Мир Знаний

Механізм проведення фючерсних та форвардних операцій (стр. 7 из 9)


(2.5)

Де tФ — форвардний період, днів; tK — контрактний період, днів; rз — ставка з залучення коштів на період tф + tк; ri — процентна ставка з інвестування коштів на період tф; Т — часова база.

Приклад 2. Позичальник має намір через 2 міс. взяти позику в кредитора А на 3 міс. у розмірі 5 млн. дол. Прагнучи уникнути процентного ризику, він фіксує ставку кредитування, укладаючи з банком Б угоду про форвардну процентну ставку, виступаючи в ній покупцем. Банк Б визначає форвардну процентну ставку у розмірі 8,65% річних (див. приклад 1). У контракті обумовлюється основна сума в розмірі 5 млн. дол., форвардний термін — 2 міс., контрактний термін — 3 міс. (контракт "два проти п'яти"), форвардна процентна ставка — 8,65%.

Через 2 міс. на дату платежу порівнюється поточна 3-місячна процентна ставка і форвардна процентна ставка. Якщо поточна ринкова ставка rа = 8,75%, банк сплачує клієнту розрахункову суму (9.1) на дату погашення:

Cр = 5000000 (0,0875-0,0865) 90:360 = 1250 дол.

або дисконтовану розрахункову суму на дату платежу:

Срд =1250: (1+0,0875×90:360) = 1223 дол.

Якщо на дату платежу поточна 3-місячна ставка менша за форвардну процентну ставку, клієнт сплачує банку процентну різницю, розраховану так само.

2.3 Форвардні угоди з купівлі-продажу валюти

Суть угоди з купівлі-продажу валюти полягає в тому, що один з її учасників зобов'язується продати іншому учаснику іноземну валюту через визначений термін по курсу, який фіксується в момент укладення угоди і називається форвардним валютним курсом. Інший учасник зобов'язується купити дану валюту на умовах, зафіксованих у контракті. Форвардний курс Ф, зафіксований у контракті, має забезпечити продавцю валюти певний прибуток. Цей курс розраховується як сума теоретичного форвардного курсу Фт і деякої маржі М:

Ф = Фт + М (2.6)

Теоретичний форвардний курс розраховується так само, як наведено в попередніх розділах — з умов беззбитковості цієї операції і невикористання власних коштів для її проведення. Для розрахунку теоретичного форвардного курсу використовують формулу

(2.7)

де Кc — курс продажу валюти на момент укладання контракту (курс спот); t — термін поставки валюти, днів; r — процентна ставка в річних по залученню валюти платежу (національної валюти); rв —ставка в річних з інвестування валюти, на продаж якої укладається контракт (іноземної валюти); Т — часова база.

Отже, форвардний курс складається із курсу спот на момент укладання угоди і премії, або дисконту, залежно від ставок на певний період та від бажаної дохідності форвардної угоди. При цьому валюта з більш високою ставкою продається на форвардному ринку з дисконтом щодо валюти з нижчою ставкою.

Приклад. Клієнту банку, що знаходиться в Канаді, потрібно через 3 міс. оплатити контракт на суму 1 млн. дол. США. Прагнучи уникнути валютного ризику, пов'язаного з можливим падінням курсу канадського долара відносно долара СІЛА, клієнт укладає з банком форвардний контракт на купівлю 1 млн. дол. США за деяким форвардним курсом з терміном поставки зазначеної суми через 3 міс. Визначимо форвардний курс долара СІЛА, якщо: курс спот дол. Канади / дол. США = 1,3248, ставка з розміщення на 3 міс. дол. США — 3,14% річних, ставка із залучення на 3 міс. долара Канади — 5,43% річних.

Теоретичний форвардний курс розраховується з таких міркувань. Банк залучає на 3 міс. 1 324 800 дол. Канади і купує на ринку спот 1 000 000 дол. США. До моменту продажу клієнту банк інвестує 1 000 000 дол. США під 3,14% річних. Теоретичний форвардний курс, розрахований за формулою (9.3), дає змогу банку компенсувати втрати від інвестування коштів під ставку 3,14%, що менше за ставку фінансування 5,43%, і зробити операцію беззбитковою. Оскільки часова база для розрахунку подібних процентних ставок у Канаді — 365 днів, а в США — 360 днів, еквівалентна ставка з розміщення американського долара становитиме

rв = 0,0314 • 365 : 360 = 0,0318.

Теоретичний форвардний курс дорівнюватиме:

Фт = 1,3248 [1 + (0,0543 - 0,0318) 92 : 365] = 1,3323.

Реальний форвардний курс продажу долара США може бути на кілька пунктів вище, щоб забезпечити банку прибуток від проведення цієї операції. При маржі банку, що дорівнює два пункти (М = = 0,0002), форвардний курс Ф=1,3325.

Якщо через 3 міс. курс спот долара США Кс = 1,3321, банк отримує вигоду, реалізувавши долари СІЛА за курсом Ф = 1,3325, що вище від ринкового. Якщо на момент виконання угоди Кс = 1,3328, банк втрачає, оскільки реалізує валюту за курсом, нижчим від ринкового. Клієнт банку, навпаки, купуючи валюту за курсом, нижчим ринкового, виграє.

