МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Ю. ФЕДЬКОВИЧА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ
ДЕРЖАВИ І ПРАВА
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ГЕТЬМАНЩИНИ
У СКЛАДІ РОСІЇ (1654 - ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІІІст.)
(КУРСОВА РОБОТА)
Виконав: студент І-го курсу
денної форми навчання
Б-К Р.С.
Науковий керівник:
доцент КОБРИНСЬКА С.Б.
Чернівці – 2000
З М І С Т
Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Розділ 1. Переяславська угода 1654 року і перехід України до
складу Росії на правах автономії. . . . . . . . . 8
Розділ 2. Політико-правовий статус Гетьманщини(1654р. – друга
половина ХVІІІ ст.). . . . . . . . . . . . . . . 15
2.1 Адміністративно-територіальний поділ
українських земель. . . . . . . . . . . . . . . 15
2.2 Суспільний лад. . . . . . . . . . . . . . . 18
2.3 Державний устрій. . . . . . . . . . . . . . 27
2.4 Судовий устрій. . . . . . . . . . . . . . . 31
Розділ 3. Джерела та основні риси права Гетьманщини(1654р. - друга
половина ХVІІІ ст.). . . . . . . . . . . . . . . 35
а) джерела права Гетьманщини . . . . . . . . . 35
б) цивільне право. . . . . . . . . . . . . . . 37
в) кримінальне право. . . . . . . . . . . . . . 38
г) сімейно-шлюбне право. . . . . . . . . . . . . 40
д) процес . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
Вступ.
Україна, пройшовши через віки поневірянь і страждань, стала нарешті незалежною самостійною державою. Тепер можна впевнено сказати, що ідея незалежної України ввійшла у свідомість нашого народу, дев’яносто відсотків якого проголосували на референдумі 1 грудня 1991 р. за незалежність. Україна безкровним способом виборола можливість йти еволюційним шляхом, історично і природно. Історичний досвід, сучасні політичні, економічні, соціальні й культурні реалії, приклади цивілізованих країн світу переконують, що тільки така історична структура, як незалежна самостійна демократична держава може забезпечити народу гідне життя, економічне, соціальне і культурне піднесення, сприяти поступу, прогресу країни, її участі у розвитку цивілізації.
Актуальність теми.
Після проголошення 1 серпня 1991 року Акту про незалежність України спостерігається надзвичайне зростання інтересу широкої громадськості до українсько-російського договору 1654 року.
Білі й чорні плями української історії поступово наповнюються реальним змістом, розкриваються перед нашим народом, якого в радянські часи спрямовано, терористичними методами позбавляли національної історичної пам'яті.
Українсько-російський договір 1654р., так само як і наслідки цього договору, для історії України піддавалися найбезсоромнішій фальсифікації. Це набуло особливо потворних форм, коли була свідомо організована злочинна акція імперсько-комуністичної системи проти українського народу - видання у 1953 році "Тез до 300-річчя возз'єднання України з Росією, схвалених ЦК КПРС". Їм надавався статус канонічного, нормативного, ідеологічно-партійного документа, що його абсолютно всі мусили беззастережно сприймати і виконувати як закон.
Актуальність дослідження теми правового становища Гетьманщини в складі Росії протягом періоду 1654р. - друга половина ХVІІІ ст. полягає у зростаючому впливі на формування національної самосвідомості і патріотизму українців нинішньої незалежної України реалістичного висвітлення історичного минулого українського народу, міждержавних стосунків та політичної діяльності керівників української держави періоду Гетьманщини.
Досвід ХVІІ-ХVІІІ ст. став життєдайним джерелом для розвитку наступних федералістсько-автономістських концепцій, сприяв формуванню і утвердженню ідеї державної незалежності України.
Ступінь дослідженності теми.
Історичні події, які супроводжували перехід України під протекторат Росії, стали переломним моментом в історії України, вони мали неабиякий вплив на країни не тільки Східної але й Західної Європи. Тому ця тема завжди привертала увагу дослідників.
Перші спроби осмислити ці події було зроблено у козацько-старшинських літописах другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст., зокрема в літописах Самовидця, Григорія Грабянки, Самуїла Величка, у таких творах, як “История Русов”, “История Малой России” Д.М. Бантиш-Каменського, “История Малой России” М. О. Маркевича. Особливий розвиток ця тема набула в наукових працях Грушевського М., Аркаса М., Юшкова С., Слабченка М., Апановича О. В роки незалежної України ці питання набули висвітлення в роботах Рогожина А., Музиченка П., Кульчицького В., Смолія В., Степанкова В.
