Дані процесуальні порушення за ЦПК 1963р. могли бути ліквідовані тільки шляхом залишення заяви без руху на стадії прийняття позовної заяви, якщо ж суд помилково прийняв до провадження позовну позовну заяву з порушенням ст. 119-120, то в такому разі був зобов’язаний її розглянути.
11. Суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Це правило встановлене з метою недопущення зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
12. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Залишення заяви без розгляду здійснюється мотивованою ухвалою судді або суду, на яку може бути подана апеляційна скарга, оскільки вона перешкоджає подальшому руху.
На відміну від закриття провадження в справі, у разі залишення заяви без розгляду ця стаття передбачає інші процесуальні наслідки. Після усунення обставин, що були підставами залишення заяви без розгляду, заінтересована особа вправі знову звернутися до суду з заявою в загальному порядку. Не є перешкодою для прийняття заяви й ознака тотожності позовів, оскільки справа була закінчена в такий спосіб не внаслідок відсутності права на пред'явлення позову, а в основному через недодержання порядку його реалізації.
13. За правилом ст. 72 ЦПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або судом процесуального строку. Скарги і документи подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку. Аналогічно внаслідок пропуску строку залишаються без розгляду подані зауваження щодо запису в журналі судового засідання (ч.3 ст.199 ЦПК).[96]
14. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заінтересовану особу права після усунення умов, що були підставою прийняття цього рішення, знову звернутися до суду із заявою в загальному порядку. Тому суд не повинен залишати без розгляду якийсь із об'єднаних в одному провадженні позовів (первісний або зустрічний), якщо це зробить неможливим вирішення залишеної без розгляду заяви у наступному (наприклад, залишати без розгляду заяву про оспорення батьківства і задовольняти вимоги про стягнення аліментів на дитину, щодо якої воно оспорювалося).[97]
15. ЦПК надає суду право залишати заяви без розгляду (відмовляти у їх прийнятті) в справах окремого провадження у разі встановлення наявності спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження (ч.6 ст.235 ЦПК) і не передбачає такої можливості, якщо для розгляду в позовному провадженні подано заяву, що підлягає розгляду в порядку окремого провадження. В останньому випадку суд не відмовляє у прийнятті заяви і не залишає її без розгляду, а застосовує при прийнятті заяви правила ст. 119 ЦПК щодо відповідного її оформлення і розглядає справу у відповідному провадженні.[98]
16. У тому разі, коли викладені в заяві прокурора вимоги про визнання незаконними правового акта, рішення чи дії службової особи підлягають розгляду в позовному провадженні (наприклад, про позачергове надання житла, визнання звільнення незаконним), суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в порядку КАС, а якщо справу порушено, - відповідно до ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.[99]
ГЛАВА 7.
СУДОВІ РІШЕННЯ
Стаття 208. Види судових рішень
1. Судові рішення викладаються у двох формах:
1) ухвали;
2) рішення.
2. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
3. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.
1. Судові рішення – це акти суду, пов‘язані із розглядом конкретної цивільної справи.
Коментована стаття передбачає дві форми (у назві – види) судових рішень: ухвали і рішення.
Ухвала суду - це акт суду, який вирішуються питання, пов‘язані із рухом справи та інші питання, що виникають під час розгляду справи. Ухвала суду постановляється по кожному такому питанню.
В свою чергу, ухвали суду поділяються на два види:
1) ухвали, які оформляютсья окремим документом;
2) протокольні ухвали, зміст яких фіксується в протоколі судового засідання.
Різновидом ухвал суду є окремі ухвали, але вони не вирішують питань, пов‘язаних із розглядом справи і мають спеціальну профілактично-виховну мету. Докладніше про це див. коментар до ст. 211 ЦПК.
Рішення суду - це акт суду, яким вирішується спір по суті. У кожній справі суд кожної інстанції може постановити лише одне рішення. Лише одне рішення може набрати законної сили.
2. В коментованій нормі поняття “судове рішення” вживається як загальне стосовно ухвали та рішення суду. Таким чином, поняття “судове рішення” та “рішення суду” не є тотожними, як можна було б припустити, оскільки ухвала теж є судовим рішенням.
В ЦПК УРСР 1963 р. як загальне, застосовувалося більш вдале поняття “постанова суду”.
3. Окремі питання вирішуються розпорядженнями головуючого, без постановлення ухвал. Наприклад, зупинення промовця в судових дебатах, якщо він повторюється; запрошення свідка до залу засідання; видалення свідка; надання копії технічного запису судового процесу; надання справи для ознайомлення; надання дозволу на виготовлення копії документів, що є в матеріалах справи тощо.
Стаття 209. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал, їх форма
1. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
2. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу.
3. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи.
4. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
5. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання.
6. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення.
7. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
1. Коментована стаття регулює форму та порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал. Звертаємо увагу, що рішення суду ухвалюються, а ухвали – постановляються.
Рішення суду ухвалюються іменем України. В цьому проявляється публічний характер рішення, як владного акту. Вирішуючи спір, суд діє від імені держави Україна.
Рішення ухвалюється негайно після закінчення судового розгляду. Після закінчення судових дебатів суд видаляється до нарадчої кімнати, складає текст рішення і проголошує його публічно. Тому слово “негайно” не обмежує суд часом, протягом якого він повинен ухвалити рішення. Вказівка на негайність ухвалення рішення означає, що суд не повинен вчиняти інших дій та не може розпочинати інших справ до ухвалення рішення. Виняток з цього правила передбачений у ч.3 коментованої статті.
2. Складення повного тексту рішення, тобто рішення, яке містить усі відомості, передбачені ст. 215 ЦПК, може бути відкладено на строк не більше ніж 5 днів з дня закінчення розгляду справи у виняткових випадках залежно від складності справи. Винятковість випадків та складність справи – це поняття оціночні. Фактично суд може відкласти складення повного тексту у будь-якій справі. Згоди сторін на проголошення лише резолютивної частини рішення не потрібно.
На практиці судді часто користуються ч. 3 коментованої статті, не бажають витрачати час на складення повного (мотивованого) рішення.
У будь-якому випадку, вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи. Таке рішення, яке містить лише вступну і резолютивну частину, на практиці називають коротким.
3. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується виключно в нарадчій кімнаті. Оформлення та підписання рішення в іншому приміщенні, а так само порушення таємниці нарадчої кімнати вважається істотним порушенням процесуального права, і може бути підставою для скасування рішення. Рішення суду оформлюється суддею, а у разі колегіального розгляду - одним із суддів. Текст рішення виготовляється в одному примірнику і підписується усіма суддями, які розглядали справу.
4. Порядок постановлення ухвал залежить від того, до якого виду вони належать. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються виключно в нарадчій кімнаті за правилами, передбаченими ч.2 коментованої статті. Інші ухвали (протокольні) суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.