Порівняльна характеристика непрямих податків в різних країнах представлена на рис.1.2 та 1.3.
Рис.1.2 Порівняльна характеристика надходжень ПДВ до бюджету в провідних країнах світу
Як свідчать наведені дані, щодо структури за групами податків (прямі, непрямі, відрахування на соціальне страхування) Україна є близькою до середнього рівня. Так, у1995 р. прямі податки в Україні становили 40,7 %, у Німеччині — 32,8 % і у США — 57 %. При цьому непрямі податки в Україні сягали 30,5 %, у США— 17,9 % і у Великобританії—34,7 %. В Україні відрахування на соціальне страхування були на рівні 26,7 %, уВеликобританії— 17,7 % і в Німеччині—39,3 %. У нас, як і у більшості розвинутих країн світу, спостерігається перевищення прямих податків над непрямими, хоча після 1995 р. (див. табл. 1.1) в Україні мало місце зниження ролі прямого оподаткування. Однак нестабільність податкової структури, як і податкової системи, є характерною ознакою податкової політики у нашій державі.
Наведені в таблиці 1.2 дані свідчать, що основні відмінності податкової структури України від систем оподаткування розвинутих країн стосуються окремих видів податків. Насамперед, це має відношення до системи прибуткового оподаткування. Так, у 1995 р. податок на прибуток підприємств в Україні становив 27,7 %, тоді як у Німеччині—тільки 2,8 %, а у Великобританії—9,3 %, що є близьким до максимального значення відповідного показника для розвинутих країн. Водночас прибутковий податок з громадян в Україні дорівнював усього 9,1 % (проти 36,3 % у США і 35,2 % у Швеції). Найнижчий його рівень серед країн, які розглядаються, спричиняє діаметрально протилежне співвідношення між прибутковим оподаткуванням юридичних і фізичних осіб. І хоча в останні роки в нашій державі зростала питома вага прибуткового податку з громадян, і дещо зменшувалася роль податку на прибуток підприємств, все ж Україні знадобиться досить багато часу для досягнення оптимального співвідношення складових у системі прибуткового оподаткування.
У системі непрямого оподаткування в Україні кидаються у вічі істотні відмінності між універсальними і специфічними акцизами. У нас ПДВ сягає 25,8 %, тоді як у Великобританії — 19 %, а у США, які використовують податок з продажів,—тільки 7,9 %. При цьому в Україні на специфічні акцизи припадало всього 2,3 %, що є значно меншим, ніж у провідних державах: у США—7,7 %, у Великобританії—14,1 %. І хоча скрізь спостерігається переважання універсальних акцизів, воно е не настільки значним, як в Україні, а в США співвідношення майже рівноцінне: 7,9 % — податок з продажів і 7,7 % -специфічні акцизи.
Таким чином, підбиваючи підсумки порівняльного аналізу податкової структури в Україні та в розвинутих державах, слід зазначити, що названі відмінності є не просто різним арифметичним співвідношенням окремих груп і видів податків. Це відображення різних ідеології та спрямованості податкової політики. Скільки б не говорилося про послаблення податкового тиску на підприємства, за умов тієї податкової структури, що існує в Україні, зробити це дуже складно. Тому так важливо послідовно і цілеспрямовано, поступово, крок за кроком, але постійно і наполегливо вдосконалювати податкову структуру нашої держави.
Структурно-логічна схема ПДВ представлена на рис.1.4
Рис.1.4 Структурно – логічна схема ПДВ
Іншим непрямим податком є акциз.
Походження терміна «акциз» пояснюється по - різному:
1) excidere - робити надрізи на бірках, що означають сплату податку ;
2) ciseaux - ножниці, що визначають розходження в ціноутворенні;
3) accidere - відсікання, відрізання частини ціни товару при акцизі;
4) assidere - накладати, установлювати .
Схема акцизного збору представлена на рис.1.5.
Рис.1.5 Структурно – логічна схема акцизного збору
Акцизи були відомі вже в ДревньомуРимі, де податки з внутрішнього споживання використовувалися досить широко. У Західній Європі система акцизів уперше вводиться в Голландії під час війни з Іспанією й у XVI сторіччі була настільки поширеною, що деякі предмети оподатковувалися по п'ять-шість разів. Прямування акцизів по Європі проходило дуже складно і їх впровадження сприймалося насторожено, при цьому акциз і одержав другу назву - «голландського чорту». У Росії акцизи вперше з'являються при Петpі Великому, хоча податки, по своїй природі схожі з ними, були давно. Так, у 1574 році в жалуваній грамоті Великого князя Василія Івановича мешканцям міста Смоленська було продиктовано стягувати з м'ясників при забої «яловичини» по півгрошу (акциз із м'яса). На початку 17 сторіччя згадується про збір із темянного майстерності (ладану) - по 7 алтин із пуда, а про медяну данину і брашне мито згадується в 10 сторіччі. Самий же термін «акциз» уперше зустрічається в регламенті 1719 р. штатс-контор- колегії, що, певне, запозичав Петро I із шведського законодавства, згадуючи в регламенті «про митну і акцизну контору».
