НПКЦПКУ (стр. 109 из 212)

Суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя (Постанова Пленуму Верховного Суду України від від 26.02.1999р. // Вісник Верховного Суду України", 1999, № 2).

Однак на наш погляд, сучасне законодавство повинно розвиватися у напрямку посилення відповідальності суддів за виконання покладених на них державою функції. Тому якщо суд всупереч вимог процесуального закону не розглядає справу у встановлений строк, він повинен відповідати за неналежне виконання своїх обов‘язків.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про статус суддів” судді зобов'язані:

· при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

· не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності та ін.

В адміністративному порядку оскаржується, зокрема, тяганина при розгляді справи, порушення строків, неетична поведінка судді, порушення прав осіб, що беруть участь у справі. Оскарження дій чи бездіяльності судді відбувається в порядку підлеглості, голові відповідного суду або до кваліфікаційної комісії суддів.

Голова місцевого суду веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг. Скарги на дії судді можуть бути усні та письмові. Усні скарги висловлюються голові суду під час особистого прийому. Вони, як правило, не реєструються, а тому не залишають сліду. Усне, а не письмове оскарження - це певною мірою, джентльменський вчинок щодо судді. Оскарження дій, а особливо бездіяльності судді голові суду часто дозволяє зняти проблему. Якщо голова суду ухиляється від розгляду чи вирішення скарги, із аналогічною скаргою можна звернутися до голови вищестоящого суду.

Якщо потрібно зафіксувати факт оскарження дій судді, бажано використовувати письмові скарги. Відповідно до ст.20 Закону України “Про звернення громадян”, строк їх розгляду і вирішення не повинен перевищувати одного місяця.

Оскарження дій судді можливе також до кваліфікаційної комісії суддів. Відповідно до ст.77 Закону України “Про судоустрій” кваліфікаційна комісія суддів розглядає звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводить пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді.

Відповідно до ст.31 Закону України “Про статус суддів”, суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

· законодавства при розгляді судових справ;

· вимог щодо несумісності;

· обов'язків, вказаних у статті 6 Закону.

Однак заяви та скарги сторін, якщо вони є фізичними особами, не є підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді. Ці особи можуть звертатися із скаргами на дії судді до органів юстиції та інших осіб, яким за законом надано право ініціювати питання про відповідальність суддів.

Скарги можуть бути досить дієвим засобом впливу на дії судді. Особливо це стосується «молодих» суддів, які ще не обрані довічно. Адже кількість та зміст скарг свідчить про його діяльність.

За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.

Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження заяви та повідомлення, що не містять відомостей про наявність підстав, передбачених ст.31 вищезгаданого закону, а також анонімні заяви та повідомлення.

До дисциплінарної комісії справа практично ніколи не доходить. Суддя усуває порушення як тільки усвідомлює реальність виникнення проблем із комісією.

Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні

1. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

2. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

3. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань.

1. Судовий розгляд цивільної справи є основною, центральною стадією цивільного процесу, під час якої суд за участю осіб, які беруть участь у справі розглядає докази та вирішує спір по суті.

Стадія судового розгляду характеризується тим, що на цій стадії найповніше реалізуються не лише завдання, але й принципи цивільного процесуального права, а саме: незалежність суддів і підкорення їх лише закону, здійснення правосуддя лише судом, гласність, усність, безпосередність, національна мова судочинства, рівність громадян перед законом і судом, диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність тощо.[37]

2. Судовий розгляд справ позовного та окремого провадження відбувається в судовому засіданні.

Судове засідання складається з чотирьох частин: підготовчої частини, розгляду справи по суті, судових дебатів та постановлення і проголошення відповідної судової постанови (рішення або ухвали, якою закривається провадження по справі, або якою залишається заява без розгляду).

3. Суд зобов’язаний забезпечити можливість здійснення зацікавленими особами їх прав та обов’язків. Для того, щоб реалізувати дане положення необхідно обов’язково повідомити осіб, які беруть участь у справі (склад осіб, які беруть участь у справі (ст.26 ЦПК) про розгляд цивільної справи, зокрема для того, щоб відповідач міг реалізувати своє право на захист від заявлених до нього позовних вимог.

Про порядок повідомлення докладніше див. коментар до ст. 74 – 77 ЦПК.

4. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Таким чином, участь особи в судовому засіданні є її обов‘язком, від якого особа за її клопотанням може бути звільнена судом. За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв‘язку із неявкою цієї особи до суду.

Задоволення клопотання про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, не звільняє суд від надсилання цій особі судових повісток та копії рішення суду.

5. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань. Як правило зал засідань – це окреме приміщення, в якому знаходиться стіл для суддів, секретаря, столи для сторін (навпроти одне одного), трибуна для свідків, крісла (лавки) для глядачів та учасників процесу.

На жаль не всі суди мають належним чином обладнані зали судових засідань в достатній кількості. Тому часто судовий розгляд відбувається в кабінеті судді. Це порушення вважається формальним і не впливає на законність та обгрунтованість судового рішення.

Стаття 159. Безпосередність судового розгляду.

Перерви в судовому засіданні

1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку.

3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

1. Безпосередність є важливим принципом цивільного процесуального права. Він належить до міжгалузевих принципів, які функціонують і тотожний змістом як у цивільному, так і в кримінальному процесі. Даний принцип діє не тільки під час провадження в судах першої інстанції, а також і в інших судових інстанціях.

Нормативне вираження цього принципу полягає в тому, що суд при розгляді справи повинен, як правило, сприймати докази по справі з першоджерел і досліджувати їх безпосередньо. Саме внаслідок бепосередньо сприяняття усіх обставин справи та їх перевірки доказами у судді може сформуватися обгрунтоване внутрішнє переконання про те, як цю справу слід вирішити.

2. В силу принципу безпосередності судового розгляду рішення суду може бути обґрунтованим лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його винесення.

Коли докази, що є в справі, зібрані в порядку, передбаченому правилами цивільного судочинства, суд може обґрунтувати ними рішення лише при умові, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні і досліджені у сукупності з іншими матеріалами справи.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог їх належності і допустимості. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976р. №11).

3. Судове засідання по розгляду справи має починатися і закінчуватися незмінним складом суду. Якщо в процесі розгляду справи відбувається заміна хоча б одного із суддів, то судовий розгляд починається спочатку.