1. Рішення суду по даній категорії справ повинно відповідати загальним вимогам, які ставляться до рішень суду відповідно до ст. 215 ЦПК України.
2. У разі задоволення вимоги заявника, суд ухвалює рішення про про визнання втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя недійсним. Таке рішення є підставою для видачі заявникові цінного паперу на пред’явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов’язаними за векселем особами передавальних написів.
3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
4. Рішення суду публікується у пресі після набрання ним законної сили. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті за місцезнаходженням емітента цінного паперу або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.
Відповідно до Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. № 503/97, офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України", газета “Президентський вісник", газета “Урядовий кур’єр”. Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета “Голос України”, “Відомості Верховної Ради України”.
Стаття 268. Права держателя цінного паперу на пред’явника або векселя щодо
відшкодування збитків
1. У разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги держатель цінного паперу на пред’явника або векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування за рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем.
2. Держатель цінного паперу на пред’явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір на пред’явника або вексель, може пред’явити позов до особи, за якою визнано право на цінний папір на пред’явника або на вексель.
1. Коментована стаття визначає права держателя втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя та встановлює форми їх захисту в залежності від прийнятого судом рішення за результатами розгляду справи.
2. Якщо рішенням суду відмовлено в задоволенні заявленої вимоги, то держатель цінного паперу на пред’явника або векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування за рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем.
3. У разі, коли держатель цінного паперу на пред’явника або векселя з будь-яких причин не заявив вчасно про своє право на цінний папір на пред’явника або вексель і рішенням суду визнано втрачений цінний папір на пред’явника або вексель недійсним, він має право пред’явити позов до особи, за якою визнано право на цінний папір на пред’явника або на вексель.
ГЛАВА 8
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ПЕРЕДАЧУ БЕЗХАЗЯЙНОЇ
НЕРУХОМОЇ РЕЧІ У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ
Стаття 269. Підсудність
1. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.
1. У ЦК УРСР 1963 року безхазяйна річ визнавалася об’єктом державної власності. Після законодавчого закріпленні рівності всіх форм власності у Законі “Про власність” така презумпція втратила будь-яке юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК безхазяйною є річ, яка не має власника абовласникякої невідомий. Глава 8 встановлює порядок розгляду справ про передачу у комунальну власність лише нерухомих речей.
В ЦК 2003 року вперше законодавчо закріплений поділ речей на нерухомі та рухомі (ст. 181). При поділі речей на рухомі та нерухомі застосовується два критерії: матеріальний – здатність, властивість речі до просторового переміщення без зменшення її цінності, іншими словами ступінь зв’язку цих речей із земельною ділянкою, і юридичний – поширення режиму нерухомих речей на окремі рухомі речі, виходячи з їх функціонального призначення, важливості, ролі в цивільному обігу. Поділ речей на рухомі і нерухомі склався історично з урахуванням важливої ролі землі, точніше земельної ділянки. Тому будь-які право чини з нерухомим речами завжди укладались з дотриманням особливої процедури.
За матеріальним критерієм до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення (житлові будинки, інші будівлі, споруди, майнові комплекси підприємств). За юридичним критерієм правовий режим нерухомих речей може бути поширений на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти. Наприклад, згідно з Законом України “Про іпотеку” від 5.06.2003 р. правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти. Таким чином, хоч транспортні засоби і космічні об’єкти не є нерухомими речами, законодавець поширює на них правовий режим нерухомості.[106]
2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади, є органи місцевого самоврядування, які відповідно до п.5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування”- від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Цими органами є сільські, селищні та міські ради та їх виконавчі органи. У містах безпосереднім органом, яким подається заява до суду виступає департамент комунальної власності (управління комунальної власності) відповідної міської ради.
На даний час завдання щодо виявлення безхазяйного майна покладено на органи Державної податкової адміністрації України. Наказ ДПАУ від 28.09.2005р. №417 “Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйним майном” встановлює порядок виявлення та первинного обліку безхазяйного майна.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”(п. 1.3) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць .
Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.
Відповідно до ст. 5 Закону „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Згідно ст.7 цього Закону місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
Розгляд справ даної категорії здійснюється місцевим судом загальної юрисдикції за місцезнаходженням безхазяйної нерухомої речі.
Стаття 270. Зміст заяви
1. У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.
1. Коментована стаття містить інформацію, яку повинна містити подана до суду заява про передачу безхазяйної речі у власність відповідної територіальної громади. У заяві повинно бути зазначено:
- яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади (земельну ділянку, житловий будинок, будівлю, цілісний майновий комплекс підприємства, їх місцезнаходження);
- основні характеристики нерухомої речі (опис нерухомого майна, отриманий у порядку технічної інвентаризації (дан іпро розміри земельної ділянки (уразі наявності такої інформації), будівлі, її частини, споруди та інші характеристики, перелік яких установлений нормативно-правовими актами, вартість нерухомого майна за станом на дату проведення інвентаризаційних робіт, призначення нерухомого майна та інше);