Першою внесла зміну в структуру непрямих податків Франція, яка у 1954 році провела заміну податку з обороту, що раніше використовувався, на ПДВ. Відповідна заміна базувалася на ідеї, що ПДВ, зберігаючи перевагиінших непрямих податків, вільний від їхніх основних недоліків. По-перше, ПДВ, як і податок з обороту, багатократний, оскільки також стягається на кожній стадії виробництва й обертання і відповідно на відміну від податку з продажу зберігає можливість впливу держави на всі стадії відтворення. По-друге, оскільки ПДВ оподатковується не вся вартість обороту кожної стадії, а тільки лише додана вартість, він надається в прямій залежності від реального внеску кожної стадії у вартості кінцевого продукту (рівну сумі доданих вартостей усіх стадій обороту виробництва й обертання). У результаті ПДВ на відміну від податку з обороту не відчуваєвпливу змін числа стадій обороту товару від виробника до споживача.
Прикладу Франції послідували й інші країни: у наступні десятиліття ПДВ став використовуватися в податковій системі переважної більшості розвитих країн, фактично потеснив податок з обороту і помітно зменшив значення податку з продажу (а в деяких країнах навіть замінивши частину акцизів).
Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово розвинуті країни. Єдина держава, де такого податку немає, — США. Але й тут протягом останнього десятиліття ведуться інтенсивні дискусії щодо заміни податку з обороту на федеральний податок на додану вартість. У кінці 80-х — на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також у деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні, Росії ПДВ введено в 1992 році.
Загальною тенденцією для всіх країн, що ввели ПДВ,стало швидке перетворення цього податку на один із основних у податковій системі. У Франції на частку ПДВ припадає 45% усіх податкових надходжень до бюджету, у Великобританії і Німеччині — 50%. Приблизно такою є частка податку на додану вартість до загального обсягу податкових платежів у бюджет держави в інших країнах — членах Європейської Співдружності. В Україні податок на додану вартість становить близько 22% консолідованого бюджету.
Введення ПДВ стало одним з основних напрямків глобальної податкової реформи 80—90-х рр. Таке широке поширення ПДВ та його визнання в багатьох країнах світу пояснюється цілою низкою причин.
Податок на додану вартість — універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. Одна із властивих його ознак — економічна нейтральність: податок стягується за однаковою ставкою щодо всієї споживчої бази. Це створює йому перевагу порівняно з податком з обороту. ПДВ вельми зручний і простий із суто адміністративного погляду (маються на увазі методи його обчислення, порядок збору та сплати, аудит і т. п.). ПДВ є найбільш надійним і постійним джерелом надходжень доходів до державного бюджету. Він активно використовується при розробці податкової політики. За допомогою податку вирішується чисто фіскальна мета оподаткування, пов'язана з поповненням доходів державного бюджету. Він має і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, зниження витрат виробництва, сприяє покращенню якості продукції.
Основні напрямки в еволюції законодавства про ПДВ у країнах, де цей податок діє, як раз і визначаються прагненням, з одного боку, посилити суто фіскальну функцію податку, а з іншого — використовувати його з метою стимулювання економічного розвитку. З цим пов'язана тенденція до розширення оподатковуваної бази податку, кола платників та скорочення пільг, яка спостерігається майже в усіх країнах.
Подібні тенденції характеризують розвиток законодавства про податок на додану вартість і в Україні. Однак у нас він відбувається у специфічних умовах. Перш за все, це пов'язано з переходом до нової системи ринкових відносин, а також з рішенням завдань інтеграції країни в систему світових економічних зв'язків.
Як свідчать дані таблиці 1.1, на сьогодні у складі податкової системи України дещо переважають прямі податки. Провідне місце в прямому оподаткуванні займає прибуткове оподаткування : у 1998 році – 40,7% з 46,3%. Серед непрямих податків домінуюча роль належить ПДВ (31,4%), який виступає основним і в податковій системі України в цілому. Платежі за ресурси, які за змістом не є податками, а тільки мають певні ознаки податкових платежів, складають незначну питому вагу – на рівні 1%. Також неістотною є частка місцевих податків і зборів – до 2%. Зростання компенсаційних доходів зумовлене збільшенням відрахувань на шляхові роботи.
