кредиторська заборгованість поділяється на ту, якою можна управляти (товарна) і та, якою неможливо керувати, так звані нарахування. Для підприємства кредиторська заборгованість розглядається як безоплатне джерело фінансування, тому вигідно користуватись таким джерелом. Але величина кредиторської заборгованості повинна знаходитись в певних межах, які підприємство визначає самостійно, аби уникнути ризику неплатоспроможності.
Щодо такої складової оборотних коштів, як грошові кошти, то тут є переваги та недоліки їх утримання. Перевагами є наступні: для забезпечення високого кредитного рейтингу; задоволення потреби в сезонних та циклічних коливаннях виробництва; у разі надання знижки постачальниками. Недоліки: заморожування коштів і втрата можливостей щодо прибуткового інвестування. Але, якщо поглянути на баланс ВАТ “КЗРК” на кінець 2002 року, то можна побачити, що величина грошових коштів та фінансових інвестицій досить незначна, тому на підприємстві існує ризик ліквідності.
Джерелами формування оборотних коштів на ВАТ “КЗРК” є, по-перше, кредиторська заборгованість, по-друге, короткострокові кредити банків. Вище було проаналізовано динаміку і структуру кредиторської заборгованості, а відносно короткострокових кредитів банків, то як видно з балансу за 2001-2002 роки (дод. Д, Д1), ця величина дорівнювала 11645 та 21061 тис. грн. відповідно, як бачимо збільшилась майже в два рази. І напевно короткострокові кредити використовувались не лише для фінансування оборотних коштів, оскільки величина кредиторської заборгованості вже повністю їх покривала, тому підприємство повинно приділити увагу ефективності управління зобов’язаннями.
Вище було проаналізовано окремі складові оборотного капіталу, тому перейдемо до аналізу оборотних коштів взагалі. Джерелом для аналізу виступають дані форми №1 “Баланс” (див. дод. Д, Д1), відображення результатів у формі №1 „Баланс” регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” [10]. Результати аналізу наведено у додатку Ц1. Виходячи з результатів аналізу, бачимо, що на кінець 2002 року величина оборотних коштів зменшилась на 2579 тис. грн. або на 2,93%. Найбільшу питому вагу серед складових оборотного капіталу займають запаси, а саме виробничі запаси – 69,75 і 68,44% відповідно у 2001 та 2002 роках, але їх величина на кінець звітного періоду зменшилась на 2919 тис. грн. або на 4,75%. Також досить значну частку займає дебіторська заборгованість – 28,14 і 29,27% відповідно, її аналіз наведено вище. Грошові кошти займають незначну частку – 0,23 та 0,25%, їх величина збільшилась лише на 13 тис. грн. або на 5,91%.
Абсолютні показники повністю не дають уявлення щодо ефективності використання оборотних коштів, тому доцільно розрахувати відносні показники, а саме коефіцієнти оборотності та рентабельності оборотних коштів. Методика розрахунку даних показників наведена у додатку Х, а безпосередньо сам розрахунок у додатку Ц2. Як бачимо з додатку майже всі показники оборотності зменшились: оборотність поточних активів зменшилась на 9 днів, виробничих запасів – на 5 днів, дебіторської заборгованості - на 11 днів; збільшилась лише оборотність готової продукції на 1 день. Таким чином зменшення оборотного капіталу мало позитивний вплив, при меншій кількості оборотних коштів підприємство отримує більше виручки, тобто воно почало більш ефективно працювати. Відносно показника рентабельності оборотних коштів, то він теж покращився на 0,02 (у 2001 – 0,24, у 2002 – 0,26), з кожної гривні інвестованої в оборотні кошти підприємство почало отримувати на 0,02 грн. більше.
Таким чином, на ВАТ „КЗРК” розроблення норм і нормативів оборотних коштів провадиться методами прямого розрахунку по окремих видах (групах) сировини, матеріалів та інших ТМЦ. Для розроблення норм оборотних коштів на комбінаті створена комісія. Серед складових оборотного капіталу велику питому вагу займають товарно-матеріальні цінності. Для оцінки запасів підприємство може використовувати методи FIFOта LIFO. Серед складових оборотного капіталу необхідно приділити увагу дебіторській заборгованості. Відносно даного показника існує два підходи щодо управління: лібералізація умов кредитування та встановлення більш жорстких умов. На ВАТ „КЗРК” розміри кредиторської заборгованості перевищують розміри дебіторської. Відносно структури дебіторської заборгованості, то найбільшу питому вагу має дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги (53,94 і 56,09 % відповідно у 2001 та 2002 роках). Відносно структури кредиторської заборгованості, то тут найбільшою є також заборгованість за товари, роботи та послуги (66,07 і 63,38% відповідно). Щодо показників оборотності, то оборотність поточних активів, виробничих запасів і дебіторської заборгованості зменшилась на кінець 2002 року в порівнянні з 2001, а оборотність готової продукції збільшилась.
РОЗДІЛ 8.
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється просте і розширене відтворювання основних засобів. Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат. Капітальні інвестиції ВАТ “КЗРК” спрямовані на капітальне будівництво, придбання або виготовлення основних засобів, виготовлення не обігових матеріальних активів, матеріальних активів.
Джерелами фінансування капітальних вкладень підприємства-інвестора можуть бути власні фінансові ресурси і внутрішні господарські резерви, позикові ресурси, залучені фінансових кошти, бюджетні асигнування [30].