Мир Знаний

Механізм проведення фючерсних та форвардних операцій (стр. 2 из 9)

До фінансових ф’ючерсів з абстрактною базою, виконання яких нереальне фізично, належать індексні ф’ючерси – ф’ючерсні контракти на індекси акцій фондових бірж (Stock Іndex Futures). Угоди з індексами – це нова, прогресивна галузь фінансових операцій. Перший індексний контракт укладено у 1982 р. на Канзас Сіті Борд оф Трейд. Індекси складаються як сумарні курсові показники цінних паперів. Вони можуть формуватися за галузевою або іншою ознакою [5, 429].

Індексний контракт – це договірне зобов’язання продати (купити) стандартну величину одного з індексів за ціною, погодженою на момент укладення угоди, на вказану дату в майбутньому.

Важливу роль на міжнародному ринку фінансових ф’ючерсів відіграють європейські біржі, а саме:

- Чикаго Борд оф Трейд (CBOT), заснована у 1848 р.;

- Чиказька товарна біржа (CME), заснована у 1918 р., фінансові ф’ючерси запроваджені у 1972 р. через Міжнародний валютний ринок (ІMM);

- Товарна біржа, Нью-Йорк (NYМЕХ);

- Міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (EURONEXT-LІFFE), найбільша в Західній Європі строкова фінансова біржа, заснована у 1982 р. замість колишньої Королівської біржі; у 2002 р. її купила Європейська фондова біржа, Eurоnext, яка сама є продуктом злиття кількох бірж;

- Строкова біржа фінансових інструментів, Париж (MATІF), заснована у 1986 р.;

- Сінгапурська міжнародна валютна біржа (SІMEX), створена у 1984 р. на основі біржі золота;

- Європейська біржа деривативів (EUREX), створена у 1998 р. в результаті злиття Німецької DTB та Швейцарської SOFEX.

За характером участі на ринку фінансових ф’ючерсів учасників поділяють на дві групи:

· безпосередні (прямі);

· опосередковані учасники.

До прямих учасників належать члени бірж фінансових ф’ючерсів. За мотивами поведінки їх поділяють на:

1) хеджерів, які використовують ринок фінансових ф’ючерсів для страхування курсового (цінового) ризику, трансферту ризику, що характерний для фінансових інструментів. Під хеджуванням розуміють операції на ринку, спрямовані на мінімізацію фінансового ризику і пов’язані з нинішніми спотовими та майбутніми позиціями;

2) спекулянтів, які укладають угоди тільки для отримання вигоди від сприятливого руху курсів. Для них зміна курсів найбажаніша, власне вони й продають (купують) контракти для того, щоб згодом реалізувати їх з вигодою. У зарубіжній торговельній практиці виділяють дві самостійні групи спекулянтів: трейдери (traders) і арбітражери (arbіtrageure).

Трейдери намагаються використати коливання курсу одного або декількох контрактів. Цього досягається за рахунок купівлі контракту при сподіванні на підвищення ціни і продажу при сподіванні на спад ціни. Діяльність трейдерів дуже важлива, вони є протилежністю хеджерів. Трейдери сприяють підвищенню ліквідності ринку фінансових ф’ючерсів, забезпечуючи так нормальне функціонування ринку.

Умови торгівлі фінансовими ф’ючерсами на різних біржах різні. Однак загальні принципи та основні правила гри залишаються незмінними. Одним із таких правил є внесення гарантійних маржевих вкладів (застави). Заставні відносини є невід’ємною частиною торгівлі фінансовими ф’ючерсами. При цьому на відміну від матеріальної застави, характерної для кредитних операцій, застава тут має або грошову форму, або форму цінних паперів. При чому останнє у світовій практиці зустрічається частіше. Види цінних паперів, що приймаються як застава, визначаються кожною конкретною біржею. Як правило, це державні цінні папери. Разом з тим застава у вигляді цінних паперів не є стабільною, оскільки цінні папери змінюють свою ціну, тому технологія заставних відносин передбачає довнесення втрат або часткове повернення залишків.

На ринку фінансових ф’ючерсів вирізняють два види виконання контрактів:

- фізична поставка (phіsіcal settlment);

- розрахунок грошима (cash settlment).

Фізична поставка передбачає реальну передачу конкретного фінансового інструменту від продавця до покупця на дату виконання контракту. Однак фізичною поставкою завершується лише 1-2% контрактів.

1.2 Товарні ф’ючерси як фінансовий інструмент проведення угод

Товарні ф’ючерсні контракти – це угоди про завчасну купівлю або продаж сільськогосподарської чи промислової сировини, або строкові товарні угоди[5,483].

Подвійна природа ф’ючерсного контракту полягає в тому, що, з одного боку, продавцям та покупцям товару надаються надійні матеріальні гарантії виконання укладених угод (через купівлю-продаж відповідного типового контракту з відстроченою поставкою), з іншого, з’являється можливість проведення чисто спекулятивних інвестицій у забезпечені реальним товаром сертифікати на пред’явника, а саме цим і є ф’ючерсні контракти, з наступним їх використанням у біржовій торгівлі.