Таблиця 1.1
Види податків і платежів | Роки | |||||||||
| 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | ||||
| Прямі податки | 43,8 | 45,0 | 52,8 | 55,5 | 52,5 | 47,3 | 46,3 | |||
| Непрямі податкив тому числі : | 54,8 | 53,7 | 45,2 | 41,7 | 42,7 | 44,1 | 40,7 | |||
| - ПДВ | 48,3 | 42,5 | 37,7 | 35,1 | 36,4 | 35,4 | 31,4 | |||
| - акцизний збір | 5,8 | 6,2 | 4,9 | 3,2 | 3,7 | 5,4 | 5,4 | |||
| - мито | 0,7 | 5,0 | 2,6 | 3,4 | 2,6 | 3,3 | 3,9 | |||
| Платежі за ресурси | 0,3 | 0,04 | 0,2 | 0,4 | 0,8 | 1,2 | 1,0 | |||
| Плата за державні послуги і компенсаційні доходи | 1,1 | 1,1 | 1,5 | 1,4 | 2,2 | 5,7 | 10,3 | |||
| Місцеві податки і збори | - | 0,2 | 0,3 | 1,0 | 1,8 | 1,7 | 1,7 | |||
| Податкові надходження, всього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | |||
Виходячи з наведених даних можна зробити висновок, що податок на додану вартість є одним з провідних і найбільш прибуткових для держави податком. Так як податкові надходження становлять приблизно половину доходів Державного бюджету, а податок на додану вартість – половину податкових надходжень, то виходить, що податок на додану вартість складає приблизно 25% усіх доходів Державного бюджету України. Тож своєчасне і в повному обсязі стягнення податку на додану вартість значним чином впливає взагалі на дохід бюджету, тому потрібно приділяти більше уваги до вдосконалення механізму стягнення цього податку. Бо по отриманим даним виконання Державного бюджету України з надходжень податку на додану вартість, в жодному році план не був виконаний. В Державному бюджеті України на 1998 рік було заплановано доходів від надходжень податку на додану вартість в розмірі 8756000 тис. грн. За даними Державної податкової адміністрації України фактичні надходження за 10 місяців 1998 року склали 4069114,93 тисячі гривень. Таким чином неважко підрахувати, що й наприкінці 1998 року бюджет не дорахується значної суми коштів від надходжень податку на додану вартість.
Шестирічний період існування власної податкової системи України дає можливість вивчити і оцінити динаміку структурних зрушень, подану на графіку (див.рис.1.1).
Рис.1.1 Динаміка співвідношення прямих і непрямих податків
Як показує графік, зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992 – 1998 років, були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди : 1992 – 1993 рр., 1994 – 1996рр. і починаючи з 1996 р. Два перших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним : у 1992 році – 54,8% проти 43,8% і в 1993 році – 53,7% проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась : у 1994 році частка прямих податків сягнула 52,8% (проти 45,2% - непрямих), у 1995 році – відповідно 55,5% (проти 41,7%) і в 1996 році – 52,5% (проти 42,7%). З 1996 року почався процес зворотних зрушень, і в 1997 році, хоча й збереглось переважання прямих податків, воно було вже незначним - 47,3% проти 44,1%. У 1998 році зменшилася питома вага і прямих (46,3%), і непрямих (40,7%) податків. Аналогічна тенденція спостерігалась і в динаміці співвідношення двох основних видів прямих і непрямих податків – податку на прибуток (доход) і ПДВ, з тією лише різницею, що вже починаючи з 1996 року переважає ПДВ.
Динаміка структури податкової системи, як і багато інших фактів, свідчить про нестабільність податкової політики в Україні.
З метою оцінки податкової структури в Україні порівняємо її з аналогічними системами держав світу. Для прикладу візьмемо країни, що характеризуються різними формами побудови фінансових відносин у суспільстві: США (незначна бюджетна централізація ВНП за допомогою податків), Німеччину і Великобританію (помірний рівень його централізації) та Швецію (досить високий її рівень). Зосередимо увагу на основних податках: універсальному акцизі (ПДВ) і специфічних акцизах, податку на прибуток, індивідуальному прибутковому податку,податку на майно. При цьому слід зазначити, що в США відсутній федеральний ПДВ, але стягується універсальний акциз у формі податку з продажів.
Структура податкової системи вказаних країн у 1995 році характеризується даними таблиці 1.2.
Податкова структура у провідних країнах світу
Види податків | Країни | |||||
| США | Німеччи-на | Великоб-рітанія | Швеція | Украї-на | ||
| 1. Прямі податкив тому числі : | 57,0 | 32,8 | 47,4 | 44,3 | 40,7 | |
| - податок на прибуток | 8,8 | 2,8 | 9,3 | 6,3 | 27,7 | |
| - індивідуальний прибутковий податок | 36,3 | 27,3 | 27,4 | 35,2 | 9,1 | |
| - податок на майно | 11,1 | 2,7 | 10,5 | 2,8 | 0,3 | |
| 2. Непрямі податкив тому числі : | 17,9 | 27,8 | 34,7 | 24,3 | 30,5 | |
| - ПДВ | 7,9 | 17,3 | 19,0 | 15,1 | 25,8 | |
| - специфічні акцизи | 7,7 | 9,4 | 14,1 | 8,6 | 2,3 | |
| 3. Відрахування на соціальне страхування | 25,1 | 39,3 | 17,7 | 29,1 | 26,7 | |
| 4. Інші надходження | - | 0,1 | 0,2 | 2,3 | 2,1 | |
| Питома вага податків у ВНП | 27,9 | 39,2 | 35,3 | 49,7 | 32,3 | |
Згідно з стандартами світової фінансової статистики, до складу податкової системи включаються відрахування на соціальне страхування, з огляду на що проведено додаткові розрахунки щодо визначення податкової структури України.