У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.
Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.
2. З метою охорони таємниці листування і телеграфних повідомлень, особисте листування та особисті телеграфні повідомлення громадян можуть бути оголошенні у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими велась переписка. В протилежному разі таке листування оголошується та досліджується у закритому судовому засіданні.
За загальним правилом, виходячи із вище сказаного ці письмові докази досліджуються у закритому судовому засіданні. Всі присутні при оголошенні особистого листування і телеграфних повідомлень громадян повинні бути переліченні в ухвалі суду про закрите судове засідання.
Якщо особи, зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції, яких оголошується, згодні на оголошення зазначених доказів у відкритому судовому засіданні – вони оголошуються у відкритому судовому засіданні.
Стаття 187. Дослідження речових доказів
1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках – також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання.
2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.
3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
1. Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для справи. Дослідження речових доказів провадиться, як правило, шляхом їх огляду. Іншими способами дослідження доказів може бути зваження, вимірювання порівняння та інші методи.
Речові докази пред‘являються для ознайомлення осабам, які беруть участь у справі. Особи, яким пред’явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з їх оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу (журналу) судового засідання.
Якщо речові докази пов'язані з показаннями свідків або - висновком експерта, то докази можуть пред'являтися для ознайомлення також свідкам і експертам. У ході дослідження речових доказів особи, які беруть участь у даній процесуальній дії, можуть давати пояснення, робити відповідні заяви. Ці заяви, а також весь хід дослідження речових доказів повинні бути відображені в протоколі (журналі) судового засідання.
Якщо речовими доказами виступають продукти та інші речі, що швидко псуються, то вони негайно оглядаються судом з повідомленням про призначення огляду осіб, які беруть участь у справі. Після огляду такі речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, що можуть їх використати за призначенням.
2. Якщо в справі є протоколи огляду речових доказів, одержані в порядку їх забезпечення або огляду на місці, вони повинні оголошуватися в даному судовому засіданні. Про оголошення протоколів огляду речових доказів, а також про пояснення і заяви осіб, які беруть участь у справі, з приводу цих протоколів повинні міститися дані в протоколі (журналі) судового засідання.
Після дослідження речових доказів у судовому засіданні вони, залежно від їх індивідуальних особливостей і особливостей справи, додаються до даної справи, здаються на зберігання в суді або повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, установам, організаціям, що можуть їх використати за призначенням.
Стаття 188. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису
і їх дослідження
1. Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.
2. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього, з відображенням у журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.
3. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.
4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.
1. Терміни звуко- і відеозапис, що застосовуються у коментовані статті підлягають розширеному тлумаченню. Відтворення кінозйомки також повинно відбувтися у відповідності із положенням, що зазначене в статті, що коментується.
Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила ЦПК щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень (див. коментар до ст. 186 ЦПК).
2. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження повинне відбуватися у залі судового засідання або спеціально обладнаному для цього приміщенні, тобто в прміщенні, де встановлена необхідна звуко- та відеовідтворююча апаратура.
У протоколі (журналі) судового засідання фіксуються особливості матеріалів звукозапису, демонстрації запису та зазначається час їхньої демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.
У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. Такі дії суд проводить, коли є якісь неточності, суперечності чи щось незрозуміло з приводу відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису.
З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.
Експерт з приводу поставлених перед ним питань дає вмотивований висновок, який долучається до справи.
Стаття 189. Дослідження висновку експерта
1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
4. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
1. Висновок експерта досліджується шлязом його оголошення в судовому засіданні.
Після оголошення висновку з метою його роз'яснення чи доповнення експерту можуть бути поставлені запитання особами, які беруть участь у справі. Першою ставить запитання особа за ініціативою, якої проводилася експертиза, а якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, то першим запитання ставить позивач. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник.
Дані про висновок експерта і поставленні з цього приводу запитання заносяться до протоколу судового засідання. Правильність відповідей у протоколі посвідчується підписом експерта.
Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
2. Реакція людини на однакові явища залежить від її емоційного стану та зовнішніх обставин. Експертне дослідження здійснюється експертом у звичній для нього обстановці. Експерт має допоміжні матеріали, може порадитися з колегами, може спокійно обміркувати методику та результати експертизи.
Допит в суді – це мікрострес для експерта. Емоційний стан, обстановка, динаміка допиту – все це суттєво відрізняється від умов, в яких проводилася експертиза. Треба враховувати й те, що між експертизою і допитом експерта в суді є тривалий проміжок часу, заповнений іншими експертними дослідженнями. У зв‘язку із цим, пояснення експерта можуть не у повній мірі збігатися із його висновком.
3. Хороші практичні рекомендації щодо оцінки висновку експерта дають автори навчального посібника “Експертизи в судовій практиці”. Під час допиту експерта перевіряється його компетентність, об‘єктивність і незаінтересованість у результатах справи, встановлюється чи не вийшов він за межі своєї компетенції, чи грунтуються висновки на одержаних ним відомостях і чи не відбиралися вихідні дані самом експертом, чи достатньо даних для певних висновків. Підлягають оцінці наукова обгрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик, їх дозволеність (ким і коли вона рекомендована, апробована) чи є більш сучасні методики досліджень.[65]