Професійні біржові дилери (інвестиційні компанії, банки, брокерські фірми, незалежні трейдери-спекулянти) використовують ф’ючерсний ринок для прогнозування ціноутворюючих факторів, гри на різницях цін і тенденціях зміни цін у майбутньому. Строковий ф’ючерсний ринок понад два десятиліття є повноважним елементом фінансового ринку.

Послуги з управління інвестиціями у ф’ючерси, опціони, валютні операції давно перетворились на окрему галузь фінансової індустрії (Management Futures). Розшифровується цей термін як професійно керовані інвестиції у похідні фінансові інструменти.

На глобальному фінансовому ринку сьогодні є строкові фінансові інструменти, які відображають динаміку товарних ринків. Це ф’ючерсні та опціонні контракти на індекс цін товарних ф’ючерсів. Найвідомішим із таких індексів є The Goldman Sashs Commodіty Іndex (GSCІ), до бази розрахунку якого входять 26 найліквідніших ф’ючерсних контрактів на основні сировинні товари, що є об’єктами міжнародної торгівлі. Цей індекс відображає зміну цін основних товарних ф’ючерсів найближчих місяців поставки. Використовується інституційними інвесторами для портфельних спекуляцій, хеджування від інфляції та товарних цінових ризиків в сукупності з процентними, валютними та ф’ючерсами на фондові індекси. Показовим є той факт, що динаміка зміни названого та інших аналогічних індексів, як правило, співпадає з індексом інфляції.

Ф’ючерсні контракти стандартизовані, відповідно до них покупець зобов’язується сплатити, а продавець поставити (вказується місяць поставки і ціна) певну кількість стандартної сировини, валюти, кредитних ресурсів, цінних паперів. Контракт може виконуватись через поставку товару у встановлені терміни. Однак здебільшого контракти виконуються шляхом сплати (отримання) різниці у цінах – між ціною, вказаною в контракті на момент його укладання, та ціною, за якою цей товар можна купити зараз – у момент поставки або ліквідації позиції через обернену (офсетну) угоду. На сучасних ф’ючерсних біржах щоденний обсяг операцій з фінансовими ф’ючерсами – валютою, кредитами, фінансовими індексами – багатократно перевищує такий самий обсяг операцій на всіх ринках товарних ф’ючерсів та опціонів. Продавці (виробники) і покупці (споживачі) працюють на біржі з метою страхування своїх товарів, які вони планують продавати (купувати) в майбутньому, від непередбачених змін ціни або для того, щоб зафіксувати сприятливу для себе цінову кон’юнктуру.

За період з 1950 по 1976 рр. інвестиційний портфель з 20 товарними ф’ючерсними контрактами порівнювався з диверсифікованим портфелем із звичайних акцій. Середній рівень доходності такого портфеля становив майже 13% річних, ризик оцінювався на 5% вище від портфеля із звичайних акцій. Коли інституційні інвестори, а саме інвестиційні банки, фонди, брокерські фірми, вкладають кошти у ф’ючерсні контракти, це, як правило,

інвестиції у валютні ф’ючерси, ф’ючерси на цінні папери та індекси фондових бірж. Товарних ф’ючерсів такі інвестори практично не використовують. Однак загальні обсяги торгівлі товарними ф’ючерсами, використання їх хеджерами та спекулянтами ф’ючерсних ринків цукру, зернових, кави, нафти з 70-80-х років XX-го ст. до початку ХХІ-го ст. не зменшилися.

Співвідношення обсягів торгівлі на користь фінансових ф’ючерсів змінилося завдяки тому, що за останні 10 років інституційні інвестори створили справді величезний їх ринок, який суттєво перевищив обсяги ринку товарних ф’ючерсів. Інституційні інвестори використовують фінансові ф’ючерси як для хеджування портфелів з реальними цінним паперами, так і для спекуляцій.

Для сучасних зарубіжних ф’ючерсних ринків актуальною залишається проблема залучення інституційних інвесторів до процесу інвестування у товарні ф’ючерси. Для цього на західних ринках брокерські аналітичні фірми започаткували торгівлю контрактами з індексами на товарні ф’ючерси.

Таким найпоширенішим індексом є Goldman Sacks Commodіtіes Іndex (GSCІ), який запровадила авторитетна нью-йоркська брокерська фірма Goldman Sacks, орієнтуючись на потреби інституційних інвесторів. Індекс складається із товарних ф’ючерсів, на які існують активні ліквідні ринки, причому за базу індексу вважаються лише ф’ючерсні контракти з найближчими термінами поставок на момент його розрахунку. До цього індексу входять контракти на 26 товарів, це, як правило, енергоресурси, жива худоба, зернові, що відповідно розміщуються в індексі з питомою вагою 50, 25, 15%.

Динаміка зміни індексу GSCІ до 1992 р. показує, що інвестиції у товарні ф’ючерси були більш доходними, ніж інвестиції у прості акції.

Вони служили прекрасними інструментами для диверсифікації портфелів активів та хеджування від інфляції. Однак ці інструменти не дістали широкого застосування серед інституційних інвесторів, які й далі надають перевагу інвестиціям у фінансові ф’ючерси.