д) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Стаття 220 ЦПК передбачає можливість за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Таку заяву може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Якщо недоліки рішення не можуть бути виправлені шляхом ухвалення додаткового рішення, то суд зобов’язаний його скасувати і передати на новий розгляд. Але у випадку наявності можливості усунення недоліків рішення шляхом ухваленяння додаткового рішення, апеляційний суд може вирішити справу в частині, яка не стосується недоліків, які можуть бути усунені шляхом ухвалення додаткового рішення(якщо строк для виконання рішення не пропущений) та роз’яснює право відповідної особи, на вирішення питання шляхом ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції (вказівка на таку можливість повинна міститись в ухвалі або рішенні суду першої інстанції).
3. Новий ЦПК не передбачає серед підстав для скасування рішення такі, як порушення таємниці нарадчої кімнати, відсутність (втрата) носія звукозапису судового процесу. У цих випадках також має місце істотне порушення норм процесуального права, але ст. 311 ЦПК не передбачає можливості направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Перелік таких підстав на даний час є вичерпним. В таких випадках, варто погодитися з пропозицією Я.Зейкана про те, що у випадку виявлення таких порушень апеляційний суд повинен провести перевірку всієї справи у повному обсязі, допитати всіх свідків у справі і скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення[111].
4. При новому розгляді справи суд першої інстанції обов’язково повинен враховувати висновки і мотиви скасування рішення, передбачені у відповідній ухвалі суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції зобов‘язаний врахувати мотиви апеляційного суду і тоді, коли він із мотивацією та висновками апеляційного суду не згідний. Тому зацікавленим особам слід уважно вивчати мотивацію ухвали апеляційного суду і у разі, якщо мотиви та висновки ухвали апеляційного суду викликають обгрунтований сумнів, оскаржувати ухвалу в касаційному порядку. В іншому випадку, суд першої інстанції буде “в полоні” висновків апеляційного суду.
На нашу думку, суд першої інстанції зв‘язаний висновками та мотивами апеляційного суду, якщо повторний розгляд справи відбувається з тих самих підстав та на підставі тих самих доказів, які досліджувалися апеляційним судом. Якщо під час повторного розгляду позивач змінив підстави або предмет позову, у справі з‘явилися нові докази, суд першої інстанції не може бути зв‘язаний висновками апеляційного суду, який розглядав справу, так би мовити, в іншому “форматі”. Тому одним із тактичних прийомів обходу несприятливих висновків та мотивів апеляційного суду є зміна підстав або премету позову, який розглядається повторно.
Стаття 312. Підстави для відхилення скарги на ухвалу суду
першої інстанції або зміни чи скасування ухвали
1. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:
1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;
2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
1. Об’єктом апеляційного оскарження, як вже зазначалося, можуть бути ухвали суду першої інстанції. Перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду встановлений в ст.293 ЦПК. Оскарження ухвали не призупиняє розгляду справи.
При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд повинен всесторонньо і повно перевірити законність і обгрунтованість ухвали на основі матеріалів справи, які досліджувались судом першої інстанції. Наприклад, відмовивши в прийнятті заяви в зв’язку з порушенням правил підсудності, суддя зобов’язаний направити апеляційному суду апеляційну скаргу разом з матеріалами справи, які підтверджують висновок суду про непідсудність. Такі матеріали повинен перевірити апеляційний суд.
2. В тому випадку, якщо постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону, суд апеляційної інстанції повинен відхилити апеляційну скаргу. При цьому необхідно вказати мотиви відхилення скарги. Так, наприклад, суд першої інстанції повернув позивачу як неподану позовну заяву, яка за формою і змістом не відповідає вимогам, передбаченим для позовної заяви, зокрема немає посилань на докази, не сплачено державне мито, відсутні копії позовної заяви та ін. На таку ухвалу позивач подав апеляційну скаргу, вважаючи, що він не зобов’язаний виконувати вимоги, викладені суддею в ухвалі, постановленій відповідно до вимог ст.121 ЦПК. Апеляційний суд в такому випадку вивчає матеріали справи, зміст позовної заяви, а також документи, подані позивачем як додатки до позовної заяви. Встановивши, що позовна заява не відповідає вимогам закону, немає необхідної кількості її копій, немає вказівок на докази, які підтверджують вимоги, не оплачено судовий збір і виплати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційний суд повинен таку апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
3. Апеляційний суд може змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Прикладом може служити ситуація, в якій суд залишив без розгляду позовну заяву у зв’язку з пропуском строку на її подання через неповажні причини, при цьому суд посилався на ст. 73 ЦПК як таку, що регулює відмову в прийнятті позовної заяви через пропущення процесуальних строків, в той час як це питання вирішується відповідно до ст. 72 ЦПК. При перевірці апеляційної скарги було встановлено, що судом першої інстанції у відповідності з ст. 73 ЦПК справа розглядалась в судовому засіданні з викликом сторін і з звукозаписом процесу, тобто суд перевіряв причину пропуску подання апеляційної скарги і дійшов обгрунтованого висновку про пропуск строку без поважних причин, однак зробив помилковий висновок про залишення скарги без розгляду. В такому випадку апеляційна інстанція може змінити ухвалу суду першої інстанції, вказавши, що в прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити через пропуск строку, наводячи при цьому мотиви зазначіні в ухвалі суду першої інстанції.
4. При порушенні порядку постановленя ухвали судом першої інстанції апеляційний суд повинен скасувати таку ухвалу, а справу повернути на новий розгляд. Така ситуація можлива в таких випадках, коли:
а) ухвала постановлена суддею без розгляду питання в судовому засіданні,
б) було прийняту відмову від позову або укладено мирову угоду, а сторони не були попередженні про наслідки таких процесуальних дій,
в) позовна заява повернута, як неподана, а проміжна ухвала про залишення позовної заяви без руху не була вручена позивачу,
г) постановлено ухвалу про виправлення описок і явних арифметичних помилок без виклику сторін,
д) ухвалу підписано не тим складом суду.
Даний перелік порушень не є вичерпним, а в судовій практиці вони зустрічаються дуже часто.
Стаття 313. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал
апеляційним судом
1. Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314-316 цього Кодексу.
2. Рішення апеляційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.
1. Коментована стаття відтворює загальний порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал судами при розгляді цивільних справ. Додатково див. коментар до ст. 209, 210, 215 ЦПК.
Зазначені процесуальні документи викладаються у письмовій формі й підписуються усім складом суду, який розглядав справу. При цьому в назві і змісті самої коментованої статті містяться неточністі. Так, у назві статті вказано, що стаття стосується ухвалення рішень та постановлення ухвал. Але в частині другій йде мова лише про рішення суду. Слід погодитися з думкою Я.Зейкана про те, що в даному випадку слід виходити з принципу розумності, і визнати, що суддя-доповідач оформляє не тільки рішення апеляційного суду, але і ухвалу.
2. І рішення, і ухвала повинні оформлятись і підписуватись в нарадчій кімнаті. Оформлення рішення – це написання його тексту.
Стаття 314. Ухвала та рішення апеляційного суду
1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках:
1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;