2. Апеляційний суд вправі досліджувати лише ті докази, які:
- судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку;
- докази, в дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено (цей факт може бути підтверджений журналом судового засідання та технічним записом судового засідання);
- нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (поважність причин повине довести скаржник). Так, неподання доказів в суд першої інстанції представником через його відсутність під час розгляду справи, не є причиною подання цих доказів в суд апеляційної інстанції.
Таке положення було закріплене в ЦПК з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні у них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами шляхом “притримання” доказів, що веде до порушення прав іншої сторони. Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в ухвалі (рішенні) суду.
3. Дослідження судом першої інстанції доказів із порушенням встановленого порядку має місце, коли докази були надані суду, проте він незаконно відмовив у їх прийнятті (вважав, що докази є недопустимими, і, наприклад, відмовив у дослідженні договору, укладеного в простій письмовій формі, помилково дійшовши висновку, що обставини на підтвердження яких сторона просила її дослідити, можуть бути підтверджені лише нотаріально посвідченим договором; вважав, що докази є неналежними, наприклад, відмовив у їх дослідженні, помилково дійшовши висновку, що обставини, для підтвердження яких сторона просила їх дослідити, не мають значення для справи, тощо).
Вирішення питання про право суду апеляційної інстанції досліджувати нові докази зумовлено об’єктивними факторами – тлумаченням і застосуванням норм матеріального та процесуального права, на основі яких робиться висновок про наявність чи відсутність порушень закону при дослідженні доказів судом першої інстанції.
Прийняття апеляційною інстанцією нового доказу може бути зумовлено поважністю причин, з яких доказ не міг бути поданий суду першої інстанції (наприклад, якщо сторона своєчасно вжила заходів до розшуку в архівних установах документів, які мають значення для справи, з метою надання їх суду першої інстанції, проте їх було знайдено і передано стороні вже після ухвалення рішення).
Можливою є ситуація, коли сторона надає апеляційному суду нові докази, які мають істотне значення для справи й ставлять під сумнів законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Очевидно, що в такому випадку апеляційна інстанція не може не зважати на нові докази з посиланням на недобросовісну поведінку сторони в суді першої інстанції (неподання доказів з причин, які не є поважними). Так у випадку доведення стороною, яка подає суду апеляційної інстанції ці нові докази, поважності причин неподання їх в суд першої інстанції, апеляційний суд зобов’язаний прийняти і дослідити ці докази.
4. Аналізуючи положення даної статті можна зробити висновок, що завданням суду апеляційної інстанції є перевірка рішення, ухвали суду першої інстанції лише в межах оскарженої їх частини і по відношенню до осіб, які подали апеляційну скаргу і тих, які приєдналися до неї. Винятком з цього правила є встановлення судом обов‘язкових підстав для скасування рішення. Такою підставою є встановлене апеляційним судом неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В такому випадку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги. Так, розглядаючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість відмови позивачу в позові про відновлення на роботі, суд апеляційної інстанції вправі перевірити законність і обґрунтованість відмови йому в позові про виплату заробітної плати, якщо буде встановлено, що мало місце неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права судом першої істанції при розгляді справи з такими позовними вимогами.
5. В повному обсязі справа може бути перевірена апеляційним судом, якщо буде виявлено очевидну незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, але лише у справах окремого провадження, незважаючи на те, що цей факт міг залишитися поза увагою доводів апеляційної скарги.
Стаття 304. Порядок розгляду справи апеляційним судом
1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
2. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
3. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.
4. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
5. На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.
6. Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.
1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з такими винятками і доповненнями:
- розгляд здійснюється колегією у складі трьох суддів;
- зміст рішення (ували), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази, доповідає суддя-доповідач;
- першою пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач;
- суд може обмежити тривалість виступів в дебатах. При цьому кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий період часу для виступу;
- підстави для відкладення розгляду справи (огоошення перерви) визначаються на розсуд апеляційного суду.
Стаття 305. Наслідки неявки в судове засідання осіб,
які беруть участь у справі
1. Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
2. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
1. Даною статтею відтворено загальні наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, встановлені для розгляду справи судом першої інстанції, тому для тлумачення цієї статті див. коментар до ст.169 ЦПК з врахуванням особливостей, передбачених даною статтею.
2. Так при розгляді справи в апеляційному порядку можливі лише дві підстави для безумовного відкладення розгляду справи, ними є:
- неявка в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про її належне інформування про день, час і місце судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги;
- наявність клопотання про відкладення розгляду справи особи, яка бере участь у справі, із зазначенням причин своєї неявки, які апеляційним судом повинні бути визнані поважними.
Відкладення розгляду справи з інших причин не допускається.
3. У разі належного повідомлення сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи їхня неявка не перешкоджає розглядові справи. Додатково див. коментар до ст.ст. 74, 76 ЦПК.
Стаття 306. Відмова позивача від позову та мирова угод сторін
1. В апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
1. Надаючи позивачеві право відмовитись від поданого ним позову, а сторонам у суді апеляційної інстанції – укласти мирову угоду, законодавець не визначив процедуру вчинення зазначених процесуальних дій, а обмежився вказівкою на необхідність додержання загальних правил щодо них, передбачених ЦПК.
2. Коментованою статтею перш за все передбачено право позивача відмовитись від позову, поданого в суд першої інстанції. У випадку реалізації такого волевиявлення на стадії апеляційного перегляду справи, повинно бути закрито не апеляційне провадження, а провадження у даній справі взагалі.
Виходячи з вимог ст.27 та 174, 175ЦПК, відмова від позову або мирова угода мають бути викладені в письмовій формі. Заява про відмову від позову, а також умови мирової угоди сторін, якщо вони надійшли до апеляційного суду разом із справою, підлягають розгляду цим судом в порядку, визначеному ст.27 та ст.174, 175 ЦПК. Прийняття апеляційним судом відмови від позову та затвердження мирової угоди сторін позбавляє позивача, сторін права на повторне звернення до апеляційного суду. Якщо у затвердженні мирової угоди сторін відмовлено, то апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в загальному порядку.