Детальніше різні аспекти свободи совісті пояснюються в прийнятому в 1991 році Законі «Про свободу совісті та релігійні організації в Україні». Стаття 3 даного Закону дозволяє виокремити декілька основних прав, що конкретизують свободу совісті:
1.Мати, обирати та змінювати релігію або переконання за власним вибором.
2.Одноосібно чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.
3.Відправляти релігійні культи.
4.Відкрито виявляти і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Крім них головних прав, існує ще низка правових норм, що презентують систему правових гарантій. До них належать:
♦ заборона примусу відносно громадян під час визначення ними свого ставлення до релігії, до сповідання чи не сповідання віровчень, до участі чи неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і ритуалах тощо;
♦ заборона формувати обов'язкові переконання і світогляд, виховання дітей відповідно до власних переконань і ставлення до релігії;
♦ рівність громадян перед законом незалежно від ставлення до релігії;
♦ заборона втручання релігійних організацій у діяльність інших релігійних організацій, проповідування у будь-якій формі ворожнечі, нетерпимості до невіруючих і віруючих інших віросповідань;
♦ невтручання держави в діяльність релігійних організацій, що здійснюється в межах закону, а також відмова фінансувати діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії;
♦ рівноправність усіх релігій, віросповідань і релігійних організацій перед законом;
♦ заборона встановлювати будь-які переваги чи обмеження однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших;
♦ релігійні організації не допускаються до виконання державних функцій;
♦ релігійним організаціям забороняється брати участь у діяльності політичних партій, надавати політичним партіям фінансову підтримку, висувати кандидатів до органів державної влади, вести агітацію або фінансування виборчих компаній, кандидатів до цих органів;
♦ священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами;
♦ релігійна організація після реєстрації стає юридичною особою;
♦ на всіх працюючих у релігійних об'єднаннях поширюється чинне законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і забезпечення;
♦ доходи релігійних громад не оподатковуються;
♦ державна система освіти має світській характер;
♦ громадяни мають дозвіл опановувати релігійне віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову навчання;
♦ викладачі релігійних віровчень і релігійні провідники зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги до громадян, що не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань.
Отже, в Україні свобода совісті є конституційним принципом і нормою державного права, що сприяє вільному існуванню багатьох релігійних проявів, вільнодумства та атеїзму. Кожен формує своє духовне життя згідно зі своїми власними почуттями, обирає для себе ту чи іншу форму релігії, або ж має право дивитися на світ, у якому панує людина та діють природні закони, без допомоги фантастичних істот - тобто очима атеїста.
7. Нові релігійні течії та організації в Україні
За останні роки в Україні, крім традиційних (православ'я, греко-католіцизм, католицизм, протестантизм, іудаїзм, іслам) релігій, поширюються нові релігійні течії. Серед них є такі, що Історично не успадковані українським народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набувають популярності.
Нетрадиційними для України вважаються релігії переважно оріенталістського (східного) напряму. До нових релігійних рухів належать і гак звані неорелігії, що формувалися у другій половині XXстоліття. Україна також знайомиться з релігійними рухами « ньюейджа» («нового віку»), що виникли у 80-х роках XXст. В основі цих рухів лежить ідея нового віку - якісно іншого періоду в історії людства, на відміну від попереднього, - невдалого, «пропащого» в багатьох розуміннях. Спроби ідеалізувати минулі часи історії держави викликали інтерес до реставрації язичництва, що знайшло відображення у появі неоязичницьких об'єднань. Окреме місце займають прояви служіння темним силам, наприклад, сатанізм, та різноманітні містичні погляди.
Поява релігійних новацій в Україні зумовлена багатьма факторами, серед яких можна виділити такі;
♦ соціально-економічна і політична нестабільність суспільства;
♦ зміни у світоглядних парадигмах, викликані трансформацією суспільства;
♦ девальвація системи цінностей тоталітарного режиму, зокрема декретованого світоглядного монізму, та виникнення внаслідок цього ідеологічного вакууму;
♦ неминуча криза традиційної церкви як наслідок тотальної, цілеспрямованої атеїзації суспільства;
♦ криза традиційних релігій, що сьогодні вже не в змозі задовольнити широке коло духовних потреб;
♦ взаємовплив різних культурних світів, що пов'язане з глобальними змінами у суспільстві та інтеграцією в економіці;
♦ релігійні ініціативи окремих осіб, котрі, базуючись на певній віросповідній традиції або синкретизмі кількох, творять нове віровчення, культ, організацію;
♦ активне н зацікавлене місіонерство зарубіжних неорелігійних центрів;
♦ поширення есхатологічних настроїв, викликаних переходом до нового віку та тисячоліття;
♦ індивідуальні пошуки кожною людиною своїх власних духовно-ціннісних орієнтирів.
