Правонаступник повинен надати суду докази свого правонаступництва. При цьому слід мати на увазі, що зупинення розгляду справи у випадку смерті фізичної особи для вступу у справу правонаступника допускається не завжди. Так, наприклад, не можна зупиняти розгляд справи у випадку смерті позивача по справах про поновлення на роботі, про стягнення аліментів, про захист честі, гідності, ділової репутації, про стягнення моральної шкоди (через те, що ці правовідносини носять собистий характер, нерозривно зв’язані з особою померлого, правонаступництво за цими правовідносинами не допускається). В такому випадку, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обгрунтоване рішення і мала місце смерть сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, вже в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, така смерть не може бути підставою для закриття провадження по справі (закрити провадження може суд першої інстанції, якому повертається справа).
Таке правило діє і у випадку припинення юридичної особи, якщо заявник, який подав апеляційну скаргу, є юридичною особою, яка ліквідована в період між рішенням суду першої інстанції та засіданням суду апеляційної інстанції, але після подачі нею апеляційної скарги. У випадку реорганізації юридичної особи, іі права та обов’язки переходять до її правонаступників, тому в такій ситуації є можливість залучення до справи такого правонаступника.
2. Підстави і порядок закриття провадженняп о справі як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції однакові. Стаття 205 ЦПК містить вичерпний перелік підстав закриття провадження по справі. У випадку виявлення судом апеляційної інстанції підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст. 205 ЦПК він зобов’язаний відмінити рішення суду першої інстанції і закрити провадження по справі. Таке закриття провадження по справі можливе, наприклад, в випадку виявлення під час апеляційного розгляду справи її непідвідомчості загальному суду. Підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду, як зазначено в ч.1 коментованої статті, передбачені в статті 207 ЦПК.
3. Вирішення питання про закриття провадження у справі і залишення апеляційної скарги без розгляду здійснюється судом в нарадчій кімнаті з постановленням відповідної ухвали. В таких ухвалах, крім інших обов’язкових реквізитів, обов’язково повинні бути вказані мотиви і підстави для закриття провадження у справі чи залишення апеляційної скарги без розгляду.
Стаття 311. Підстави для скасування рішення суду і передачі
справи на новий розгляд
1. Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
2. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
1.Частина перша коментованої статті містить підстави грубого порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Під нормами процесуального права слід розуміти норми, які визначають порядок цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції.
Незважаючи на те, що у коментованій сатті немає прямої вказівки на це, але практика підтверджує об’єктивну вимогу про те, що навіть у випадку відсутності в самій апеляційній скарзі посилання на обставини, наведені у коментованій статті, рішення ухвалене з такими порушеннями, повинно бути скасовано. Це пояснюється тим, що наявність цих обставин зумовлює ухвалення неправильного рішення, і як наслідок, недотримання основних процесуальних гарантій судового захисту прав та інтересів учасників судового розгляду.
2. Безумовними підставами скасування рішення і направлення справи на новий розгляд є наступні:
а) розгляд справи неповноважним суддею або складом суду.
Склад суду є повноважним лише за умови точного дотримання вимог щодо його формування. Закон, наприклад, вимагає, щоб цивільні справи про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства у випадку відміни рішення, постановленого суддею одноособово, повинні розглядатися колегією суддів у складі трьох професійних суддів, причому ні один із них не вправі входити в склад суду, який розглядатиме справу, якщо він раніше брав участь у розгляді цієї справи по першій інстанції, і його рішення було скасовано.
Суддя не вправі приймати участь в розгляді справи також за наявності підстав, передбачених ст.20, 21 ЦПК (неповноважним суддею може бути і особа, яка підлягала відводу, самовідводу). В п.6 правових позицій Верховного Суду України про перегляд судових рішень зазначено, що підставою для скасування рішення у зв’язку неправомочним складом суду є ситуація, коли було порушено вимоги ст.21 ЦПК при розгляді заяви про відвід судді й залишення її без задоволення самим суддею. Не може розглядати справу також суддя, ухвалу якого про відмову в прийнятті позовної заяви, про затвердження мирової угоди та ін. було скасовано апеляційним або касаційним судом. Недотримання таких вимог закону зумовлює неправомочність складу суду і безумовне скасування рішення, ухваленого таким суддею, колегією суддів.