Характеристика використаної літератури.
Найбільш цінними і документальними першоджерелами інформації про події в історії України ХVІІ-ХVІІІ століть є козацько-старшинські літописи: “Літопис Самійла Величка”[1], “Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки”[2], “Літопис Самовидця”[3]. Кожен цей твір є складною, багатоплановою композицією, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій – битв, повстань, змов, окремі документи, тлумачення тих чи інших періодів життя України.
Літопис Самовидця – одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел ХVІІст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії українського, білоруського, російського, польського та інших народів другої половини ХVІІст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер.
Твір Григорія Грабянки значною мірою компілятивний. Серед своїх головних джерел автор називає спогади сучасників подій, а також твори вітчизняних та іноземних історіографів. Протягом довгого часу вчені намагалися розглядати літопис Грабянки як історичне джерело. Але згодом, з введенням в науковий обіг цілого ряду документів, вдалося встановити, що твір містить багато фактичних помилок. І лише зараз наука доходить до висновку, що літопис Грабянки слід розглядати в першу чергу як літературну пам’ятку, а не як історичну. Центральна постать літопису Грабянки – Богдан Хмельницький. Це головний герой твору, в якому автор поєднує риси реальної історичної особи та ідеального вождя. Інші образи твору подано не так повно, проте досить випукло. Оскільки Григорій Грабянка - прихильник автономії України в союзі з Москвою, то він вибирає цей критерій – ставлення до Росії – як основний, і виходячи з нього, наділяє різних осіб тими чи іншими якостями.
Літопис Самійла Величка це документальне першоджерело, наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози ХVІІ-ХVІІІ століть, який разом з літописами Самовидця і Григорія Грабянки, складає корпус козацької історіографії.
Книга французького військового інженера Г.Л. Боплана “Опис України”[4] – цінне історичне джерело для вивчення побуту запорзького козацтва і селянства, а також інших станів середньовічного суспільства України. В ній відображені географічне середовище, природа України, її кліматичні умови, наведені дані з історії заселення Середнього Подніпров’я, змальована яскрава картина життя українського народу першої половини ХVІІ ст.
Дорошенко Д.І. у “Нарисі історії України”[5] дає огляд історії України як процесу розвитку української державності. У книзі вміщено вичерпні історичні відомості практично про всіх гетьманів України. Чимало сторінок твору висвітлюють факти і події, які відсутні у роботах М.Грушевського[6], М.Аркаса[7], та інших відомих українських істориків.
Книга відомого історика І.П. Крип’якевича “Богдан Хмельницький” присвячена історичній ролі Богдана Хмельницького як керівника Визвольної війни українського народу 1648-1654рр. Автор, по-новому оцінюючи історичні факти, всебічно висвітлює життя і діяльність Богдана Хмельницького, перебіг та етапи Визвольної війни. На широкому історичному тлі проаналізовані питання організації запорізьких військ.
В роботі “Українсько-російський договір 1654 року.Міфи та реальність”[8] Апанович О.М. відтворює історичну правду про передумови і процедуру його укладання, розкриває державно-політичний характер і юридичну природу, а також тяжкі наслідки договору для українського народу.
У сучасних публікаціях Грозовського І.[9], Кульчицького В.С.[10], СмоліяВ.А.[11], Степанкова В.С.[12] розглядаються основні етапи формування Української козацької держави - від епохи Богдана Хмельницького до руйнування Запорозької Січі, оцінюється діяльність її керівників, а також велика увага приділена джерелам та головним чинникам правової системи Гетьманщини.
Мета роботи.
Метою даної роботи є розкриття ролі і важливості діяльності державних керівників Гетьманщини у боротьбі за незалежність України, збереженні досягнень українського народу у створенні державницьких і правових структур та висвітлення історичних уроків відношення російського царату до України, до українського народу.
Структура роботи.
Робота складається з трьох розділів, вступу і висновків.
У вступі розглянуто актуальність даної теми на сучасному етапі історії України, ступінь дослідженності теми в роботах вчених істориків та правознавців, зроблено характеристику використаної літератури, сформульовано завдання та мету роботи.
В першому розділі роботи розглянуто характерні особливості українсько-російських угод 1654 року і перехід України до складу Росії на правах автономії. Розглянуто передумови та процес укладання угод, розкрито державно-політичний характер і юридичну природу, а також тяжкі наслідки договору для українського народу.