Модернові релігії приваблюють людину, що не знайшла задоволення своїх власних духовних пошуків ні в традиційних релігійних напрямках, ні в філософських поглядах. Нерідко вони виступають як протест проти існуючих ідеологічних, моральних устоїв суспільства.
Сьогодні в Україні представлені майже всі відомі у світі напрями неорелігій та нові релігійні рухи. Неохристиянство виникає в рамках традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу, по більшості під впливом протестантських церков. Характерними рисами для неохристиянських груп є: критика ортодоксального християнства за відхід від первісних традицій; оголошення своєї церкви виключно істинним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть місіанським у спасінні Христової віри; досконале знання Біблії з дозволом вільного прочитання її та з власними інтерпретаціями; піднесення інтерпретацій до рангу віросповідних джерел, для чого використовуються додаткові писання та нові одкровеїщя, що інколи стають авторитетнішими за Біблію; визнання Ісуса Христа поряд зі своїм лідером - керівником церкви, що вважається пророком, посланцем Бога. Неохристиянство від історичного християнства відрізняється своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духу, пекла й раю тощо. Новоутворені церкви базуються на Біблії як на основному віросповідному джерелі і на особі Ісуса Хрпста як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. В Україні до неохристиянських рухів належать:
♦ привнесені з-за кордону місії - Християнська місія «Емману'іл», місія «Армія спасіння», Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Християнська церква «Хвала і поклоніння» тощо,
♦ проросійське неохристиянство «Церква Воскреслої Богородиці» (Богородична церква), церква маріанської орієнтації «Альфа і Омега» тощо,
♦ християнські об'єднання українського походження -Спілка християнської міжконфесійної згоди «Логос», Собор євангельських церков.
Богородична церква - організаційно формувалася у Росії у 80-х роках XXст. і офіційно зареєстрована в 1992 році як Церква Божої Матері, що преображається. З 1994 року ЇЇ ще називають Російська Маріанська церква. Богородична церква проголосила себе Церквою царства Божого, яке Божа Матір за дорученням Святої Трійці має збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідне витлумачення в Богородичній церкві знаходять православне віровчення й обряди. Так, євхаристія, розуміється тут як таїнство втілення Христа через Марію. Символіка храму, одягу священнослужителів в Богородичній церкві відображає вшанування Діви Марії. Введено багато нових елементів у культ і літургійні дії: священики сповідаються перед братами і сестрами; велика увага приділяється «пластичній молитві», медитації; обов'язково тричі на день твориться розарій - вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа й Богородиці.
Визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, перед всім світом за спроби утвердження «диявольської цивілізації» - комунізму, вбивство «богородичного імператора» Миколи II, Богородична церква водночас утверджує ідею месіанської ролі Росії у світі. «Духовним Ізраїлем IIIЗавіту є Свята Русь», - стверджують ідеологи цієї церкви. Богородична церква мас своє суспільно-просвітницьке утворення «Фонд Новой Святой Руси». В Україні існують 6 громад у східних, центральних та південних регіонах, що діють під проводом двох «престолів Божої Матері» у Донецьку та Миколаєві
Мормони - члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, у 1830 році заснував у США Йосиф Сміт. За його твердженням, ангел Мороній, явившись йому, вказав місце, де були дошки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. Перекладена і видана «Книга Мормона» подає життєпис двох давніх народів, що залишили Ізраїль і переселилися в Америку. Мормони вважають себе обраними Богом людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Вони вірять у дар іномовлення та його тлумачення, божественне одкровення та можливість побудови Сіону на американському континенті. Мормони визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. Громадами керує президент, що вважається пророком, за допомогою 12 апостолів. Основний центр мормонів -м. Солт-Лейк-Сіті, Штат Юта (США). Загальна чисельність .мормонів в усьому світі понад 10 млн.