Взуття перевіряють особливими лекалами і лійками повністю, попарно за товарним знаком – артикул, розмір, повнота, сорт, ціна. Перевіряють також маркування коробок.
Під час приймання товарів по якості слід керуватися інструкцією П- 7. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю". Товари на якість можна перевірити суцільно, вибірково і контрольно. Як правило за якістю і комплектністю товари приймають суцільною перевіркою, вибіркову перевірку застосовують тоді, коли такий порядок передбачений ГОСТами. Контрольну перевірку якості підготовлених до здачі товарів, що мають штамп підприємства, застосовують на підприємствах промисловості.
Контроль і оцінку якості шкіряного взуття проводять по показниках які мають відповідати вимогам. Загальними показниками якості є гарантійний строк носіння, пружність кріплення деталей низу і ниточних з'єднань заготовки, маса, гнучкість, силует, зовнішній вигляд, внутрішня обробка. Спеціальними показниками є гігієнічні властивості які мають значення для оцінюючої групи взуття і інші показники.
Встановлені гарантійні строки носіння взуття на протязі якого покупець має право на його обмін при виявленні скритих дефектів. Ці строки вираховуються від 30 до 80 днів в залежності від характеру виробництва товарів, його статево-вікового призначення, матеріалу підошви і інше.
Прийманню не підлягає взуття з виявленими дефектами виробничого характеру, які різко знижують його надійність або впливають на ергономічні властивості(погане формування п'явкової та носочної частини, розрив ниточних швів, перелом та відклеювання підошв і інше.
Продукцію за якістю перевіряють зіставляючи показники товару з вимогами яким він повинен відповідати згідно з ГОСТами, договором і інше.
4. Підготовка шкіряного взуття до подачі на робоче місце.
Більшість товарів які надійшли в магазин треба підготувати до продажу, бо значна частина їх в тарі отже, могла пом'ятися, запилитися, тобто втратити свій первісний товарний вигляд. Попередня підготовка вивільняє працівників під час продажу товарів, внаслідок чого зменшуються затрати часу покупців і товарні втрати, підвищується продуктивність праці продавців, збільшується товарооборот і пропускна спроможність магазину.
Під час підготовки товару до продажі поліпшують його зовнішній вигляд, а це сприяє підвищенню культури торгівлі.
Підготовка товарів до продажу включає такі основні операції:
1. Розпакування – вивільнення товару від зовнішньої тари в якій його привезли. Основна вимога до розпакування – зберегти якість товарів, тари і упаковки.
2. сортування – групування виробів за асортиментними ознаками, тобто за розмірами, фасонами, цінами, а також перевірка відповідності ціни, сортності, позначених на маркуванні і в супровідних документах.
3. Надання товарного вигляду – очищення від пилу, прасування, усунення дрібних дефектів.
4. Маркування – прикріплення до товару товарного ярлика з назвою товару, артикулом, сортом, розміром і ціною. Ярлики до товару прикріплюють, навішують, пришивають на зворотному боці ярлика завідуючий секцією своїм підписом засвідчує правильність ціни. Крім ярликів, товари повинні мати цінники.
Спочатку розкривають тару та розпаковують взуття. Розсортовують взуття за розмірами, видом, фасонами цінами. Перевіряють наявність маркування на взутті. Перевіряють відповідність взуття розміру, повноті. Перевіряють парність взуття. Очищають його від пилу і викладають на робочому місці.
Взуття від пилу чистять щіткою або сухою суконною ганчіркою, перевіряють на парність, усувають дрібні дефекти. Вироби з велюру, замші чистять жорсткою щіткою, а заяложені місця – м'якою гумовою.
Коли всі ці операції виконані взуття викладають на робоче місце.
5. Розміщення і викладка взуття на робочому місці.
В торговельному залі взуття розміщують на острівних та пристінних гірках, у шафах-вітринах з похилими полицями, на гірках з металевими кронштейнами, штангами, стендами, полицями – корзинами, полицями-касетами тощо.
Взуття розміщують за такими ознаками: за характером пошиву (модельне, масового виробництва); за видом( туфлі, черевики ,чоботи тощо); за розміром і повнотою; за матеріалом виготовлення; за статево-віковими ознаками та ознаками сезонності.
При самообслуговуванні для кожного розміру взуття відводиться визначне місце.
Взуття розміщують на обладнанні у торговельному залі. Для зразків виставляють кілка пар взуття на гірках без коробок. Виставляють кілька пар взуття кожного виду і розміру. Для розміщення сезонного взуття і новинок відводять найбільш помітне місце в торговельному залі. Взуття яке користується попитом, розміщують ближче до свого робочого місця.
Розміщення товарів – це система виставлення їх на окремих ділянках у зоні обслуговування за різними ознаками, властивими певним виробам.
