Смекни!
smekni.com

Роль банківської системи у боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження (стр. 11 из 15)

Розділ В Сорока Рекомендацій щодо вимог до фінансових систем включає 5 секцій та 22 рекомендації. Розділ виконується на 68%, що згідно з міжнародними вимогами є недостатнім для ефективної системи протидії відмиванню грошей. На результат в основному вплинуло невиконання (повна невідповідність) трьох рекомендацій. Зокрема Рекомендації №6 (щодо вимог про належну увагу до високопоставлених політичних осіб), Рекомендації №20 (щодо необхідності встановлення контролю над використанням для цілей відмивання грошей визначених категорій нефінансових установ та професій) та Рекомендації №22 (щодо дотримання вимог національної системи протидії закордонними філіями фінансових установ). Також на оцінку вплинула часткова відповідність Рекомендаціям №7, №12, №16, №24 та №25. В свою чергу, повністю відповідала національна система протидій відмиванню грошей Рекомендації №10 (щодо необхідності зберігання документів за фінансовим моніторингом протягом п’яти років), Рекомендації №11 (щодо наявності мінімального переліку критеріїв сумнівності фінансових операцій), Рекомендації №14 (про юридичний захист осіб, що за умов виконання фінансового моніторингу, розкрили комерційну та/або банківську таємницю), та Рекомендації №21 (про підвищену увагу до фінансових операцій з установами, походженням з країн, що не виконують або недостатньо виконують рекомендації міжнародних організацій щодо побудови національної системи протидії відмиванню грошей).

Розділ С Сорока Рекомендацій щодо вимог до інституціональних систем, що включає дві секції і 9 рекомендації, виконується на 78%, що є достатнім показником. На результат в основному вплинула відповідність рекомендаціям по створенню органу фінансової розвідки і залучення інших правоохоронних органів до протидії відмиванню грошей (Рекомендація №27); визначення повноважень правоохоронних органів, що задіяні у протидії відмиванню грошей (Рекомендація №28), встановлення співробітництва між правоохоронними органами (Рекомендація №31). Негативно вплинули на оцінку по розділу недостатнє фінансове та ресурсне забезпечення компетентних органів з питань протидії відмиванню грошей (Рекомендація №30) та вимоги про підготовку та опублікування аналітичних та статистичних матеріалів органом фінансової розвідки (Рекомендація №32).

Розділ D Сорока Рекомендацій щодо вимог до міжнародного співробітництва включив дві секції та 6 рекомендацій, яким національна система загалом відповідала на 79%. На результат вплинуло повна відповідність Рекомендації №37 в частині надання юридичної допомоги при розслідуванні злочинів з відмивання грошей в інших країнах, а також відповідність іншим рекомендаціям завдяки змінам, що внесені в законодавство України, у зв’язку з ратифікацією Віденської Конвенції ООН від 1989 року, Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» №141 від 1990 року [8], та Директиви Європейського Економічного Співтовариства «Про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей» №91/308/ЄЕС.

В цілому українська національна система протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 73% відповідає міжнародним вимогам, що сформульовані в Сорока Рекомендаціях FATF. За міжнародними визначеннями, це оцінка задовільно. Тобто система протидії відмиванню в країні встановлена, але її ефективність вимагає доопрацювання та удосконалення. У випадку з Україною ми визначили, що найбільш слабким місцем національної системи протидії є невідповідність вимогам FATF фінансової системи країни відносно можливості боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Проведений аналіз відповідності національної системи дозволив сформулювати конкретні недоліки, які вимагають для їх вирішення як політичної волі, так і наукових розробок у сфері економіки, фінансів та права. Виявлені недоліки виявилися наступними:

· відсутність нормативно регламентованих механізмів обміну інформацією між фінансовими установами (Рекомендація 4);

· відсутні вимоги щодо виявлення джерел походження коштів вигідних власників або вигодоодержувачів (Рекомендація 5);

· звужені сектори, до яких нормативно визначаються вимоги щодо отримання фінансовими установи у своїх клієнтів інформації про цілі та наміри ділових відносин; такі вимоги визначені тільки для банків, решта фінансових установ не охоплені такою вимогою (Рекомендація 5);

· не акцентується на законодавчому рівні необхідність виявлення підвищеної уваги до таких клієнтів або ділових відносин як нерезиденти, приватна банківська справа, трасти, компанії що випускають акції на пред’явника (Рекомендація 5);

