Свідок, який не досяг шістнадцяти років, після закінчення його допиту видаляється із залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнає за необхідне присутність цього свідка в залі судового засідання.
Стаття 183. Оголошення показань свідків
1. У разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.
1. Головуючий зобов'язаний оголосити в судовому засіданні показання свідків, що були одержані при виконанні судових доручень, забезпеченні доказів, допиті свідка за місцем його проживання або знаходження, якщо він не має змоги з поважних причин з'явитися в судове засідання, а також показання свідків, які були допитані судом в попередніх судових засіданнях при відкладенні розгляду справи.
Ці показання оголошуються після допиту свідків, які з'явилися. Потреба оголошення цих показань полягає в тому, що для обґрунтування судового рішення суд може використати лише ті показання свідків, які досліджувалися у судовому засіданні при участі осіб, які беруть участь у справі. Зазначені особи можуть давати пояснення відносно оголошених показань.[63]
2. Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» до закріпленого ст. 159 ЦПК принципу безпосередності судового розгляду одержані за правилами зазначених статей показання свідків, як і інші докази, повинні бути досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено рішення, незалежно від того, чи досліджувалися ці докази тим же складом суду в іншому судовому засіданні.
Крім того, п. 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що не можуть бути використані як показання свідків письмові пояснення громадян, у відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази.
Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.
Стаття 184. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків
1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180-182 цього Кодексу.
1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників є засобом доказування лише тоді, коли вони стосуються фактичних обставин справи, відомі цим особам особисто (а не зі слів інших осіб) і одержані та досліджені в порядку, встановленому для допиту показань свідка.
Сторона, третя особа, їх представник, заявляючи, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто можуть бути допитані як свідки за їх згодою. Клопотання про допит як свідка може подати сама ця особа або інша особа, яка бере участь у справі. Згода на допит може бути усною.
2. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків проводиться за тими правилами, які передбачені для допиту свідків, тобто ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність, присягають, однак не видаляються із залу судового засідання.
На наш погляд, клопотання про допит сторони як свідка можна заявити до надання нею особистих пояснень. Після того, як пояснення та покази нададуть інші сторони та свідки, доказове значення та довіра до здобутої таким чином інформації істотно зменшується.
Додатково див. коментар до ст.180- 182 ЦПК.
Стаття 185. Дослідження письмових доказів
1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.
2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
1. Відповідно до принципу усності судового розгляду всі наявні в справі письмові докази повинні оголошуватися в судовому засіданні і пред'являтися для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності (їх суперечливість, сумніви в їх дійсності тощо) - і свідкам, експертам. Це правило поширюється і на письмові докази, одержані в порядку судових доручень, забезпечення доказів або огляду на місці.[64]
2. Дослідження письмових доказів полягає в тому, що суд оголошує (зачитує) їх в судовому засіданні та пред’являє для ознайомлення особам, які беруть участь у справі. Якщо лише частина доказу має значення для справи, то суд оголошує лише цю частину.
В тих випадках, коли письмові докази торкаються питань, з приводу яких призначалася експертиза або на які можуть дати відповідь свідки, вони пред’являються також для ознайомлення експертам і свідкам.
Особи, які беруть участь у справі також можуть дати пояснення з приводу цих доказів. Пояснення повинні стосувати лише цього конкретного письмового доказу. Пояснення доцільно використовувати для наголошення уваги суду на певних особивостях доказу.
3. Досліджуючи письмові докази суд також перевіряє їх достовірність. У випадках оспорювання достовірності письмового доказу, суд може перевірити цю обставину шляхом опиту сторін, допиту свідків, порівняння з іншими письмовими доказами, призначенням експертизи
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Заява про фальшивість письмового доказу спрямована на заперечення дійсності викладених у ньому доказових фактів. Якщо ці факти доказані іншими допустимими засобами доказування, то сторона, яка подала доказ, справжність якого оспорюється, вправі просити суд розглядати справу на підставі інших доказів, а цей до уваги не брати.
Коментована норма не передбачає, як повинен діяти суд, якщо заява про фальшивість надійшла, але особа, яка подала документ, не просить його виключити з числа доказів або фальшивість заперечує.
На нашу думку, в цьому випадку слід керуватися загальною нормою про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 61 ЦПК). Оскільки сторона покликається на фальшивість документа, то вона і повинна це довести. В більшості випадків, довести це можна лише шляхом проведення експертизи. Тому одночасно із поданням такої заяви зацікавлена особа повинна подавати до суду клопотання про призначення відповідної експертизи (почеркознавчої, трасологічної тощо).
Якщо такого клопотання не надійшло, то суд розглядає справу на підставі наявних доказів з урахуванням письмового документу, щодо якого було подано заяву про фальшивість.
Заява про фальшивість може бути обгрунтована лише сумнівами. Тому особа може заявляти про фальшивість усіх наявних у справі документів, тотальну фальсифікацію. Поряд із клопотаннями про призначення експертизи для перевірки достовірності документів, це може використовуватися для затягування розгляду справи.
4.. Дані про оголошення письмових доказів, про пред'явлення їх для ознайомлення учасникам процесу, а також про пояснення осіб, які беруть участь у справі, з приводу цих доказів повинні відображатися в протоколі судового засідання. Самі ж письмові докази після їх дослідження додаються до справи.
Стаття 186. Оголошення і дослідження змісту особистих
паперів, листів, записів телефонних розмов,
телеграм та інших видів кореспонденції
1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.
1. Коментована стаття визначає особливості дослідження в судовому засіданні таких письмових доказів, як особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.
Відповідно до ст.31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
Відповідно до ст. 306 ЦК листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.