12. Організовує і проводить семінари з працівниками підрозділів апеляцій та бере участь в інших заходах щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної податкової служби.
13. Розробляє та узгоджує з керівництвом показники ефективності роботи для працівників, зайнятих розглядом скарг платників податків.
14. Веде у встановленому порядку діловодство та облік скарг, що надходять до Департаменту від платників податків та їх посадових осіб.
15. Готує і передає до управління забезпечення діяльності керівництва ДПА України інформаційно-аналітичні повідомлення для засобів масової інформації з найважливіших напрямів роботи Департаменту.
16. Бере участь у здійсненні заходів з модернізації органів державної податкової служби України [8, 301].
Є два законні способи оскарження рішення: у адміністративному або в судовому порядку. Використання адміністративного способу оскарження рішення не позбавляє платника податків права оскарження вирішення податківців в судовому порядку.
Скарги громадян щодо оскарження ними в адміністративному порядку податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов’язань, штрафних (фінансових) санкцій, податкових вимог щодо податкового боргу, постанов у справах про адміністративні правопорушення та інших рішень органів, розглядаються органами ДПС відповідно до Положення «про подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» [8, 302].
Згідно з вимогами, установленими підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.02.2000 р. №2181-ІП та пунктом 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96 №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.96 №723/1748, із змінами та доповненнями), скарга повинна бути викладена в письмовій формі та містити обов'язкові реквізити (див. Додаток 1).
У скарзі має бути зазначено:
1. прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи – платника податку, а для юридичної особи – платника податку – її найменування, місцезнаходження, а також адресу, куди необхідно надіслати рішення (відповідь) за скаргою;
2. найменування органу державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення, рішення або постанова у справі про адміністративне правопорушення, що оскаржується, дата і номер; назва податку, збору (обов'язкового платежу) або штрафної (фінансової) санкції та сума;
3. суть порушеного питання, прохання чи вимоги й обґрунтування незгоди платника податків із сумою податкового зобов'язання, визначеною органом державної податкової служби в податковому повідомленні, або незгоди з іншим рішенням органу державної податкової служби;
4. про подання чи неподання позовної заяви до суду про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу державної податкової служби, а також про повідомлення чи неповідомлення відповідного органу державної податкової служби про подання повторної скарги органу державної податкової служби вищого рівня;
5. підпис фізичної особи – платника податку, а для юридичної особи – платника податку – підпис керівника або особи, яка виконує обов'язки керівника юридичної особи – платника податку [2, 3].
Якщо скарга в інтересах фізичної особи – платника податку або юридичної особи – платника податку подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства, і підпис представника юридичної особи – платника податку на скарзі повинен бути скріплений печаткою юридичної особи – платника податку;
6. перелік документів і розрахунків, що додаються до скарги, у разі надсилання скарги поштою додається опис укладеного та повідомлення про вручення.
До документів, що додаються до скарги, належать:
– податкове повідомлення про визначення суми податкового зобов'язання;
– рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій;
– акт перевірки, за наслідками якої прийнято рішення та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено податкове зобов'язання;
– первинна скарга платника податків та документи, що підтверджують докази незгоди платника податків з визначеною сумою податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій або неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення,
– належної якості ксерокопії рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а у відповідних випадках повторної скарги платника податків – рішення, прийнятого за розглядом повторної скарги;
– зауваження та пояснення, якщо вони були подані платником податків під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки;
– інші наявні у платника податків документи, що засвідчують обставини справи [2, 4].
У разі оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення необхідно подати ксерокопії:
– акта перевірки;
– протоколу про адміністративне правопорушення;
– постанови у справі про адміністративне правопорушення;
– рішення, прийнятого за розглядом скарги на таку постанову.
Платник податку також повинен повідомити про подання чи неподання позовної заяви до суду про визнання недійсним податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби, оскарження до суду постанови у справі про адміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальної справи.
Скарга реєструється в державному податковому органі, що прийняв дане оскаржене рішення, і протягом трьох діб прямує разом з документами, необхідними для розгляду, в орган державної податкової служби вищого рівня. Скарга, подана з порушенням встановленого порядку і термінів, не підлягає розгляду органами державної податкової служби.
Граничні терміни для надання заяв про передивлєння рішень органів державної податкової служби підлягають продовженню керівником органу державної податкової служби (його заступником) по письмовому запиту платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених термінів:
1. знаходився за межами України;
2. знаходився в плаванні на морських судах за межею України у складі команди (екіпажа) таких судів;
3. знаходився в місцях позбавлення волі за вироком суду;
4. мав обмежену свободу пересування у зв'язку з висновком або полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
5. був визнаний за рішенням суду без вісті відсутнім або таким, що знаходиться в розшуку у випадках, передбачених законодавством [18, 163].
Звичайно, дані причини пропуску термінів подачі скарги стосуються лише громадян – платників податків. Відносно юридичних осіб продовження граничних термінів для подачі заяв про передивлення рішень здійснюється у випадку, якщо протягом граничних термінів така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати і вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік і звітність.
У зв'язку з цим, для продовження граничних термінів юридичній особі необхідно подати в орган державної податкової служби доказ відсутності вказаних посадових осіб. Як доказ можна подати документ про перебування посадової особи у відпустці, відрядженні, на лікарняному. Таким чином, в податковий орган юридичній особі слід подати запит на продовження граничних термінів, до якого додається відповідний документ, підтверджуючий наявність підстав для продовженняграничних термінів, і саму заяву про передивлення рішення [8, 164].
Керівник органу державної податкової служби (його заступник) зобов'язаний прийняти мотивоване рішення за результатами розгляду скарги протягом двадцяти днів з дня здобуття скарги.
Терміни розгляду скарги можуть бути продовжені керівником органу державної податкової служби (його заступником), але не більше ніж на шістдесят календарних днів, про що платника податків письмово повідомляють до закінчення двадцятиденного терміну.
Якщо мотивоване рішення за скаргою платника податків не вирушає платникові податків протягом двадцятиденного терміну або протягом терміну, продовженого за рішенням керівника податкового органу (його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених термінів (мається на увазі двадцятиденний термін або продовжений керівництвом податкового органу термін).
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо вирішення про продовження термінів її розгляду не було відправлене платникові податків до закінчення двадцятиденного терміну [2, 4].
Податкові органи при розгляді скарги повинні прийняти одне з таких рішень:
1. залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення;
2. відмінити в певній частині рішення, і не задовольняти скаргу в певній частині;
3. відмінити рішення і задовольнити скаргу платника податків;
4. прийняти рішення про податковий компроміс.
Новим в правовому розумінні є такий спосіб дозволу справи за скаргою, як ухвалення рішення про податковий компроміс, введений статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Підставою для ухвалення рішення відносно податкового компромісу є наявність в органі державної податкової служби таких фактів, що є в наявності, і доказів по суті скарги платника податків, які дають підставу вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до швидшому і повнішому погашенню податкового зобов'язання в порівнянні з результатами, які можуть бути отримані унаслідок передачі такої суперечки на вирішення суду [2, 5].