Протитуберкульозні заклади відповідно до вище вказаного Закону є спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари, санаторії тощо). Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, які ухиляються від лікування і становлять загрозу розповсюдження хвороби серед населення, за рішенням суду підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади.
Порядок госпіталізації, лікування та медичного(диспансерного) нагляду за хворими на туберкульоз визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
2. Заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу подається до місцевого суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.
Своєчасне виявлення хворих на туберкульоз забезпечується лікарями, іншими медичними працівниками, які зобов'язані усіх хворих із будь-якими ознаками туберкульозу направити для подальшого обстеження до відповідного протитуберкульозного закладу чи до лікаря-спеціаліста(фтизіатра).З метою своєчасного виявлення осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз, проводяться також профілактичні медичні огляди населення. Заклади охорони здоров'я усіх форм власності та медичні працівники, які займаються приватною медичною практикою, у разі виявлення особи, хворої на туберкульоз або підозрілої щодо захворювання на туберкульоз, зобов'язані направити зазначених осіб до протитуберкульозного закладу для подальшого обстеження за місцем проживання або виявлення та терміново повідомити про них цей заклад. Тому, „місцем виявлення” треба вважати місцезнаходження відповідного медичного закладу, де в особи було виявлено захворювання на туберкульоз.
Стаття 284. Зміст і строк подання заяви
1. У заяві про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування повинні бути зазначені встановлені законом підстави для такої госпіталізації. До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.
2. Заява подається протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.
1. Коментована стаття визначає зміст та строк подання заяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
Заява про обов'язкову госпіталізацію хворого на туберкульоз подається до суду протитуберкульозним закладом, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим.
Такі заяви, залежно від вимог, що в них ставляться, можна поділити на два види:
- заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (хворий на заразну форму туберкульозу виявлений медичним закладом, але відмовляється та ухиляється від лікування);
- заява про продовження лікування в протитуберкульозному закладі (хворому вже надається медична допомога, але він потребує продовження обов’язкового лікування на визначений лікарською комісією строк)
Підставами для обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу відповідно до ст. 12 Закону України „Про боротьбу з захворюванням на туберкульоз” є виявлення (або лікування, – для продовження такого лікування) хворого на заразну форму туберкульозу (в тому числі хворих соціально дезадаптованих, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію); такий хворий ухиляється від лікування; такий хворий становить загрозу розповсюдження хвороби серед населення.
2. Спільним для заяв є те, що до заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.
3. В зв’язку з необхідністю якнайшвидшої госпіталізації хворого ч. 2 ст. 284 встановлює строк, протягом якого відповідна заява подається до суду – 24 години з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.
Тут ми зустрічаємо невідповідність термінів “загрозлива” та “заразна” форми туберкульозу, адже і Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” і ст. 283 ЦПК України говорить саме про хворого на “заразну форму туберкульозу”. Тому “загрозлива форма” у даному випадку треба розуміти як „заразна форма” туберкульозу.
Часом виявлення такої форми туберкульозу є час її встановлення у хворого шляхом клінічних, лабораторних та рентгенологічних медичних досліджень.
Стаття 285. Розгляд справи
1. Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.
2. Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, є обов'язковою.
1. Коментована стаття встановлює порядок розгляду справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування
Розгляд справи проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.
2. Справи даної категорії суд зобов’язаний розглянути не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі, тобто з моменту винесення ухвали про відкриття провадження. Законодавець встановлює такий строк з метою якнайшвидшого розгляду справи та прийняття рішення, оскільки хворий на заразну форму туберкульозу становить небезпеку для оточуючих.
Проте, не зрозумілою є позиція стосовно можливості участі хворої особи у судовому засіданні. Коментована стаття встановлює, що особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби. Але ж в судовому засіданні мова йде про обов’язкову госпіталізацію хворого на заразну форму туберкульозу, який згідно ст. 1 Закону “Про боротьбу з захворюванням на туберкульоз” є джерелом інфекції для осіб, які з ним контактують. Тому як такий хворий не може становити загрозу розповсюдження хвороби залишається не зрозумілим.
3. Частина 2 коментованої статті встановлює обов’язковість участі у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, а також представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію.
Представником протитуберкульозного закладу може бути як керівник такого закладу, так і інша уповноважена ним особа.
Представником особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, може бути адвокат, інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді (за винятком осіб, встановлених у статті 41 ЦПК України), а також законні представники.
4. Як вже було сказано, справа про обов’язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу повинна бути розглянута судом у якнайменший строк. Проте закріплення обов’язкової участі у розгляді справи представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, з одного боку, та залишення без уваги випадку, коли такого представника у особи не буде або ж коли вона від нього відмовиться, з іншого, безсумнівно створить труднощі у розгляді таких справ на практиці. Тому доцільно б було покласти на певні органи (напр. на органи опіки і піклування) обов’язок забезпечити участь адвоката або іншої особи як представника у таких випадках.
Стаття 286. Рішення суду
1. Розглянувши заяву про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.
2. Рішення про задоволення заяви, зазначеної у частині першій цієї статті, є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.
1. Коментована стаття встановлює, що розглянувши заяву про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву представника протитуберкульозного закладу.
Рішення повинно відповідати загальним вимогам до рішення суду, встановлених у ЦПК. У мотивувальній частині рішення повинно бути встановлено, якими зібраними по справі доказами підтверджено (або не підтверджено) наявність визначених законом підстав для обов’язкової госпіталізації особи.
2. Рішення про задоволення заяви представника протитуберкульозного закладу є підставою для обов’язкової госпіталізації подальшого лікування особи у такому закладі на встановлений законом строк.