Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону. Важливо, що в такому разі особа, з ініціативи якої було застосовано заходи забезпечення позову, відповідальності за завдані цим збитки не несе.
4. Положення коментованої статті передбачають різні способи скасування забезпечення позову в ході розгляду цивільної справи в суді першої інстанції.
Якщо особу, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, не було повідомлено про постановлену щодо неї ухвалу, вона протягом десяти днів з дня отримання копії відповідної ухвали може подати до суду заяву про скасування таких заходів, яка розглядається судом протягом двох днів.
В цій заяві зацікавлена особа повинна зазначити чому застосовані заходи забезпечення позову є недоцільними і чому їх слід скасувати. Судового збору за подання такої заяви не передбачено.
Суд може скасувати забезпечення позову у зв‘зку із зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Питання про скасування забезпечення вирішується в судовому засіданні судом або суддею, що розглядає дану справу, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак неявка їх не перешкоджає розгляду питання про скасування забезпечення позову за умови, що суд має достатні дані про належне їх повідомлення про час і місце судового засідання.
5. За загальним правилом, заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду.
Однак якщо суд постановляє рішення про відмову в позові і питання про скасування забезпечення не вирішує, тобто не зазначає про це в резолютивній частні рішення, то заходи забезпечення позову застосовуються тільки до вступу рішення в законну силу.
Якщо суд по даній справі постановляє не рішення, а ухвалу про закриття провадження в справі або про залишення заяви без розгляду, то заходи забезпечення позову діють також тільки до набрання законної сили відповідною ухвалою суду. З цього моменту забезпечення втрачає силу. Доказом цього є ухвала про закриття провадження у справі або про залишення заяви без розгляду, з відміткою про те, що вона набрала законної сили. Окремо ухвалу про скасування заходів забезпечення позову суд в цьому випадку не постановляє.
Разом з тим, суд вправі одночасно з постановленням одного з вищезазначених судових рішень (про відмову у позові, про закриття провадження або про залишенння заяви без розгляду) або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
В коментованій нормі не зазначено підстави для постановлення такої ухвали, однак керуючись приципом змагальності, вважаємо, що для цього потрібне відповідне клопотання зацікавленої особи. З власної ініціативи суд цього робити не може.
Особі, яка зацікавлена у скасуванні заходів забезпечення позову повинна враховувати, що у цьому випадку заходи забезпечення можуть бути скасовані до набрання рішенням суду законної сили, тобто швидше. Разом з тим, ухвала про скасування заходів забезпечення позову підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Тому якщо особа буде не згідна з рішенням і з ухвалою про скасування заходів забезпечення позову, вона повинна подавати дві апеляційні скарги: і на рішення, і на ухвалу.
6. Додаткові підстави для скасування заходів забезпечення позову передбачено для випадків, коли ці заходи були вжиті до подання позовної заяви: 1) у разі неподання заявником відповідної позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, 2) у разі повернення позовної заяви, 3) у разі відмови у відкритті провадження у справі.
В останніх двох випадках, заходи забезпечення скасовуються, після вступу в силу ухвали про відмову у відкритті провадження або про повернення позовної заяви.
7. Аналізуючи ч. 5 ст. 154 закону знову (як і в ч. 1) можна дійти до висновку про неможливість її застосування у ситуації скасування заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі. Такий стан речей (мова йде про використання юридичних термінів) наводить на думку про законодавче „недопрацювання” інституту забезпечення позову до подання позовної заяви. І в практичній площині такі „прогалини” можуть спричинити багато проблем.
Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави
1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави.
3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.
1. За допомогою забезпечення позову закон охороняє як інтереси позивача, так і інтереси відповідача (заінтересованої особи та особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову до відкриття провадження у справі). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги не тільки ті несприятливі наслідки, які можуть настати для позивача (заінтересованої особи) у випадку незабезпечення позову, але й наслідки, які можуть настати для відповідача (особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову) при забезпеченні позову, оскільки обмеження його прав по розпорядженню майном або вчиненню певної дії або навпаки покладенням обов’язку вчинити дію може завдати йому шкоди. Тому суд, допускаючи забезпечення позову, в необхідних випадках може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків шляхом внесення застави на депозитний рахунок суду. Якщо позивач відмовиться від забезпечення можливих для відповідача збитків, суд вправі відмовити йому в задоволенні заяви про забезпечення позову саме з цих підстав.
Наведене доводить, що суддя, який не бажає забезпечувати позов, завжди зможе обгрунтувати свою відмову, встановивши позивачеві (заявникові) великий розмір застави. В цій частині його дії не можуть бути оскаржені.
2. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову у разі:
а) скасування заходів забезпечення позову;
б) набрання законної сили рішенням про відмову в задоволенні позову;
в) набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у справі;
г) набрання законної сили ухвалою про залишення заяви без розгляду.
У разі скасування ухвали про забезпечення позову право на відшкодування збитків не виникає.
Особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, є особа, яка зазначена в ухвалі суду. Ця особа може не брати участі у справі.
Збитки, які завдані забезпеченням позову, можуть полягати у неможливості користування майном; неможливості відновлення становища, яке існувало до забезпечення позову; збитках, які настали внаслідок обмеження господарської діяльності; санкціях, які сплачені контрагентам у зв‘язку із неможливістю виконання договірних зобов‘язань, заборонених судом тощо.
Відшкодування завданих збитків може здійснюватися в позасудовому порядку (добровільно) або шляхом пред’явлення позову до особи, яка ініціювала забезпечення позову. Цей спір розглядається окремо в загальному порядку. Відповідачем за таким позовом є первісний позивач.
Суд, який вжив заходів забезпечення позову, не є ні стороною, ні третьою особою у такій справі і не несе відповідальності за наслідки, які настали у зв‘язу із забезпеченням позову.
3. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, здійснюється в першу чергу за рахунок предмета застави, внесеної позивачем на депозитний рахунок суду. На час розгляду справи застава залишається в депозиті.
У разі задоволення позову, в першу чергу стягнення праводиться за рахунок суми, що знаходиться на депозитному рахунку. Це спеціальне правило змінює загальні правила визначення черговості звернення стягнення на майно, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”. Якщо цієї суми не вистачає, стягнення проводиться в загальному порядку органами державної виконавчої служби.
Предмет застави повертається позивачеві у разі:
а) якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців з дня настання обставин передбачених ч.1 коментованої статті;
б) якщо набрало законної сили рішення суду про задоволення позову;
в) якщо сторони уклали мирову угоду.
4. Суд не несе відповідальності за відмову застосувати заходи забезпечення позову незалежно від наслідків, які у зв‘язку із цим настали. Разом з тим, в цій ситуації можна спробувати застосувати ст. 56 Конституції України, за якою кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Для застосування цієї норми необхідно буде довести незаконність дій суду, який маючи передбачені законом підстави для застосування заходів забезпечення позову, не застосував їх, що призвело до заподіяння шкоди.
Стаття 156. Призначення справи до розгляду
1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи.