Смекни!
smekni.com

Основи хімії (стр. 19 из 21)

Усі елементи періодичної системи Д.І.Менделєєва умовно розділяються на дві групи: метали і неметали. Де 75% із усіх елементів займають метали.

Метали знаходяться у головних групах, а у побічних знаходяться метали і неметали.

До металів у більшості випадків відносяться елементи, в атомах яких на зовнішньому енергетичному рівні знаходиться один, два або три валентних електрони. Це: усі s елементи (за виключенням водню і гелія). р елементи ІІІ А групи (за виключенням бора).

деякі р елементи IV A, V A, VI A, VII A груп. d і f елементи.

Фізичні властивості металів

Усі метали, за винятком ртуті, при нормальних умовах, являються твердими речовинами, які мають характерний блиск, а в подрібненому стані, за винятком магнію і алюмінію мають чорний або темно–сірий колір.

У техніці метали ділять на легкі – густина яких < 5г/см3 і важкі – густина яких >

3 .

5г/см

До легких металів відносяться:

До важких металів відносяться:

Самий легкий – , густиною < 0,53 г/см

Самий важкий – > 22,5 г/см

Метали володіють ковкістю, електро – і теплопровідністю. Самим пластичним металом являється золото. Із нього можна виготовляти листи, товщиною 0,003 мм, витягувати проволоку тонше волосся. 1г – 3 км.

Найбільшою електропровідністю володіє , потім ; меншою – і так же розподіляється і теплопровідність.

Під час нагрівання металів їх електропровідність зменшується, а при охолодженні – зростає; біля абсолютного нуля вона прямує до нескінченності – явище надпровідності.

У вузлах кристалічних граток металів знаходяться позитивно заряджені іони і нейтральні атоми, а між ними – вільно рухаються електрони. З цим рухом і зв‟язана висока електро – і теплопровідність.

Метали відрізняються один від одного по твердості:

Самі м‟які– і – їх можна різати ножем.

Самий твердий –

Твердість являється цінною якістю для металів, особливо при побудові різних конструкцій. Метали діляться на тугоплавкі і легкоплавкі.

Легкоплавкі – –

Тугоплавкі:

Самий легкоплавкий – плавиться у руках.

Самий тугоплавкий – –

У промисловості метали ділять на чорні і кольорові – усі останні.

А ще метали бувають:

Рідкі і др..

Рідкоземельні , ітрій, лантаноїди. Благородні:

Радіоактивні , актиноїди.

Метали по хімічним властивостям відносяться до 3–х груп:

Лужні і лужноземельні. (1 і 2 групи, главні підгрупи).

Амфотерні.

Типічні метали.

По сімействам:

Одержання металів

Тільки благородні метали зустрічаються у звичайному стані. За весь період життя людства було знайдено:

– кг, – ,5 т, – т – ∞

В основному метали знаходяться в природі у вигляді сполук: солей, оксидів і основ.

Найбільш розповсюджені оксиди металів : – гематит, – магнітний залізняк, – куприт, – корунд, – каситерит.

Багато в природі зустрічається і сульфідів металів: заліза, нікелю, міді, цинку, свинцю і ін.

Розповсюджені також солі металів у вигляді карбонатів, силікатів, фосфатів, сульфатів.

Розчинні солі металів знаходяться у воді океанів, морів, озер, річок.

Метали входять до складу гірських порід і мінералів, які ще називаються рудами.

Руди є головним джерелом одержання металів.

1. Коли метали знаходяться у рудах у вигляді окислів, то їх одержують шляхом відновлення вуглецем або СО:

2. Можна одержати метал відновленням більш активним металом:

алюмотермія

3. Випалюванням сірчаних руд з послідуючим відновленням окислів металів вуглецем або воднем.

Найчистіші метали одержують шляхом електролізу із розплаву солей.

5. За допомогою зонної плавки отримують дуже чисті метали і напівпровідники.

Сублімація. Цим методом одержують ще більш чисті метали. Їх спочатку

перетворюють у газоподібний стан, а потім шляхом охолодження кристалізують.

Хімічні властивості металів

У хімічному відношенні метали характеризуються здатністю віддавати електрони і перетворюватися у позитивно заряджені іони. Тому вони завжди виступають як відновники.

Ме – → Ме + (відновник)

Окислювачами можуть бути тільки іони металів.

Са + 2е → Са (окисник)

Відновні властивості металів у періодичній системі збільшуються по групах зверху вниз, а по періодам справа – наліво.

Здатність віддавати електрони у металів неоднакова. Чим легше метал віддає електрони, тим активніше і більш енергійно він взаємодіє з неметалами та іонами інших металів.

