Ян Казимир в листі до дружини про Богуна писав: "Я наказав його арештувати з наміром покарати рукою ката,... але Бог покарав його інакше."[47]
Як свідчать джерела, про причину та обставини смерті І. Богуна знала лише верхівка поляків і зберігала в таємниці. Тому досі достеменно невідомо, як загинув І. Богун. У літописах Єрлича і польських щоденниках, опублікованих наприкінці Х1Х ст., є лише натяки про смерть Івана Богуна. Знаючи його характер, можемо лише припустити, що під час арешту на засіданні ради, він міг учинити серйозний опір і його убили навіть самі члени ради. Так трагічно закінчилось життя славного козацького полковника, героя Хмельниччини, який став жертвою складних політичних умов розірваної на дві частини України.
ВИСНОВКИ
Як бачимо, в біографії Івана Богуна є багато невідомого, неузгоджених між собою фактів. Усе це, безперечно, вимагає нових наукових пошуків, більш об'єктивних оцінок, ґрунтовних досліджень про визначного військового і політичного діяча періоду Визвольної війни. Але, попри всі затемнені колізії його життєвого шляху, із джерел і матеріалів, що нам відомі, вимальовується постать людини непересічної, яскравої. Це був мужній, безстрашний і відважний воїн-козак, талановитий полководець, безкомпромісний у своїй відданості ідеї служіння своєму народові. Воїн-стратег, далекоглядний політик, Іван Богун був християнином з вражаючою інтуїцією і пророчим даром. Матінка-природа щедро нагородила його статурою, глибоким розумом та крицевою силою волі. Іван Богун - Людина-Символ багатьох чеснот - був високоморальний, мужній, з глибокою інтуїцією і пророчим відчуттям - як Надлюдина. Іван Богун не прагнув слави, ні верховенства в командуванні, мав братерську повагу до козаків і надзвичайне вболівання за долю свого народу, тому-то усі так любили його. Богуна природа наділила винятковою красою вроди, статури, глибини розуму і крицевою силою волі - все в одній людині, чим вражав він усіх прихильників і ворогів - народів інших націй.Богуна знав і цінував весь світ, про що залишилися згадки у літературі на різних мовах. Зокрема, польский критик Роллє писав, що "з 80-ти діячів Хмельниччини Іван Богун - найпрекрасніший: поєднав розум, військові здібності, не заплямував себе жорстокістю, відзначився високою моральністю і вірністю високим ідеалам".[48]
Характеризуючи військову і політичну діяльність полковника Війська Запорозького Івана Богуна, відзначимо, що він палко любив свою Україну й досить боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли ущемити права останньої або козацькі вольності. Тому Іван Богун в політичному спектрі Української козацької держави займав місце постійного опозиціонера. Зокрема, він досить рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору (28.10.1651 р.), засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 р. Іван Богун був у числі противників курсу Богдана Хмельницького на союз із Москвою, так і не склавши присяги московському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.
Іван Богун через Переяслав ніколи не мав належної шани. В літературі його постать постійно спотворювалась через святу вірність Україні. Тільки є одна найвища рецензія серця - нашого Національного Генія Тараса Шевченка, який знаємо як висловлювався про гетьманів, а сам їздив під Берестечко на поклін тій землі "де полягли, а не здались..."[49], де здійснив вражаючий подвиг Іван Богун.
Український народ зберіг світлу пам'ять про свого героя. Ім'я Івана Богуна звучить в українських народних піснях і думах. Про його подвиги складено багато легенд. Дума "Іван Богун" змальовує оборону богунцями Вінниці, де Богун чекав допомоги Хмельницького на річці Буг і особливо вславився хоробрістю і кмітливістю.
Ім'я Івана Богуна - цього видатного полководця та політичного діяча України середини XVII ст. навіки залишилося в пам'яті нащадків, про що свідчать численні народні перекази та думи. Як говорилося сучасниками великого полковника в одній з них: «А кобзарі грали, в струни дотикали та Богдана з Богуном піснями вихваляли!»
І хоча досі немає в Україні належного пам'ятника Богуну, та є один вічний пам'ятник: висока гора над Десною, де пролилася священна кров Героя. Народ назвав ту гору Івановою Горою. Там, на вершині, лежить камінь із написом: "Тут спочиває полковник, наказний Гетьман Іван Богун". Нині на місці страти славетного полководця зведена символічна могила - вмурована гранітна плита і тесаний дубовий хрест заввишки чотири метри. Кожного року в річницю смерті Івана Богуна сюди приходять на панихиду "по убієнному".
Сьогодні ім'я І. Богуна з гордістю носить Київський військовий ліцей, а патріотизм полковника Богуна, який віддав своє життя справі визволення свого народу, надихає сучасних військових на сумлінне виконання обов'язків по захисту Батьківщини.
Видавництво "Каменяр" друкує листівки, календарі, буклети з зображенням славетного героя. У вересні 2007 року НБУ видав монету "Іван Богун".
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Дорошенко Д. Нарис історії України. Ужгород: ИНУ, 1932. - 134с.
2. Мыцык Ю.А. Аналіз архивных источников по истории освободительной войны украинского народа 1648-1654годов. – Днепропетровск:Рудь, 1988. – 321с.
