Практично це означає, що ухвала про забезпечення позову з одночасною заставою, не вступає в силу до внесення застави. Після внесення застави заявнику видається копія ухвали, оформлена у відповідності до вимог ст. 19 Закону “Про виконавче провадження”.
10. На ухвалу суду про забезпечення позову може бути подано апеляційну скаргу чи внесено подання згідно з Наказом Генерального прокурора України «Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадянина або держави в суді» від 7 травня 2004р. №6/3гн, хоча це не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п.6 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції», якщо ухвала про забезпечення позову винесена у відсутності сторони, яка подала на неї скаргу, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня оголошення ухвали цій стороні.
11. Скарга чи подання на ухвалу про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. Зупинення виконання означає, що ухвала не виконується і попередньо вжиті заходи забезпечення зберігаються в початковому обсязі до вирішення скарги в апеляційному порядку.
12. Особи, винні в порушенні заборон, обраних суддею як заходи забезпечення позову, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України. Така відповідальність може бути застосована лише до службових осіб.
Особи, винні в порушенні заходів по забезпеченню позову, можуть нести і відповідальність за шкоду, заподіяну невиконанням ухвали про забезпечення позову. З позовом про відшкодування цих збитків до винних осіб може звернутися позивач, тобто особа, в інтересах якої здійснювалися заходи по забезпеченню позову. Такий позов може бути пред‘явлений лише після того, як буде встановлено, що ці порушення призвели до неможливості виконання позитивного для позивача рішення суду або ж істотно ускладнили його. Бажаючим подати такий позов слід пам‘ятати про необхідність доведення розміру збитків та причинного зв‘язку.
13. Якщо всупереч ухвалі суду, якою було заборонено відчужувати майно або якою накладено арешт, майно буде відчужене, відповідний правочин є нікчемним незалежно від результату розгляду спору, оскільки укладається всупереч судовому рішенню, що набрало законної сили. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі за позовом до АТ “Маїс, Інкорпорейтед” та інших.
Так, 5 березня 2004 р. Фірма звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство), акціонерного товариства "Маїс, Інкорпорейтед" (далі - АТ "Маїс"), ТОВ "Маїс"), сільськогосподарського ТОВ "Смілянське" (далі - СТОВ "Смілянське"), ВДВС служби Соснівського районного управління юстиції м. Черкаси (далі - ВДВС), сільськогосподарського ТОВ "Насіннєва компанія "Маїс" (далі - Компанія "Маїс"), акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" (далі - Банк), Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Райдержадміністрація), Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Сільрада) про визнання недійсними установчих документів та рішення про відчуження майна. Позивач мотивував заявлені вимоги тим, що всупереч ухвалі Вищого арбітражного суду України від 16 січня 2001 р. у справі за позовом Фірми до ТОВ "Маїс" та АТ "Маїс" про стягнення 1408344,86 доларів США, якою з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Маїс" та АТ "Маїс" у межах заявлених позовних вимог, а у разі відсутності коштів на розрахункових рахунках відповідачів - на їх майно, проведено збори акціонерів АТ "Маїс", на яких прийнято рішення про участь у створенні нового підприємства - СТОВ "Смілянське" і передачі до його статутного фонду арештованого судом майна.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20 квітня 2004 р. позов задоволено частково:
- визнано недійсною передачу права власності від АТ "Маїс" до СТОВ "Смілянське" на частину цілісного майнового комплексу заводу по кондиціюванню насіння кукурудзи;
- визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видано 10 березня 2003 р. Виконавчим комітетом Сільради Компанії "Маїс" на підставі рішення Сільради від 25 лютого 2003 р. та яке зареєстровано 11 березня 2003 р. за комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації";
- визнано право власності за АТ "Маїс" на нерухомі об'єкти, що є складовою частиною цілісного майнового комплексу заводу по кондиціюванню насіння кукурудзи;
- визнано право власності Фірми на 5761617 простих іменних акцій, загальною вартістю 57616 грн. 17 коп., що складає 21,44 % у статутному фонді АТ "Маїс", що були зареєстровані у змінах до статуту останнього 21 лютого 2001 р. Райдержадміністрацією на підставі протоколу N 1 від 15 лютого 2001 р. загальних зборів акціонерів товариства;
- визнано недійсним договір застави від 12 березня 2003 р., укладений між Банком та Компанією "Маїс", в частині застави об'єктів спірного майна, які є складовою цілісного майнового комплексу заводу по кондиціюванню насіння кукурудзи;
- зобов'язано Компанію "Маїс" повернути АТ "Маїс" об'єкти, що є власністю останнього.
Вимоги Фірми в частині зобов'язання повернути майно на суму 314 грн. 33 коп. залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК.
Провадження у справі в частині задоволення позовних вимог Фірми до ТОВ "Маїс" припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що на момент вчинення передачі спірного майна останнє перебувало під забороною відчуження відповідно до ухвали Вищого арбітражного суду України від 16 січня 2001 р.
Постановою від 16 червня 2004 р. Київський апеляційний господарський суд зазначене судове рішення скасував у частині задоволення позову та в цій частині в позові відмовив.
Постанова мотивована тим, що загальні збори АТ "Маїс" не порушили вимог ухвали Вищого арбітражного суду України від 16 січня 2001 р., позаяк накладання арешту на все майно може відбутися лише за наявності відповідної постанови державного виконавця, проте органами державної виконавчої служби постанови про накладення арешту не виносилось.
Оскарженою постановою від 28 вересня 2004 р. Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду залишив без змін з тих самих підстав.
Фірма просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням процесуально-правових норм.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників відповідачів, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Вищий господарський суд України погодився з його висновком про те, що АТ "Маїс" не порушило вимоги ухвали Вищого арбітражного суду України від 16 січня 2001 р. щодо накладання арешту на майно, позаяк приписи ухвали про заборону не були реалізовані у встановленому законом порядку через органи державної виконавчої служби, а тому розпорядження арештованим майном за наявності зазначеної ухвали суду є правомірним.
Проте такий висновок помилковий.
Забезпечення позову допускається судом, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (стаття 66 ГПК).
Відповідно до ст. 67 ГПК позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, про що виноситься ухвала.
Наявність такої ухвали суду означає, що з моменту накладення арешту відповідач не має права розпоряджатися майном або коштами, що належать йому.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок порушення вимог ухвали Вищого арбітражного суду України від 16 січня 2001 р. у справі N 7/1, відповідно до якої з метою забезпечення позову суд наклав арешт на грошові кошти ТОВ "Маїс" та АТ "Маїс" у межах заявлених позовних вимог, а у разі відсутності коштів на їх розрахункових рахунках - на майно зазначених підприємств.
Згідно зі ст. 115 Арбітражного процесуального кодексу України, що діяла на момент винесення зазначеної ухвали, рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирали законної сили негайно після їх прийняття і підлягали обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами.
Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, з 16 січня 2001 р. ТОВ "Маїс" та АТ "Маїс" не мали права здійснювати будь-які дії щодо відчуження арештованих коштів та/або майна, незалежно від того, чи передавалася ухвала суду державній виконавчій службі для вчинення виконавчих дій.
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що в період дії арешту майна відповідачами було проведено збори акціонерів АТ "Маїс" та прийнято рішення про передачу до статутного фонду новоствореного підприємства арештованого майна.