За ознакою активності всі метали розташовуються у ряді, що називається рядом активност або рядом напруг

У ряді напруги стоїть також водень, який віддає електрони і утворює позитивно заряджений іон, тобто поводить себе як метал.

З ряду напруги можна зробити три основних висновки, щодо хімічної активності металів:

1. Чим нижча алгебраїчна величина електродного потенціалу, тим кращим відновником він являється. Тим більша його хімічна активність і навпаки.

2. Більш активний метал витісняє із солей менш активний.

. Метали, які знаходяться в ряду активності до водню, витісняють його із кислот.

Метали, які знаходяться після водню можуть реагувати з кислотами, але не витіснятимуть його .

Концентрована сірчана кислота взаємодіє майже із усіма металами незалежно від їх розташування у ряді напруги, але водень при цьому не виділяється. Продукт, до якого відновлюється кислота, залежить від відновної активності металу. Наприклад, при взаємодії з міддю – відновлюється до диоксиду сірки (ІV) SO , з цинком – до вільної сірки, з кальцієм – до сірководню.

Специфічно взаємодіє з металами азотна кислота HNO . Навіть її розведені водні розчини окислюють метали без виділення водню. Продукт відновлення нітрат іона залежить і від концентрації азотної кислоти і від активності металу, що з нею взаємодіє.

А тепер давайте більш докладніше зупинимося на хімічних властивостях:

Метали можуть реагувати з металами, при високій температурі, з утворенням однорідних сплавів:

Метали при > з‟єднуються з воднем утворюючи гідриди:

…(де

З бором, утворюючи бориди

З вуглецем, утворюючи карбіди:

С; ….

З азотом, утворюючи нітриди:

6. З фосфором – фосфіди:

З киснем багато металів окислюються, утворюючи оксиди:

→ СаО; …

8. З сіркою – утворюючи сульфіди:

. З галогенами утворюючи солі:

Са + СІ → СаСІ АІСІ

. Активні метали реагують з водою:

→ ↑

→ ↑

Метали, які знаходяться у ряду активності до водню реагують з кислотами,

утворюючи водень.

→ ↑

Які знаходяться після водню реагують з кислотою, але водень не отримується.

Метали реагують з солями де більш активний метал витискає із солі менш активний:

. Амфотерні метали реагують з лугами:

→ ↑

. Вищі оксиди малоактивних металів мають як основні так і кислотні властивості.

Основні амфотерні Кислотні

Те, що метали приміняються майже в кожній сфері діяльності людини – це ми дуже добре знаємо

Лекція 15. Високомолекулярні сполуки

План.

1. Коротка характеристика і отримання полімерів.

2. Фізичні властивості.

3. Класифікація полімерів.

4. Природні високомолекулярні сполуки.

5. Штучні полімери.

6. Синтетичні полімери.

7. Елементополімери.

Характеристика і отримання полімерів

Органічні речовини – це сполуки вуглецю, атоми якого зв‟язані з атомами других елементів ковалентними мало полярними зв‟язками.

Молекулярна вага органічних сполук коливається в широких межах. Наприклад, молекулярна вага низькомолекулярних сполук не перевищує декілька сотень вуглецевих одиниць (в.о.). Високомолекулярні сполуки мають молекулярну вагу більше 10000 в.о. До них відносяться: білки, каучук, вуглеводи, клітковина, різні хімічні волокна і т. д.

Високомолекулярні сполуки відрізняються характерними особливостями: вони не мають визначеної температури плавлення, малорозчинні, мають високу міцність і еластичність, витягуються у нитку.

Молекули високомолекулярних речовин відрізняються від низькомолекулярних трьома особливостями:

Великою молекулярною вагою.

Ланцюговою будовою.

Гнучкістю.

Високомолекулярні сполуки ще називаються органічними полімерами.

Полімери можна отримати двома способами:

Спосіб полімеризації.

Спосіб поліконденсації.

Спосіб полімеризації заключається у тому, що розриваються подвійні або потрійні зв‟язки у органічних сполуках.

Н С = СН → Н С – СН

А = А → А – А

Тут ми маємо однаковий склад полімерних ланцюгів.

Спосіб поліконденсації заключається у тому, що при утворенні полімеру йде звільнення низькомолекулярного продукту (Н О, СО,

(Н А) + (Б ОН) → А – Б + Н О

При поліконденсації структурні ланцюги можуть бути різні.

Кількість ланцюгів ( ) залежить від різних факторів: тиску, температури, каталізатора. Від величини ланцюгів або від їх кількості залежить властивості полімерів.