Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Відповідно до ст. 388 КК України розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, чи порушення обмеження права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банківської або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами (вкладами), на які накладено арешт, -
караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Якщо арешт застосований до майна, яке знаходиться у інших осіб, то копія ухвали направляється особі, яка володіє майном відповідача.
4.Арешт коштів регулюється додатково главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976.
Виконання банком обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, у разі прийняття судом рішення про арешт коштів або при примусовому виконанні рішення суду про стягнення коштів здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів (далі - постанова), прийнятою на підставі рішення суду.
Арешт на підставі постанови державного виконавця може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в постанові. Якщо в постанові державного виконавця не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної постановою, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Банк, у якому відкрито рахунок/и (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання постанови після отримання постанови. Якщо постанова надійшла до банку після закінчення операційного дня, то на ній ставиться штамп "Вечірня" і забезпечення виконання цієї постанови банк здійснює в межах залишків коштів на рахунку на початок наступного операційного дня.
Якщо постанова оформлена з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає її державному виконавцю без виконання разом з листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням на нормативний акт, який порушено).
Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена постановою, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Постанову банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної постановою суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує постанову на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє державного виконавця про недостатність коштів для виконання постанови; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання постанови, то банк обліковує її на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє державного виконавця про відсутність коштів для виконання постанови.
Під час дії постанови банк протягом операційного дня арештовує всі надходження на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в постанові, або до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту.
Якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в постанові, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх.
Якщо під час дії постанови до банку протягом операційного дня надійшли інші постанови, то він виконує їх у порядку надходження.
Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту.
Якщо до банку надійде платіжна вимога на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну вимогу без виконання.
У разі надходження до банку платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
До арешту суми в розмірі, який визначений постановою, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.
Після списання за платіжною вимогою суми в розмірі, який визначений постановою, банк списує цю постанову з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших постанов, проводить операції за рахунком клієнта.
Якщо до банку надійде постанова державного виконавця про скасування арешту і на відповідному позабалансовому рахунку не обліковуються інші постанови, то банк списує постанову з відповідного позабалансового рахунку та проводить видаткові операції за рахунком клієнта з урахуванням суми коштів, що була арештована.
4. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом заборони органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність.
Законом не визначається коло осіб, яким можна заборонити вчиняти певні дії щодо предмету спору. Тому, за загальним правилом, заборонити вчиняти певні дії щодо предмету спору можна й тим, хто зобов‘язаний вчинити ці дії за іншим судовим рішенням. На практиці мають місце випадки, коли в порядку забезпечення позову суд забороняє державним виконавцям або іншим особам (наприклад, відповідачам) вчиняти дії, спрямовані на виконання іншого судового рішення.
Так, наприклад, на виконання наказу господарського суду виконком міської ради зобов‘язаний оформити позивачеві свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Однак зацікавлена особа звертається до суду з позовом про право власності на це майно і суд в порядку забезпечення позову забороняє виконкому міської ради видавати свідоцтво про право власності на спірне майно або ще більше – забороняє вчиняти будь-які дії щодо цього спірного майна. Обидва судових рішення підлягають примусовому виконанню через державну виконавчу службу. Постає запитання: виконувати чи утриматися від виконання? Адже як би виконавець не вчинив, він порушить судове рішення.
Така правова ситуація є наслідком конфлікту судових рішень, тобто рішень судових органів, які суперечать або виключають одне одного. Це може використовуватися юристами для нейтралізації невигідних судових рішень, створення потрібної преюдиції, затягування та унеможливлення виконання рішення, уникнення кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.
На нашу думку, у разі виникнення такої ситуації державний виконавець повинен звертатися за роз‘ясненням до суду або обидвох судів на підставі ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” і керуючись п.1 ч.1 ст. 35 цього Закону зупиняти провадження.