· не розроблені механізми управління ризиками при проведені ідентифікації клієнтів фінансової установи після здійснення фінансової операції (Рекомендація 5);

· не реалізовані вимоги рекомендацій щодо створення механізму покладання на третіх осіб при реалізації заходів належної уваги до клієнтів (Рекомендація 9);

· формально не сформульовано спеціальні вимоги до ідентифікації клієнтів для визначених категорій нефінансових установ та професій (Рекомендація 12);

· не встановлено зобов’язання звітувати про підозрілі операції незалежно від того, чи включає операція податкові питання (Рекомендація 13);

· звужена сфера застосування тестування внутрішньої системи на рівні підприємств. Вимоги до аудиторського тестування внутрішньої системи закріплені тільки за банками, і стосуються тільки тестувань на відповідність чинному законодавству (Рекомендація 15);

· необхідно розробити механізми, за яким фінансові установи були б впевнені, що їх закордонні банки-респонденти не дозволяють користуватися своїми рахунками банкам-оболонкам (Рекомендація 18);

· відсутня система, в якій банки, інші фінансові установи та посередники повідомляли б про всі внутрішньодержавні та міжнародні операції з готівкою, які перевищують встановлену суму, у центральне національне агентство, яке має у розпорядженні комп’ютерну базу даних (Рекомендація 19);

· відсутні вимоги щодо проведення оцінок систем протидії відмивання грошей в різних країнах (для оцінки фінансовими установами своїх контрагентів) або офіційних бюлетенів Державного департаменту фінансового моніторингу (Рекомендація 21);

· відсутня нормативна вимога щодо необхідності забезпечення фінансовими установами дотримання їх закордонними філіями вимог національного законодавства та Рекомендацій FATF (Рекомендація 22);

· вимагають вдосконалення заходи перешкоджання прийняттю на роботу осіб, щодо яких є підозра про їх пов’язаність із злочинними або терористичними угрупуваннями (Рекомендація 23);

· необхідно сформулювати вимоги, які б запобігали участі злочинців в управлінні або володінні істотною участю в казино (Рекомендація 24);

· для визначених категорій нефінансових установ та професій не розроблено спеціальних рекомендацій відповідності національній системі протидії відмиванню грошей, регуляторів для таких суб’єктів не визначено (Рекомендація 24);

· не розроблено типології відмивання грошей для більшості фінансових установ та визначених категорій нефінансових установ та професій (Рекомендація 25);

· не розроблено зворотній зв’язок компетентних органів з фінансовими установами, визначеними категоріями нефінансових установ та професій, фізичними та іншими юридичними особами (Рекомендація 25);

· необхідно зобов’язати Державний департамент фінансового моніторингу випускати періодичні звіти, що містили б статистику, типології та інформацію щодо діяльності ОФР (Рекомендація 26);

· необхідно розглянути можливість створення фонду конфіскованих активів для депонування всіх або частини конфіскованих активів, що використовувалися б для забезпечення правоохоронних органів, розвитку охорони здоров’я, освіти або інших цілей (Рекомендація 38).

Проведений вище аналіз та виявленні недоліки формують подальшу наукову направленість роботи, що буде сконцентрована на удосконаленні фінансового сектора національної системи протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) – створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжурядовий орган боротьби з відмиванням грошей.

Основні задачі, що ставить перед собою Комісія наступні:

- контроль за виконанням 40 рекомендацій, а також 9 спеціальних рекомендацій FATF. Всі країни-члени FATF самостійно виконують рекомендації, при цьому контроль за їх виконанням 2х-рівневий: кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни-учасниці FATF;

- розгляд тенденцій у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, і прийняття контрзаходів. Оскільки відмивання грошей знаходиться у постійному розвитку, тенденції якого необхідно постійно відслідковувати, то країни-члени постійно збирають і оброблюють найновішу інформацію, щодо сучасних методів відмивання грошей;

- розповсюдження ідеї боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, по всьому світу. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF.

В цілому українська національна система протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 73% відповідає міжнародним вимогам, що сформульовані в Сорока Рекомендаціях FATF. За міжнародними визначеннями, це оцінка задовільно. Тобто система протидії відмиванню в країні встановлена, але її ефективність вимагає доопрацювання та удосконалення. У випадку з Україною ми визначили, що найбільш слабким місцем національної системи протидії є невідповідність вимогам FATF фінансової системи країни відносно можливості боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.