М і н і с т е р с т в о о с в і т и і н а у к и У к р а ї н и
Н а ц і о н а л ь н а г і р н и ч а А к а д е м і я У к р а ї н и
У к р а ї н с ь к о – А м е р и к а н с ь к и й л і ц е й
Навчально-дослідницька робота
з фізики на тему
“Еволюція уявлень людства про будову Всесвіту”
Виконала
Учениця 9-3 класу
Пономаренко Владислава
Науковий керівник
Чабан Віта Григорівна
Дніпропетровськ
2002
ПЛАН
І. Вступ...............................................................................................…….3
ІІ. Основна частина.....................................................................................5
1. Поняття “астрономія”.………………………………………….....5
2. Прадавні уявлення….…………………….………………..............7
3. Давній світ.....…………………………………….....................…...8
4. Астрономія Середньовіччя............................................................17
5. Астрономія ХVІ – ХІХ століть......................................................20
6. Астрономічні дослідження ХХ – ХХІ століть............................30
ІІІ. Висновок................................................................................................42
ІV. Додаток..................................................................................................44
V. Список літератури………………………………………………….....48
І. ВСТУП
Питання про будову та закономірності будови Всесвіту завжди стояли перед людством. І відповідно до розвитку культури, техніки, знань про явища, що оточують людей, людство намагалося відповісти на питання про суть Всесвіту.
В роботі буде зроблена проба розглянути в хронологічній послідовності уявлення людства про будову Всесвіту на кожному історичному етапі розвитку і знайти загальні закономірності в уявленнях людства про Всесвіт.
На мій погляд, краще за все було розглянути питання, що цікавить, з точки зору розвитку астрономії. Адже саме так можна більш точно відобразити еволюцію уявлень людства про будову Всесвіту, до того ж у хронологічному порядку.
Для розкриття теми планувалося обробка великої кількості літератур-них джерел, аналіз схожих та відмінних поглядів різних народів у зв'язку з історичним розвитком людства.
Згадки на дану тему у літературних джерелах зустрічаються достатньо часто. Проте ці факти даються без аналізу історичної ситуації та у багатьох випадках не акцентується увага на нових відкриттях, їх революційності; відсутній зв'язок між аналізом відкриттів та історичної епохи. У своїй же роботі я намагалася систематизувати всі ці факти, показати значення деяких відкриттів та досягнень із точки зору розвитку людства, технічної бази та релігійних поглядів конкретної епохи.
Особливо цікавою є дослідницька робота тому, що темпи розвитку науки стали швидше, робиться все більше відкриттів та значення вже відкритого за минулі століття в цілому стають дедалі менш вираженими та революційними для широких мас населення Землі.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. П о н я т т я “ А с т р о н о м і я ”
Між будь-якою наукою та предметом, що вона вивчає можна провести паралелі: біологія – людина, географія – Земля, астрономія - ...
Що ж вивчає наука астрономія?
Астрономія по своїй суті і є історією розвитку уявлень людства про Всесвіт, про його складові, тобто зірки та зоряні системи, а також й про будову самого Всесвіту.
З точки зору науковців, астрономія – це наука про Всесвіт, що вивчає рух, будову, походження та розвиток небесних тіл і їх систем.
Кожна наука має довготривалу історію. Астрономія має чи не найдов-шу історію, аніж яка завгодно інша наука. За своїм віком вона може змагатися лише з арифметикою.
У сучасній науці про Всесвіт виділяють такі основні розділи:
А с т р о м е т р і я – підрозділ науки астрономії, що вивчає небесні тіла в конкретні моменти часу. По суті, основними питаннями, на які відповідає астрономія, є "де?” і “коли?”. Цей підрозділ астрономії до наших часів залишається найбільш “практичним” і адже потребує в основному практичної роботи.
Н е б е с н а м е х а н і к а – з’явилася лише у XVII столітті, коли стало можливим вивчення сил, що керують рух небесних тіл. Теорія дії небесних тіл під впливом сили тяжіння та теорія фігур рівноваги небесних тіл, що визначається силою гравітації та обертання – це все і є головними питаннями, що їх розглядає небесна механіка.
А с т р о ф і з и к а – вивчає фізичну природу небесних тіл. А це було б зовсім неможливо телескопу. Через це ця галузь астрономії виникла лише вже за часів нашої ери.
З і р к о в а а с т р о н о м і я – судячи із назви, вона вивчає будову і розвиток зіркових систем, що їх у нашому Всесвіті величезна кількість. Через недосконалість оптичних приладів, зіркова астрономія виникла не так давно – всього 3 століття тому.
К о с м о г о н і я – вивчає будову та розвиток зіркових систем.
К о с м о л о г і я – займається вивченням найбільш спільних питань про будову та еволюцію Всесвіту.
2. П р а д а в н і у я в л е н н я
Дуже важким та повним небезпек було життя людей у далекому минулому. Воно залежало не тільки від Землі, що годувала їх, як добра мати, а й від гігантського неба, що простягалося від горизонту до горизонту.
Прадавня людина будувала свої уявлення на основі зорових уявлень. Незрозумілі з її точки зору розміщення планет, зірок, рух Сонця, комет вон приписували добрій чи злій волі духів або божеств. В цілому, вони у тих явищах, що спостерігали, не виділяли закономірностей і тому відчували жах перед якимись небесними змінами, вважаючи зміни наслідком обурення вищих сил.
Пильно вдивляючись у нічне небо, люди згодом почали розпізнавати у ньому окремі групи зірок – сузір’я. Вони також навчилися пов’язувати періодичні зміни природних явищ із зміною вигляду зіркового неба.
Про всі ці ранні астрологічні спостереження свідчать незчисленні зарубки на кістках тварин та вражаючі своєю красою наскальні малюнки.
3. Д а в н і й с в і т
Д а в н і й Є г и п е т. Життя давніх єгиптян залежало від розливу ріки Ніла. Це змусило давньоєгипетських жреців зіставляти початок розливу ріки із виглядом зіркового неба. Вони встановили, що перед початком великого розливу зірка Сотіс (Сиріус) після 70 днів невидимості вперше сходить на небо.
Також саме єгиптянам належить звичай ділити добу на 24 години, згодом вони встановили, що рік триває 365 днів. Давні єгиптяни уявляли собі Землю у вигляді великої прямокутної долини, що простяглася з півночі на південь. Посередині долини начебто тече Ніл. Оточують долину гори, там тече Небесний Ніл, по якому плаває човен бога Сонця. А плоске залізне небо тримається на чотирьох стовпах. До нього підвішені зірки невидимими нитками.
Д а в н і й К и т а й. Одним з осередків давньої культури був Китай. Тут також вирішувалось багато питань стосовно астрономії. Китайці ретельно слідкували за всіма змінами у небі. Так, першим точно визначеним соняч-ним затемненням є затемнення 6 вересня 776 році до н.е. Пізніше, протягом 242 років, їх у Китаї було зафіксовано 37. Також велися записи що до комет та сонячних плям, та все це у 213 році до н.е. було втрачено через необачність одного з імператорів.
Ретельно слідкували китайські астрономи і за Місяцем. Вони встановили, що синодичний місяць (проміжок між двома послідовними фазами Місяця) триває 29,5 діб.
Д а в н і й В а в и л о н. Відомо що у Вавилоні ще 750 років тому був створений підручник з астрономії “Мул апін”, у якому був список всіх відомих на той час зірок, відомості про планети, Місяць, пори року.
Що стосується уявлень про будову Всесвіту, то вавілоняни мали дві основні моделі будови світу. Згідно з першою, Земля має вигляд круглого острова, що плаває у світовому океані. Небо – порожньотіла полусфера із каменя, що опирається на земну поверхню з прикріпленими до нього зірками та планетами. Воно відокремлює “нижні” води (тобто океан) та “верхні” води (дощові). Сонце вранці сходить на небо через Східні ворота, здійснює свою подорож тривалістю в день, а ввечері через Західні ворота спускається під Землю.
Небо складається з 2-х “поверхів”, де живуть боги. По аналогії, земля складається з 3-х “поверхів”: на верхньому жили люди, на середньому – бог Еа, та царство мертвих – на найнижчому.
Згідно із другою моделлю Світу, “верхня”, північна частина Землі має вигляд гігантської піраміди із сьома сходами, вершина ж її знаходиться у хмарах. “Нижня”, південна частина Землі має такий самий, але перевернутий вигляд. У “верхній” частині мешкають живі, а у “нижній” – мертві люди. Обоє пірамід розмежовуються чотирма морями га навкруги них знаходяться сім концентричних сфер (небес), кожною з яких володіє один із богів у такій послідовності: Сін, Шамаш, Набу, Іштар, Мардук та Німіб. Планета, кожна з яких мала таким чином свого правителя, знаходилася саме на цих сферах. Після планет іде сфера нерухомих зірок, що опоясана Зодіаком (пояс із 12 палаців).
Д а в н я І н д і я. Від давньоіндійських астрономів лишилося дуже мало праць. Проте гіпотез про будову Світу від індійців ми маємо чимало. Одна з найпопулярніших гіпотез була така: земну півсферу підтримують 4 слони, що стоять на великій черепасі.
Інша гіпотеза була дуже схожою з уявленнями персів та деяких інших народів Сходу про будову Світу. Згідно з нею, першоосновою з усіх речей була вода, якою був заповнений весь світовий простір. Через деякий час вода захвилювалася та почала пінитися. З цієї піни з'явилося яйце, що розкололося, та з нього вийшов бог Брахма. Одна з двох половинок яйця стала небом, інша – Землею. Що стосується зірок, то у давньоіндійській священній книзі Ваю-Пурама про них сказано так: “Вітер посуває зірки навкруги полюса, до якого вони прив’язані невидимими для людей нитями...”
Д а в н я Г р е ц і я. У відкриттях астрономії давньогрецькі вчені наряду з іншими народами Давнього Світу досягли неймовірних результатів. Під час аналізу спостережень за небесними тілами за допомогою земних наук та у першу чергу математики Евкліда, грецькі мудреці навчились визначати форму небесних тіл, їх відстань одне від одного та їх взаєморозташування у просторі. Астрономи Еллади не тільки реєстрували, як це робилося до них, а й намагалися зрозуміти причини того, що відбувалося на небі. Робота астрономів античної Греції була не тільки обміркованою, а ще й результативною.