Смекни!
smekni.com

Роль банківської системи у боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження (стр. 2 из 15)

▪ злиття законних і незаконних коштів.

Друга форма розміщення – розміщення в нетрадиційних фінансових установах.

Як свідчить міжнародна практика, до нетрадиційних фінансових установ необхідно відносити небанківські фінансові установи, що фактично здійснюють надання банківських послуг. До них відносяться [38]:

а) установи, що здійснюють валютні операції;

б) валютні біржі;

в) організації, що здійснюють грошові перекази;

г) брокери по цінних паперах;

д) брокери і дилери по дорогоцінних металах,

е) казино та інші заклади, що займаються азартними іграми;

є) адвокати, висококваліфіковані бухгалтери, фінансові радники

Третя форма розміщення – розміщення через установи нефінансового сектора.

Звичайно виділяються наступні види нефінансових установ, що активно використовуються для відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом Вразливим для використання цих закладів з метою відмивання грошей є притаманні цьому бізнесу розрахунки готівкою.

1. Установи, пов'язані з індустрією розваг (підприємства, що організують дозвілля в цілому; бари; кафе-морозиво; дискотеки; спортивні оздоровчі центри; готелі і ресторани; клуби для чоловіків; агентства по організації концертів; масажні салони; піцерії; сауни; секс-шопи; відеотеки).

2. Роздрібна торгівля(антикварні магазини; комісійні магазини; магазини з продажу електронно-обчислювальної техніки; фотомагазини; ювелірні магазини; пункти прокату; магазини з продажу зброї; фірми-постачальники для ресторанів).

3. Підприємства сфери послуг (фірми по установці різних автоматів; агентства, що здійснюють перевезення автобусами; друкарні; фірми по найманню житла; агентства по організації морських і річкових перевезень; майстерні по виконанню татуювань і т.д.)

4. Інші підприємства (будівельні фірми; підприємства, що торгують металобрухтом).

Четверта форма розміщення – розміщення за межами країни.

Розміщення незаконно отриманих доходів за кордоном без залучення офіційних установ відбувається за допомогою фізичного вивозу коштів. Він здійснюється різними методами, серед яких найбільш типовими є: схований вивіз грошей кур'єрами (контрабанда); вивіз грошей у схованках у транспортних засобах або вантажах; поштовими відправленнями; з використанням підпільних банківських систем.

Наступною – другою стадією відмивання брудних коштів – є шарування.

Шарування – відокремлення незаконних доходів від їхніх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду цих доходів.

Завдання на цій стадії полягає в тому, щоб шляхом складної послідовності фінансових операцій (накладання шарів) відокремити незаконні доходи від їхнього джерела і сховати так званий аудиторський слід (відстеження угод при проведенні перевірки). Ця стадія може включати такі операції, як переказ депонованої готівки, конвертація депонованої готівки в грошово-кредитні інструменти (облігації, акції, дорожні чеки та ін.), перепродаж товарів високої цінності і грошово-кредитних інструментів, інвестиції в нерухомість і легальний бізнес, особливо в індустрію туризму і дозвілля. Компанії, зареєстровані в офшорних зонах – типовий інструмент, що використовується на стадії «шарування» [38].

Аналіз документів міжнародних організацій, зокрема Егмонтської групи органів фінансової розвідки, дозволив визначити найбільш притаманні для цієї стадії відмивання грошей методи і способи.

Електронний переказ коштів. Є, мабуть, найбільш важливим із сучасних методів «шарування». Він надає злочинцям такі переваги, як швидкість, мінімальний аудиторський слід і висока анонімність при значному обсязі грошових переказів. Подібний переказ, що маскується помилковими угодами за допомогою самоліквідації фірм, дозволяє досить ефективно ховати джерело походження фінансових коштів.

Перетворення готівки в грошові інструменти. Після того, як незаконні доходи успішно розміщені у фінансових установах, вони перетворюються в грошові інструменти (дорожні чеки, грошові перекази, банківські чеки, облігації та акції), що полегшує вивіз незаконних доходів із країни.

Продаж майна, придбаного за готівку. Коли особа, яка відмиває гроші, поміщає їх у придбане майно. Останнє згодом перепродається усередині країни або вивозиться за кордоном.

Третя стадія процесу відмивання брудних коштів – інтеграція. Інтеграція– надання видимості легальності злочинно отриманим фінансовим коштам. Після того, як процес розшарування успішно проведений, особи, які відмивають гроші, повинні створити видимість легальності при поясненні джерел появи свого багатства. На стадії інтеграції відмиті гроші вносяться в банківську систему під виглядом законно зароблених доходів. На цій фазі гроші знаходять легальне джерело походження та інвестуються в легальну економіку.

При інтеграції відмиті гроші повертаються в банківську систему під виглядом легально зароблених доходів. Інтеграція може включати досить велику кількість різного роду способів і технік, наприклад використання компаній для надання позики в розмірі незаконних доходів або використання коштів, депонованих в іноземному банку, як заставу під кредити місцевих банків [39, c. 33].

Якщо слід грошей, що відмиваються, не був виявлений на двох перших стадіях, то потім відокремити законні гроші від незаконних досить складно. Виявлення відмитих грошей на стадії інтеграції стає можливим, як правило, лише за допомогою агентурної роботи.

Найбільш притаманні для стадії інтеграції методи і способи:

1. Продаж нерухомого майна підставної компанії. Нерухомість може бути куплена підставною фірмою, що використовує незаконні гроші. Виторг від наступного продажу цієї нерухомості вже вважається законно заробленим доходом.

2. Перекручування цін зовнішньоторговельних операцій. Як показала практика міжнародного досвіду, цей метод застосовується найчастіше для інтеграції незаконних доходів в економіку.

3. Угоди із заниженням ціни. Купується будинок за заниженою ціною, а різниця доплачується брудними грішми. Після цього імітується ремонт, і об'єкт продається за більш високу ціну.

4. Угоди із завищенням ціни. Поширені на аукціонах, в операціях із творами мистецтва. Речі, вартість яких можна визначити лише умовно, продаються по дуже високій ціні.

5. Трансферпрайсинг. Складаються два договори: реальний і фіктивний (із завищеною сумою угоди). За фіктивним договором гроші переводяться фірмі-посередникові, як правило, зареєстрованої в офшорній зоні. Різниця між реальною і фіктивною ціною залишається на рахунку цієї фірми як дохід.

6. Використання банківських рахунків іноземної або спільної фірми. Основна мета – маніпулювання грішми у виді надання позичок, оплати акредитивів, виплати гонорару за консультації, читання лекцій, проведення платежів по фальшивих договорах або за фіктивні послуги.

7. Відмивання через казино і лотереї. для легалізації злочинних доходів використовується механізм декларування виграшу як засобу маскування незаконного походження таких коштів.

8. Установлення контролю над іноземними банками [38].

Використання зазначених методів інтеграції грошової маси істотно полегшується в зв'язку з існуванням закордонних банків, що не зацікавлені давати поліції відповідну інформацію про своїх клієнтів. Мова йде, головним чином, про офшорний банківський бізнес, що вважається в даний час одним із найбільш прибуткових.

1.2 Типологія засобів «відмивання грошей»

Аналіз останніх досліджень тенденцій у легалізації злочинних доходів, що проводилися Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Егмонтською групою органів фінансової розвідки та регіональними групами з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (APG, MONEVAL, CFATF, GAFISUD) дозволяє зробити висновок, що під терміном «засоби відмивання грошей» треба розуміти складну категорію, що в логічно-конструктивному плані складається з трьохмірної структури таких понять, як: а) послуги, що експлуатуються для цілей відмивання грошей; б) інструменти, що експлуатуються для цілей відмивання грошей; в) інституціональні структури, що експлуатуються для цілей відмивання грошей [34, c. 7].

Розглянемо наведену типологію більш детально.

Перший сегмент типології – послуги, що експлуатуються для цілей відмивання грошей у структурованому вигляді поділяються на складові:

1) банківські послуги on-line;

2) електронні перекази;

3) приватна банківська справа [34, c. 9].

Банківські послуги on-line.Доступ до таких послуг через Інтернет може використовуватися злочинцями для «відмивання» грошей. Три основних характеристики Інтернету обумовлюють цей ризик: легкість доступу до послуг через Інтернет; відсутність фізичного контакту між клієнтом і установою банку; швидкість електронних операцій.

Електронні перекази. Розвиток систем електронних переказів як на валовому так і роздрібному рівнях надає більше територіальне охоплення та ефективність у проведені переказів. Система SWIFT здійснює все більше банківських переказів, а в роздрібному банківському секторі послуги телефонного та електронного банкінгу дозволили клієнтам здійснювати фінансові операції без особистого контакту з працівниками фінансової установи.

Попри всі переваги електронних переказів, існують слабкі місця, які є привабливими для використання їх у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму. По перше, це відмінності в законодавчому полі з питань протидії легалізації в різних країнах, а конкретно відмінність вимог до обов’язкових реквізитів документів за електронними переказами.

По друге, використання множинних переказів з метою створення складного або заплутаного фінансового сліду з метою уникнення виявлення.

По третє, використання фальшивих документів ідентифікації особи, підставних осіб або компаній-оболонок для забезпечення «чистих» реквізитів при проведенні переказів.