Отже, історичний екскурс і характеристика непрямих податкових важелів дозволяє стверджувати, що вони грають велику роль в формуванні державного бюджету країни, оскільки займають майже четверту частину в загальній сумі всіх надходжень до бюджету.
1.2 Особливості нарахування ПДВ та акцизного збору
Приблизно в третині держав, де стягується ПДВ, встановлено єдину податкову ставку (Аргентина, Бразилія, Великобританія, Данія, Нова Зеландія, Фінляндія, Японія та ін.). Розмір єдиної ставки коливається від 3 до 28%. Найнижча з єдиних ставок застосовується в Японії (3,6%), Панамі (5%), у ряді інших країн Латинської Америки (6—7%). Найвищі — в Чехії та Словаччині (23%), в Данії (22%), Болгарії (20%). Високі єдині ставки було встановлено при введенні податку в деяких країнах СНД — у Білорусі, Казахстані, Росії (28%). У середньому ж по всіх країнах, які мають єдині ставки, її розмір становить 17—18% (Бразилія, Великобританія, Фінляндія, Канада та ін.).
Однак більшість країн встановлюють декілька ставок податку на додану вартість — від двох (Німеччина, Норвегія, Україна) до п'яти (Ірландія, Марокко, Туреччина, Франція) і навіть шести (Бельгія). Багато країн мають три ставки (Ізраїль, Нідерланди, Португалія) або чотири (Греція, Італія, Румунія).
Одна із ставок є головною. Її називають стандартною, або нормальною. Вона коливається від 7—10 до 22—25% (інколи вище). Найвищі із стандартних ставок при введенні ПДВ було встановлено в деяких країнах Східної Європи (в Угорщині — 25%). Найнижча із стандартних ставок діє в Німеччині (7%). У середньому ж стандартна ставка дорівнює 17—18% (Греція, Нідерланди, Португалія, Франція). Винятком із загального правила є Малаві, де встановлено надзвичайно високу стандартну ставку — 35% .
Поряд із стандартною ставкою встановлюються одна або декілька знижених ставок. Зазвичай вони застосовуються до товарів першої необхідності. Розміри знижених ставок можуть коливатися від 1—2 до 10% (дуже рідко — вище). Найнижча із скорочених ставок застосовується в Бельгії (1%). Поряд з нею діють дві інші знижені ставки (6 та 7%). У Франції скороченими є три ставки (2,1; 4; 5,5%). Найвища із скорочених ставок при введенні податку була встановлена Угорщиною (15%).
Щодо деяких товарів, навпаки, встановлюються завищені ставки. Розмір їх коливається в середньому від ЗО до 50%, а інколи і значно вище. Завищені ставки стосуються предметів розкошу, до яких можуть відноситись коштовні вироби, автомашини, косметика, електроприлади тощо. У Норвегії завищена ставка може сягати 125%, у Кенії — 270%.
Як можна бачити, амплітуда коливань ставок доволі значна. В Італії, де встановлено три ставки, стандартна ставка дорівнює 19%, знижена — 4,9, завищена — 38%. Греція встановила традиційний європейський ПДВ з місцевими поправками на ставки: стандартна ставка дорівнює 18%,завищена — 36, знижена — 3% (газети, журнали, книги) і 8% (предмети першої необхідності).
Особливістю ПДВ є так звана нульова ставка. Вона встановлена у Великобританії, Греції, Ірландії, Нідерландах, Португалії, у 1997 році встановлена в Україні. Нульова ставка і звільнення від оподаткування — не одне й те ж. Нульова ставка — це ставка податку, який, у принципі, стягується, але за ставкою 0 відсотків. У цьому розумінні нульова ставка має такі ж наслідки, як і звільнення від податку. Однак підприємець, котрий сплачує податок за нульовою ставкою, отримує право на повернення всієї суми ПДВ, що входить у вартість товарів та послуг, які придбаваються ним у процесі виробництва товарів. Подібна пільга ставить його в більш вигідні умови порівняно з тими підприємцями, котрих просто звільнено від сплати податку.
У деяких країнах коло товарів, до яких застосовується нульова ставка, дуже широке; в інших — дуже обмежене. У Великобританії, наприклад, за допомогою нульової ставки фактично звільнено від сплати податку майже всі продовольчі товари (за винятком шоколаду, кондитерських виробів, алкогольних напоїв). За нульовою ставкою оподатковуються також такі послуги, як каналізація та водопостачання (якщо вони не для промислових цілей). Нульова ставка застосовується до книг, періодичних видань, перевезення пасажирів тощо.