Ставки збору встановлені у таких розмірах: для юридичних осіб (підприємств, установ і організацій) всіх форм власності, а також фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та використовують працю найманих працівників, – 32% від фактичних витрат на оплату праці (основна, додаткова оплата, інші види виплат в тому числі в натуральній формі), за винятком компенсації за невикористану відпустку; вихідної допомоги при звільненні; компенсаційних витрат (відрядження); доплати за роз'їзний характер роботи; вартості безоплатно наданих квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків, вартості виданого спецвзуття, одягу та інших предметів індивідуального захисту; компенсаційних виплат чорнобильцям; допомоги за рахунок страхування; стипендій студентам і аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва; дивідендів та деяких інших витрат.
На підприємствах, які використовують працю інвалідів, ставка відрахувань встановлена диференційовано:
на фонд оплати інвалідів – 4%; на фонд оплати інших працівників – 32%; Для фізичних осіб, які займаються підприємництвом і не використовують працю найманого персоналу, а також для адвокатів та приватних нотаріусів, – 32% від суми доходу, що обкладається податком, без урахувань суми акцизного збору і податку на додану вартість.
Законодавчими актами передбачено внески у Пенсійний фонд від продажу окремих видів товарів і валюти (закон від 15.07.1999 р. № 967-XIV), зокрема:
· ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінних каменів – 5% від вартості реалізації;
· автомобілів – 3% вартості;
· тютюнових виробів – 5% вартості (без ПДВ);
· нерухомості – 1%) вартості;
· послуг стільникового зв'язку – 6% вартості;
· купівлі-продажу валют – 1% від вартості купленої валюти [27, с.295].
Внески до Пенсійного фонду сплачуються щоквартально – не пізніше 20-го квітня, 20-го липня, 20-го жовтня і 1-го лютого за звітний рік. Своєчасно несплачена сума внесків вважається простроченою заборгованістю, на яку нараховується пеня по день оплати включно з розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку, яка діяла у період несплати.
Відрахування у Пенсійний фонд оформляються спеціальним розрахунком, у якому вказується дані про диференціацію фонду оплати за категоріями працівників та ставками, що застосовуються до них, а також сумою нарахувань.
На основі такого розрахунку складаються проводки:
Д 23 "Виробництво" (основна заробітна плата робітників);
Д 91 "Загальновиробничі витрати" (додаткова заробітна плата робітників та загальновиробничого персоналу);
Д 92 "Адміністративні витрати" (заробітна плата персоналу управління);
Д 93 "Витрати на збут" (заробітна плата робітників служби збуту і маркетингу); Д 94 "Інші витрати операційної діяльності" (заробітна плата невиробничого персоналу і матеріальна допомога всім категоріям працівників);
Д 15 "Капітальні інвестиції" (заробітна плата працівників, зайнятих у будівництві, ремонті, випробувані основних засобів, виготовленні необоротних активів);
Д 24 "Брак у виробництві" (заробітна плата робітників, зайнятих на виправленні браку);
Д 99 "Надзвичайні витрати" (заробітна плата працівників, що зайняті ліквідацією наслідків стихійних лих на підприємстві);
Д 39 "Витрати майбутніх періодів" (заробітна плата робітників та інших категорій працівників, які зайняті освоєнням нових видів продукції і виробництв);
К 651 "Витрати за страхуванням" (з пенсійного забезпечення) на загальну суму нарахувань.
Утримання внесків у Пенсійний фонд із працівників підприємства здійснюється на підставі визначених тарифів (1% або 2%) і лише із фонду оплати працівників за трудовими угодами і договорами цивільно-правового характеру. При цьому складається запис:
Д 66 "Розрахунки з оплати праці";
К 651 "Витрати за страхуванням" (субрахунок із пенсійного забезпечення).
Перерахування внесків у пенсійний фонд оформляється записом:
Д 651 "Витрати за страхуванням" (з пенсійного забезпечення);
К 311 "Рахунки в банках" [27, с. 296].
Законом "Про оподаткування прибутку" передбачене також добровільне страхування шляхом внесення коштів на пенсійний рахунок працівника. Такі внески формуються за рахунок заробітної плати працівника, а також коштів підприємства в розмірі не більшому 15% сумарного доходу працівника за звітний період.
При цьому складаються записи:
Д 661 "Розрахунки з оплати праці" (за рахунок працівника);
Д 23 "Виробництво" (91, 92, 93 та інші) (за рахунок підприємства);
К 472 "Додаткове пенсійне забезпечення".