3. Грушевський М. История Украины-Руси.-Київ : Левада, 1997. Т.Х.- 696с.
4. Літопис Самовидця. видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: ТОРСИНГ-ПЛЮС, 1971. – 222с
5. Маркс К. и Єнгельс Ф. Сборник призведений.-М., Высшая школа, 1979. – 456с.
6. Історія України в документах і матеріалах. – Т. 3. – К.: Вид-во АН УРСР, 1941. – Т. 3. - 456с.
7. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. — Київ: Т-во Знання України, 1992. — 192 с.
8. Величко С. В.Літопис. Т. 2. / Пер. з книжної української мови, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— Київ: Дніпро, 1991.— 642 с.
9. Історія русів./ Сочинение Архиепископа Белорусского Георгія Кониского. -Киев: Веселка, 2003. -366с.
10. Гуржій О.І. Козацтво в історії України. Київ: Либідь, 2008. – 354с.
11.Субтельный О. Україна: історія. – Київ: Либідь, 1994. - 736с.
12.Січинський В. Чужинці про Україну. – Львів: Птах, 1938. - 212с
13.Чухліб Т.В. Творець української армії козацької доби, -Київ: Либідь, 2008г. – 374с.
14.Мишко Д. І. Іван Богун. – Київ: Радянська школа, 1956. – 269с.
15. Голобудський В. Запорозьке козацтво. - Київ. Вища школа, 1994. - 539с.
16. Замлинський В.О. Історія України в особах ІХ-XVII ст. Київ: А Доники, 1993. - 398с.
17. Гужій О.І. Сто великих постатей і подій козацької України. Київ. Арій, 2008. – 464с.
18. Костомаров Н. Материалы и исследования. Богдан Хмельницкий. – М.: Чарли, 1996. - 293с.
19. Полухін Л.М. Кривоніс, Д.Нечай, І.Богун – народні герої визвольної війни. – Київ: Держполітвидав УРСС, 1954. - 106с.
20. Остапенко П.В. Усі видатні постаті України. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. - 352с.
21. Антонович В. Збірка праць : Історичні портрети. – Київ.: РТУ, 1991. - 215с.
22.
23. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Історія України: Довідник для учнів та абітурієнтів. - Тернопіль: Богдан, 2003. - 592с.
24. Сушинський Б. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX століть. - Одеса: ВМВ 2004. –Т.2. – 438с.
25. Роллє Й.Й. Історичні оповіді. –К.: Либідь, 1984. – 368с.
26. Новий довідник: Історія України. – К.: ТОВ «КАЗКА», 2005. – 278с.
27. Литвин В.М. Історія України: Навч. посіб / В.М. Литвин, В.М. Мордвінцев, А.Г Слюсаренко– К.: Знання-Прес, 2002. – 475с.
28. Ящук В. Нові видання про „Козацькі могили” / В.Ящук // Прапор перемоги. – 2004. - № 46.
29. Історія війни і збройних конфліктів в Україні: Енциклоп. довідник. – К., 2004. – 586с.
[1] Богдан Хмельницький і рядове козацтво [Дискусії]: До 400-річчя з часу народження Б.Хмельницького / Яковлєва Т.Г. // Український історичний журнал. - 1995.-N4. - С.56-67.
[2] Грушевський М. Історія України-Руси.- Том IX. Розділ VIII. С. 9.
[3] Орест Субтельный. Україна: історія. К., 1994. - С. 142.
[4]Дорошенко Д. Нарис історії України. Ужгород, 1932. - С. 73.
[5]Там само.- С. 71.
[6]Мыцык Ю.А. Аналіз архивных источников по истории освободительной ойны украинского народа 1648-1654годов. – Днепропетровск,1988.- С. 125
[7] Там само.
[8] Грушевський М. История Украины-Руси.-Т.Х. – Одеса, 1975. – С. 511
[9] Грушевський М. История Украины-Руси.-Т.Х. - Тернопіль, 1995. – С. 242.
[10] Мыцык Ю.А. Анализ архивных источников по истории освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов. – Днепропетровск.1988. - С. 128.
[11]Січинський В. Чужинці про Україну, – Львів, 1938. - С 145.
[12]Гуржій О.І. Козацтво в історії України. К. 2008. – С. 123.
[13]Там само.
[14]Літопис Самовидця //Видання підготував Я. І. Дзира. — К.: 1971. – С. 122.
[15]Маркс К. и Єнгельс Ф. Сборник призведений.-М., 1979. – С. 52.
[16]Чухліб Т.В. Творець української армії козацької доби. -К, 2008. – С. 278.
[17]Історія України в документах і матеріалах. – Т. 3. – К., 1941. - С 240.
[18] Мишко Д. І. Іван Богун. – К., 1956. С. 96.
[19] Там само.
[20]Голобудський В. Запорозьке козацтво. К., 1994. – С. 239.
[21]Замлинський В.О. Історія України в особах ІХ-XVII ст. К., 1993. - С-296.
[22] Грушевський М. История Украины-Руси. - Т.ХІІІ. К., 1983.С. 4.
[23]Гужій О.І. Сто великих постатей і подій козацької України. - К., 2008. – С. 85.
[24] Костомаров Н. Материалы и исследования. Богдан Хмельницкий. – М., 1996. – С.132.
[25]Там само. - С. 132.