Обов'язкове правило розміщення товарів при самообслуговуванні – постійність місця. У систему розміщення товарів можна вносити певні зміни аби вони були виправдані.
Товари найбільшого попиту, дорогі і дрібні за розмірами встановлюють ближче до продавця.
Товари тривалого вибору і складного асортименту розміщують у тих частинах торгового залу, де немає основного потоку покупців. Нові і моловідомі товари на які треба звернути увагу викладають на верхніх полицях. Товари які часто поповнюють, громіздкі і важкі розміщують у низу ближче до приміщень зберігання, споріднені, взаємозамінюючі і супутні – поряд.
Запаси товару можна умовно поділити на робочі, виставочні і резервні.
Робочий запас – призначений для безпосереднього відпускання покупцям.
Виставочний запас – призначений для демонстрування товарів покупцям.
Резервний запас – призначений для поповнення робочого запасу. Його тримають у приміщеннях для зберігання товарів.
Основою розміщення є групування товарів за однаковим споживчим призначенням.
Викладення товарів – це спосіб демонстрування й укладання окремих їх видів, завдяки застосуванню якого можна показати весь асортимент і водночас кожний його вид. Викладення товарів може бути товарне і декоративне. Для викладення використовують внутрішньо магазинні вітрини, стенди, і інше.
Взуття викладають на полицях або кронштейнах парами, за видами, розмірами, матеріалом верху та за сезоном. Викладають його з урахуванням артикулів і номерів. Супутні товари (шнурки, устілки, набійки) викладають на окремі гірки.
6. Порівняльна характеристика асортименту жіночого шкіряного взуття, виробники.
Шкіряне взуття поділяють :
1. По призначенню :
- побутове (масове і модельне);
- спортивне;
- спеціальне;
- медичне;
2. По конструкції верху:
- чоботи прикрійні (голенеще і перед з'єднані швом);
- витяжні;
- черевики з відрізною союзкою, круговою;
- " конвертом" з застібкою;
- напівчеревики звичайна;
- типу мокасин;
- з перфорованим верхом (сандалети);
- туфлі різноманітного покрою з різними прикрашеннями;
- чобітки які мають прикрашення, часто застібку;
- напівчобітки (з більш коротким голенещем).
3. По матеріалу низу взуття буває на підошві:
- шкіряній ;
- з пластшкіри;
- гуми (монолітної, пористої, шкіроподібної і транспорентної);
- із пласмас;
- із каучуку;
4. По методу кріплення низа взуття ділять на:
- клейове;
- рантове;
- сандальне;
- інші;
5. По висоті каблука буває:
- взуття на низькому (до 25 мм.);
- на середньому (26-45 мм.);
- високому (46-70мм.);
- і особливо високому (більше 70 мм) каблуці.
6. По кольору верху взуття випускають:
- чорне;
- кольорове;
- коричневе;
- ярке (сине, червоне, зелене, жовте);
- світле;
- біле;
- комбіноване;
7. По способу кріплення на нозі :
- на шнурках;
- кнопках;
- застібці-блискавка
- і інше.
8. Розміри шкіряного взуття:
- в метричній системі (21,5-27,5);
- в штихмасовій (33-42,5);
9. Повноти шкіряного взуття:
- з 1 по 9 повноти;
Фасон взуття визначається його силуетом, формою і розміром носка – вузький і широкий, тупий і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою каблука.
Модель взуття визначається формою і розміщенням деталей верху, характером оздоблень.
По складності моделі взуття підрозділяють на масове і модельне.
Масове взуття виготовляється по типових нескладних моделях. Воно буває звичайного стандартного покрою з перфорацією на окремих деталях; фігурного покрою.
Основні типи масового (повсякденного) взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики на шнурках і ремінцях з пряжками.
Повсякденне зимове взуття випускається в наступному асортименті: чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики.
Модельне взуття – це нарядне, легке, еластичне взуття яке носять в особливо святковій обстановці. По асортименту ця група включає перш за все жіночі туфлі-лодочки на високому каблуці з різними оздобленнями. Виготовляють їх з високоякісних матеріалів по більш складних і різноманітних моделях і щільною обробкою. Модельне взуття випускається 1, 2, 3 груп складності.
Чоботи – взуття з високим голенещем, бувають прикрійні, і рідше – витяжні (верх із одного куска шкіри).По матеріалу верха чоботи поділяють на юхтеві і хромові. По конструкції розрізняють чоботи зі звичайними і розширеними голенищами, з підкладкою в області переду, з підшивкою ( з підкладкою в верхній частині голенища ), а також без цих деталей підкладки.
Напівчоботи – взуття з берцями , до половини, для захисту від проходження води і бруду всередину взуття.
Чобітки – це різновидність чобіт з щільним обляганням ноги в області голенища або з приспособленням для закріплення на нозі.
Напівчобітки – відрізняються від чобітків меншою висотою голенища: не більше 20 см.