Крім того на практиці можливі ситуації, коли повноваження судді закінчились, а стосовно нього не прийнято відповідного рішення, наприклад Верховною Радою України. Або суддя, переведений до іншого суду, але відповідного рішення ще не прийнято. Тому розгляд такими суддями, щодо яких немає відповідних рішень чи наказів про оформлення на новому місці роботи, чи припинення їх повноважень, цивільних справ суперечить вимозі про належність складу суду.
б) рішення підписано чи ухвалено не тим суддею, який розглядав справу.
Відповідно до вимог ст. 209 ЦПК рішення суду повинно бути підписано суддею або колегією суддів, які розглядали справу в нарадчій кімнаті.(з метою недопущення впливу на суддів). Відсутність підпису одного із суддів при розгляді справи колегією суддів або відсутність підпису при одноособовому розгляді справи, підпис судді, який не брав участь у розгляді справи, виключає можливість визнання такого рішення таким, що відповідає вимогам закону, і тягне його скасування. У випадку виявлення апеляційним судом факту постановлення рішення не тим складом суду, що здійснював його розгляд, або того, що в рішенні вказаний інший , ніж той, що здійснював розгляд, склад суду, зобов’язаний скасувати рішення суду як таке, що ухвалене з суттєвими порушеннями процесуального права.
в) розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, якщо ці особи не були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Важливою процесуальною гарантією захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, є обов’язок суду своєчасно повідомляти таким особам про час і місце розгляду справи, а також обов’язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки кого-небудь із учаснииків процесу, коли немає відомостей про вручення їм повісток. Тому порушення цих правил зумовлює скасування рішення суду першої інстанції в будь-якому випадку. Судова статистика свідчить, що ця підстава є найбільш поширеною для скасування рішень.
Аналіз судової практики свідчить, що зазначена підстава для скасування рішення застосовується формально навіть у тих випадках, коли фактичні данні свідчать, що особа знала про час і місце розгляду справи. Так, Верховний Суд України скасував рішення і направив справу на новий розгляд, оскільки апеляційний суд розглянув справу у відсутність відповідача, щодо якого в матеріалах справи відсутні дані про вручення йому повістки на цю дату та при наявності його клопотання про перенесення справи у зв'язку з хворобою його адвоката.[110] Зрозуміло, що якщо відповідач клопоче про перенесення справи на інший час, то йому відомо, на коли призначене слухвання.
На нашу думку, таку позицію слід міняти. Не доцільно скасовувати рішення лише тому, що у справі немає розписки про вручення повістки, якщо є достатні докази, котрі свідчать про те, що сторона знала про час і місце судового розгляду, але не бажала взяти в ньому участь. Це сприятиме вихованню поваги до суду та завадить зловживанню процесуальними правами, коли особа навмисно не одержує судових повісток або розписується не своїм підписом.
г) вирішення питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у розгляді справи.
Суд зобов’язаний залучити до розгляду справи всіх осіб, прав та обов’язків яких стосується даний спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних гарантій, основу яких складають ст.55, 59 Конституції України. Незалучення кого-небудь з цих осіб до розгляду справи позбавляє їх можливості скористатися для захисту своїх прав та свобод процесуальними правами та гарантіями. Наприклад, розглянувши справу за позовом громадянина до Автотранспортного підприжмства про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, суд не залучив до розгляду справи в статусі третьої осби на стороні відповідача водія даної організації, який керував автомобілем. Таким чином суд позбавив можливості такого водія довести відсутність його вини в ДТП, спростувати розмір шкоди та ін., а згодом позов буде в порядку регресу організацією поданий до цього водія.