Перерахування коштів у додатковий пенсійний фонд (на спеціальний рахунок у банках для зарахування коштів на пенсійне забезпечення) здійснюється на основі платіжних доручень і оформляється записом:
Д 472 "Додаткове пенсійне забезпечення";
К 311 "Рахунки в банках".
Облік розрахунків із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відрахування на державне обов'язкове соціальне страхування встановлено ЗУ "Про збори на обов'язкове соціальне страхування" від 26.06.97 р. № 402. Цей збір зобов'язані сплачувати всі юридичні та фізичні особи, які використовують працю найманого персоналу. До вказаного закону внесено зміни, тому з 22 лютого 2001 р. ставки внесків становлять:
для роботодавців – 2,9% від суми фактичних витрат на оплату праці найманого персоналу в частині основної та додаткової оплати та інших виплат, які підлягають обкладанню прибутковим податком;
для найманих працівників – від суми оплати їх праці, котра включає всі види заробітної плати, яка підлягає обкладанню прибутковим податком з громадян:
0,25% – для працівників, які мають заробітну плату до 150 грн.;
0,5% – для працівників, які мають заробітну плату понад 150 грн.;
3,4% – для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні та забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб, які виконують роботи за трудовими угодами і договорами цивільно-правового характеру [27, с. 297].
Внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначаються розрахунком, на основі якого складаються проводки:
Д 23 "Виробництво";
Д 91 "Загальновиробничі витрати";
Д 92 "Адміністративні витрати";
Д 93 "Витрати на збут";
Д 94 "Інші витрати операційної діяльності";
Д 99 "Надзвичайні витрати";
Д 15 "Капітальні інвестиції";
Д 24 "Брак у виробництві";
Д 39 "Витрати майбутніх періодів";
К 652 "Витрати за страхуванням" (з соціального страхування).
Для визначення рахунка, який дебетується, необхідно згрупувати загальний фонд оплати праці за категоріями працівників та виконуваними функціями.
З найманих працівників утримання внесків на соціальне страхування оформляється записом:
Д 661 "Розрахунки з оплати праці";
К 652 "Витрати за страхуванням" (з соціального страхування).
Допомога з тимчасової непрацездатності нараховується відповідно до постанови КМУ від 27.04.1998 р. залежно від трудового стажу роботи в таких розмірах: до 5 років – 60% заробітку;
від 5 до 8 років – 80% заробітку;
понад 8 років – 100% заробітку.
Не залежно від стажу допомога в розмірі 100% середнього заробітку нараховується таким категоріям:
· працівникам, які мають дітей до 16-ти років (учнів до 18-ти років);
· ветеранам війни;
· працівникам 1-4 категорій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
· допомога з вагітності та пологів;
· жінкам (чоловікам) військовослужбовців не строкової служби;
· працівникам – колишнім сиротам і дітям, позбавленим батьківської опіки.
Допомога визначається виходячи із середнього заробітку, в підрахунок якого береться оплата праці за 6 попередніх місяців. Для розрахунку приймаються всі види заробітної плати.
Шляхом ділення суми заробітку за два календарні місяці на кількість робочих днів у цьому періоді визначається середній денний заробіток. Він не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки чи подвійного окладу.
Допомога за час непрацездатності нараховується шляхом множення середньої денної оплати на число робочих днів за час непрацездатності і розмір оплати залежно від стажу.
Наприклад, працівник хворів у листопаді 10 робочих днів, стаж роботи 7 років 2 місяці. При цьому за шість попередніх календарних місяців його заробітна плата склала 2 054 грн., а відпрацьовано було 145 робочих днів.
Тарифна ставка становить 14 грн. за день, а тому середньоденний заробіток не повинен перевищувати 28 грн. (14х2).
Середньоденний заробіток дорівнює:
2 054 – 145 = 14 грн. 17 коп.
Отже, для визначення допомоги за час непрацездатності треба взяти 14 грн. 17 коп.
(14 грн. 17 коп. х 10 днів х 80%) / 100 = 113 грн. 36 коп.
Мінімальний розмір допомоги не може бути меншим від 90% мінімальної заробітної плати.
Використання коштів спеціального страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю здійснюється лише в тому випадку, якщо захворювання або травма не пов'язані з нещасним випадком на виробництві. Перші п'ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи, а починаючи з шостого дня непрацездатності до дня її відновлення або встановлення особі інвалідності, оплата здійснюється за рахунок коштів соціального страхування. За рахунок коштів соціального страхування у 2001 р. допомога при народженні, похованні, по догляду за дитиною до 3-річного віку не здійснюється, а порядок її надання визначається Верховною Радою.
Допомога з тимчасової непрацездатності видається із першого дня за рахунок коштів страхування за таких обставин: