Найскладніше викрити неправдивість показань, які лише частково не відповідають дійсності. За словами Р.Гарріса, хороший брехун – не той, хто вигадує факти, а той, хто пристосовує їх. Найкращий брехун той, хто вміє додати найменше брехні до дійсних обставин.[58]
4) спонукання до правдивих показань. Спонукання здійснюється шляхом психологічного впливу на свідка з метою стимулювання до правдивих показань. Зміна мотивації здійснюється переконанням у неправильності зайнятої позиції, роз‘ясненням правових наслідків завідомо неправдивих показань, апелюванням до позитивних сторін особистості свідка.
Психологічний вплив припустимий лише у межах, коли він залишає свідкові альтернативу поведінки.[59]
Психологічний вплив на свідка досягається такими методами:
- підтримання стану збудження, створення емоційної напруги. Свідок завчасно інформується про час та місце розгляду справи. З моменту отримання повістки до судового засідання він неодноразово уявляє себе в суді, думає що саме він розкаже суду. Ці роздуми формують у нього певний психологічний настрій, так би мовити “психологічну установку”. Раптова зміна цього стану, виведення свідка із емоційної рівноваги дестабілізує його дії. Емоційний вплив здійснюється голосом, інтонацією, жестами, мімікою та ін.
Постійність збудження передбачає розумову діяльність людини, основою якої є систематичне повернення до співставлення певних фактів, що перебувають у сфері збудження, з іншими фактами, спроби передбачити можливі логічні зв‘язки між питаннями допитувача, продумування своїх пояснень, утаювання фактів, підготовка нових фактів, що підтверджують опрацьовану неправдиву версію.[60] У стані емоційного напруження свідок може обмовитися. Тобто надати правильну інформацію, яку він бажав утаїти.
- форсування допиту. Темп допиту має важливе значення. Коли на питання треба відповідати швидко, без роздумів, то свідок може обмовитися. Свідка потрібно стимулювати до відповіді, не давати йому пауз для роздумів, заповнювати її спонукальними словами, наприклад: “Свідок, відповідайте!”, “Суд чекає!”. Можливе поєднання форсованого та уповільненого темпу. Малозначні питання рекомендується задавати повільно, а під час опитування з приводу суттєвих фактів темп допиту потрібно збільшувати.[61]
VІІ. Фіксація показань свідка. Доказове значення будуть мати лише ті покази, які зафіксовані в протоколі судового засідання. Тому представник повинен слідкувати, що б секретар записував ті чи інші відповіді. Можна навіть повторити ту чи іншу фразу, вимовлену свідком.
До запровадження в судах систем фіксації процесу, показання свідка доцільно фіксувати з допомогою диктофона.
VІІІ. Оцінка показань свідка. Оцінка показань свідка здійснюється як під час допиту, так і в судових дебатах. На оцінку достовірності показань свідка впливають такі фактори: 1) моральність особи; 2) ступінь та характер зацікавленості свідка; 3) фізичні та психічні особливості 4) об‘єктивні умови сприйняття фактів; 5) відповідність показань іншим доказам, відсутність протиріч у самих показань.[62]
5. Відповідно до ч.12 коментованої статті суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях. Іншими словами, додатковий допит свідків може бути одночасним.
Додатковий допит кількох свідків одночасно може проводитися лише для з‘ясування причин розходження у їх показаннях. Правова регламентація такого виду допиту в ЦПК відсутня. Через це очна ставка практично не використовується. Вважаємо, що тут має застосовуватися аналогія закону. Очну ставку потрібно проводити за правилами, встановленими КПК України.
Замість одночасного допиту може використовуватися інший спосіб перевірки правдивості показань – повторний допит свідка. Відповідно до ч.11 ст. 180 нового ЦПК свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.
Під час повторного допиту у свідка слід з‘ясовувати причини розбіжностей його показань з іншими доказами у справі. Доцільно проводити повторний допит в тому самому судовому засіданні, що б свідок не мав можливостей обдумати свої нові показання, в тому числі узгодити їх з зацікавленими учасниками процесу.
Стаття 181. Використання свідком письмових записів
1. Свідок, даючи показання, може користуватися записами в тих випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.
1. Коментована стаття допускає можливість використання свідком письмових заміток, що є винятком, оскільки за загальним правилом, відповідно до вимог принципу усності, свідок дає свої показання усно у формі вільної розповіді про факти, які йому відомі по справі і мають значення для правильного її вирішення.
Використання письмових записів допускається у випадку, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями або іншими даними, які важко зберегти в пам'яті (наприклад, дати, списки імен, номери телефонів, адреси, найменування товарів, іноземні слова тощо).
2. Письмові замітки, якими може користуватись свідок при дачі показань, повинні містити в собі лише обчислення та інші дані, які важко зберегти в пам'яті. Письмові замітки свідка в жодному разі не повинні містити у собі зміст показань свідка. Для перевірки дотримання цієї вимоги закон передбачає необхідність пред'явлення цих письмових заміток для огляду судом та особами, які беруть участь у справі.
Про необхідність використовувати такі замітки повинна заявити сторона, за ініціативою, якої викликаний даний свідок, або сам свідок. Ці записи подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. Це зокрема, робиться для того, щоб усі могли переконатися, що саме ці дані є предметом свідчень.
Стаття 182. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість задати йому питання.
5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання.
1. Коментована стаття визначає порядок допиту малолітніх та неповнолітніх свідків.
Свідки, які не досягли 14 років (малолітні) завжди допитуються в присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників). Ці особи є іншими учасниками процесу і можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
Участь педагога або близьких для свідка осіб під час допиту неповнолітніх віком від 14 до 18 років може бути визнана необхідною судом.
Присутність цих осіб викликана необхідністю забезпечити спокійну для свідка обстановку та врахувати особливості вікової психології неповнолітнього.
Батьки або педагог залучаються ухвалою суду і їм у встановленому порядку надсилається судова повістка. Відомості про батьків неповновлітнього свідка повинні надати суду особи, зацікавлені у допиті свідка. Як педагога слід залучати лише тих осіб, які знають неповнолітнього свідка: вихователів та шкільних вчителів.
Участь батьків або педагогів допускається лише тоді, коли вони не заінтересовані у справі.
2. Допит неповнолітнього свідка має свої особливості, що виділяються у спеціальній літературі:
– розширене коло учасників процесу (до 14 років повинен бути присутнім педагог; від 14- 16 років участь педагога на розсуд суду; участь захисника);
– потрібно врахувати, що неповнолітні, а особливо малолітні свідки схильні до навіювання з боку дорослих осіб;
– при проведенні допиту доцільно одержати якомога повнішу інформацію про неповнолітнього свідка;
– допит неповнолітнього, а особливо малолітнього слід проводити у формі бесіди для встановлення психологічного контакту. З малолітніми можна використовувати елементи гри;
– допит неповнолітнього не повинен тривати довго. Концентрована увага малолітнього триває приблизно 15- 20 хв.;
– неповнолітніх свідків до 16 років не попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань чи дачу неправдивих показань і не приводить до присяги. Їм тільки роз’яснюється обов’язок давати правдиві показання.
3. Для створення сприятливої обстановки для допиту неповнолітніх свідків коментована стаття передбачає й іншу можливість. Педагог або близькі для свідка особи можуть з дозволу суду ставити свідкові запитання. У виняткових випадках, коли це необхідно для встановлення істини, на час допиту осіб, які не досягли повноліття, з залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі, щоб вона не могла вплинути на неповнолітнього свідка своєю присутністю По закінченні допиту цій особі повідомляють про показання неповнолітнього свідка і надають можливість поставити свідку запитання.