Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-резидентам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які тимчасово виїхали з України на навчання та в приватних справах, здійснюється через уповноважений банк з дотриманням умов:
— переказ з валютного рахунку цієї особи;
— у сумі не більш ніж 500 доларів США на місяць чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;
— загальна сума не може перевищувати 4000 доларів США на рік чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.
Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-нерезидентам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які постійно проживають за кордоном, здійснюється через уповноважений банк з валютного рахунку цієї особи, у сумі не більш ніж 500 доларів США на місяць чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті і загальна сума не може перевищувати 2000 доларів США на рік чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.
Копії підтверджуючих документів про родинні стосунки залишаються в уповноваженому банку.
При здійсненні переказу іноземної валюти за межі України переказ без відкриття валютного рахунку здійснюється фізичною особою шляхом внесення готівкової іноземної валюти в уповноважений банк та надання йому доручення на переказ цієї валюти. Переказ фізичними особами-резидентами іноземної валюти у сумі, що перевищує норми, але не більш ніж 25 тисяч доларів США чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, здійснюється на підставі ліцензії Кримського республіканського або обласних управлінь Національного банку України, а в сумі, що перевищує 25 тисяч доларів США, — на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Специфічну групу валютних операцій складають операції, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність, інвестування капіталу, тощо та виступають, як угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. З цих позицій валютні операції розподіляються на:
1. Касові угоди (угоди з негайною поставкою), Касові угоди “арої” використовуються для негайного отримання валюти, страхування валютних ризиків тощо. Сутність валютної операції “крої” міститься в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день після складання угоди по курсу, зафіксованому при її укладанні. Строк постачання валюти при цьому визначається як “дата валютування”. При валютній угоді “8ро1”на ринку частіше всього застосовується курс телеграфного переказу.
2. Форвардна угода (строкова угода) визначається як погодження між двома сторонами про майбутню поставку предмета угоди, яке укладено поза біржею. Форвардні угоди є однією з перших форм строкових контрактів які реагували на зміну ціни. Першими формами цих угод були операції з купівлі бавовни в XVIII - XIX сторіччі на Ліверпульській біржі, при яких обумовлювались майбутня ціна, кількість товару та дата постачання.
Форвардна угода — це тверда угода, обов'язкова для виконання, предметом якої може виступати як валюта, так і інші активи. Вона укладається з метою певного страхування від зміни цін. Форвардна угода з продажу (купівлі) валюти включає такі умови:
— курс угоди фіксується при її укладенні;
— передача валюти здійснюється через певний період (до 1 року);
— під час укладення угоди ніякі суми не перераховуються. 3. Угоди на умовах “аууар” виступають як специфічний обмін правами та обов'язками її учасників щодо зустрічних грошових потоків. Ці угоди створюють можливість страхування ризиків, отримання додаткових прибутків. Відповідно до цієї операції предметом обміну виступають грошові потоки, що дозволяє одному учаснику угоди обміняти у інших характеристики своєї валюти. При цьому береться до уваги тип та рівень процентних ставок, строки платежів, валюта платежу, курс перерахування. Валютний “5\уар” виступає комбінацією двох конверсійних угод з валютами на умовах “зрої” та форвард. Одна конверсія здійснюється з негайною поставкою, а інша — з поставкою у майбутньому, але на вже обумовлених підставах.
3. Валютний контроль
Валютний контроль представляє собою діяльність держави з приводу забезпечення валютного законодавства. Держава не тільки встановлює правила поведінки суб'єктів в формі правових норм при користуванні валютними цінностями, а й забезпечує виконання ними цих правових норм. Це є підставою законності діяльності суб'єктів в галузі валютного регулювання.
Валютний контроль є частиною, специфічним видом фінансового контролю, саме тому йому характерні всі загальні риси фінансового контролю. При цьому деякі специфічні риси надають йому зміст саме певного виду фінансового контролю. По-перше, це мета валютного контролю: дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.
По-друге, — окрема сфера дії цього виду контролю, що визначено Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року. Так, валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, (ст. 12).
По-третє, — специфічні направлення валютного контролю. До них можна віднести:
— відповідність валютних операцій, що здійснюються, діючому валютному законодавству;
— наявність відповідних ліцензій та дозволів щодо діяльності, яка пов'язана з користуванням валютними цінностями;
— перевірка обов'язків резидентів в галузі валютного регулювання;
— перевірка обов'язків нерезидентів щодо валютного регулювання. Валютний контроль здійснюється двома типами суб'єктів:
1) Органами валютного контролю (Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація та Державний митний комітет України). Законодавче закріплені їх функції:
а) Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:
— здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;
— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України;
б) Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України;
в) Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;
г) Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України (ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року).
2) Агентами валютного контролю. Ними виступають уповноважені банки, які здійснюють контроль за' валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Крім різної компетенції, однією з головних відмінностей органів та агентів валютного контролю є повноваження в галузі видання нормативних актів. Так, лише органам валютного контролю належать повноваження щодо видання нормативних актів, обов'язкових як для резидентів, так і для нерезидентів в Україні.
1. Валютний контроль при наданні ліцензій на право здійснення операцій з валютними цінностями здійснюється Національним банком України та його управліннями. Згідно з Порядком надання ліцензій Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженим Правлінням НБУ № 11 від 25.06.92, основні функції контролю надані обласним управлінням НБУ. Обласне управління Національного банку України:
а) перевіряє відсутність серйозних (з точки зору органів банківського нагляду обласного управління) порушень правил банківської діяльності з боку банку, який звертається за ліцензією, а також отримує офіційне підтвердження органів податкового контролю про відсутність протягом двох останніх років порушень правил оподаткування з боку установи, що звертається за ліцензією;
б) здійснює на місці перевірку фактичної наявності технічних засобів, що передбачені технічними вимогами для здійснення валютних операцій;
в) перевіряє наявність документів, які підтверджують відповідність працівників установи кваліфікаційним вимогам для здійснення валютних операцій, маючи на увазі, що хоч один з цих працівників має працювати в установі, що звертається за ліцензією, не менше як 6 місяців;
г) перевіряє, чи передбачається здійснення валютних операцій Статутом установи, а також чи забезпечує структура установи можливість здійснення валютних операцій;
д) аналізує баланс та звіт установи з метою встановлення рівня ліквідності (платоспроможності) установи;
є) дає рекомендацію для надання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Відділ валютного контролю управління валютного регулювання Національного банку України:
а) перевіряє та аналізує документи, які додаються до заяви установи, що звертається за ліцензією Національного банку України на здійснення валютних операцій;
б) готує необхідні матеріали на розгляд заступника Голови Правління та затвердження на засіданні Правління Національного банку України;
в) разом з Головним управлінням банківського нагляду та обласними управліннями Національного банку України здійснює контроль за додержанням уповноваженими банками (установами) правил та умов здійснення валютних операцій, які передбачені чинним законодавством та ліцензіями Національного банку України.