Використовуючи поняття неперервної ставки, вираз для визначення форвардного курсу можна записати у вигляді:

(2.8)

де rн — безризикова неперервна процентна ставка для національної валюти; rнв — безризикова неперервна процентна ставка для іноземної валюти; t — термін поставки валюти, днів; Т — часова база.

Форвардний курс валюти може також визначатись, виходячи з дохідності даної операції на внутрішньому ринку, порівняно з дохідністю на міжнародному валютному ринку, тобто

(2.9)

де Kс — курс спот продажу іноземної валюти на національному ринку; rв — процентна ставка з інвестування іноземної валюти на національному ринку, rмв — процентна ставка з інвестування валюти на міжнародному ринку. (Часто цієї ставкою виступає відповідна ставка LIBOR.)


Для прикладу визначимо форвардний курс долара США для форвардного контракту, укладеного німецьким банком, з датою поставки через місяць, якщо долари США можна розмістити на ринку Німеччини на один місяць під 5,18%, на євроринку — під 5,27% річних. Курс Спот долара до марки в день укладення контракту Кс = 1,5076.

Враховуючи, що

відповідно до (9.4) отримаємо:

Ф = 1,5076(1+ 0,0518 : 12) : (1 + 0,0527 : 12) = 1,5004

Форвардні угоди з купівлі-продажу валюти широко використовуються в міжбанківській торгівлі валютою. На відміну від них, валютні ф'ючерси перебувають у обігу на біржовому ринку. Стандартні обсяги базових валют у ф'ючерсних контрактах становлять переважно сотні тисяч грошових одиниць, наприклад 125 000 німецьких марок, 100 000 австралійських чи канадських доларів, 62 500 фунтів стерлінгів. Стандартні дати поставки по форвардних валютних контрактах: один тиждень, 30, 60, 90, 180, 270 днів, 1—5 років. Строк переважної більшості форвардних операцій — до одного року. При цьому найчастіше зустрічається термін 180 днів. Звідси і важливість визначення ставок за 180-денними державними цінними паперами, які використовуються як базові для формування відповідних ринкових ставок.

3. Перспективи становлення ф'ючерсних та форвардних торгів в Україні

Із впровадженням ф’ючерсної біржі в Україні вже відчутно спізнилися. Як простий гуртовий ринок біржа реального товару не дає макроекономічного ефекту, вона в такій ролі просто не потрібна. Необхідно вже сприймати за належне той факт, що біржа служить не для постачання товарів, цю функцію виконує будь-який торговельний посередник, дистриб’ютор, дилер тощо.

Біржа потрібна державі для виконання макроекономічних функцій: ціноутворення на сировину, капітал, цінні папери, валюту, хеджування (страхування ризику від негативної зміни цін та курсів валют), інформаційної, стабілізаційної. Біржа потрібна як чутливий барометр, що буде офіційно котирувати (реєструвати) ціни на біржові інструменти, вносячи стабілізаційний ефект в економічну діяльність.

Головними проблемами, які потрібно розв’язати при організації ф’ючерсної торгівлі сировиною, є визначення в законодавчому порядку переліку товарів, на які можна укладати ф’ючерсні контракти. Це має робити Комісія при Кабінеті Міністрів з ф’ючерсної торгівлі або відповідний відділ Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку. У зв’язку з тим, що товарний ф’ючерс є інструментом фінансового ринку, було би доцільно доручити регулювати цей ринок саме Комісії з цінних паперів та фондового ринку, відкривши там відділ для роботи не тільки з фондовими, але й ф’ючерсними сировинними та валютними біржами. Створення нової Державної Комісії з ф’ючерсної торгівлі може зволікатися, а вже сьогодні потрібно визначитися щодо ф’ючерсних контрактів Київської універсальної товарної біржі, Придніпровської біржі та інших бірж, сертифікації біржових брокерів.

Ці органи повинні розробляти вимоги щодо стандартизованих ф’ючерсних контрактів за кількістю відкритих позицій покупців та продавців. Це мають бути пільгові вимоги для брокерів, які виконують хеджеві функції для своїх клієнтів і, водночас, обмеження щодо позицій спекулянтів.

Біржі, що впроваджуватимуть торгівлю ф’ючерсними контрактами, повинні виробити контракти зі стандартними термінами поставок та місцями доставки товарів під ф’ючерсний контракт. Місце доставки, сертифіковані склади, холодильники, елеватори розташовуються у тому ж місті, де й біржа або в найближчому від неї порту чи транспортному вузлі.

Доцільно визначити перелік товарів, що обертаються на світових ф’ючерсних біржах, оскільки вони є сировинними і більшість з них досить актуальні для України. Це зернові культури, жива худоба, цукор, спирт, паливно-мастильні матеріали, лісові продукти, метали. Стандартні сорти, марки, які є найбільш актуальними для України, вироблення шкали знижок та надбавок до базисних сортів і марок мають визначатися одночасно з двох боків (біржовиками та урядовою комісією). Першим кроком у цьому напрямі можна вважати розроблені Міністерством агропромислового комплексу спільно з Міністерством фінансів та погоджені у Міністерстві юстиції “Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією”.