Смекни!
smekni.com

НПКЦПКУ (стр. 189 из 212)

5. Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд за умов, визначених ст. 341 ЦПК, зокрема якщо об­ставини справи встановлено повно і правильно, але порушено або неправиль­но застосовано матеріальний закон.

Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли повністю з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи; доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встанов­леними; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.

Порушення або неправильне застосування закону має місце тоді, коли суд не­правильно застосував закон, який підлягав застосуванню до даних спірних правовідносин; не застосував закон, який підлягав застосуванню або непра­вильно витлумачив закон, неправильно застосував аналогію закону чи ана­логію права.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухва­лах, постановлених ним відповідно до ст. 19 ЦПК.

6. Частиною 2 коментованої статті встановлено повноваження суду касаційної інстанції щодо ухвал. Суд може: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін (якщо доводи скарги є необгрунтованими, а судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону); 2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції (якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення); 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті (якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування); 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

Стаття 337. Підстави для відхилення касаційної скарги

і залишення рішення без змін

1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо підстав для її задоволення не має, тобто якщо він визнає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Формальні міркування – це порушення, які стосуються форми, тобто процедури (процесу) розгляду справи. Формальними міркуваннями можуть бути покликання скаржника на порушення судом порядку ведення процесу, неетичність судді, неврахування думки осіб, які беруть участь у справі, відхилення клопотань, порушення строків розгляду справи, інших строків тощо.

В коментованій статті вживається термін “справедливе рішення”. Справедливим є рішення суду, яким спір вирішено у відповідності із законом та на підставі досліджених у справі доказів. Справедливість рішення оцінюється, в першу чергу, з огляду на норми моралі, а не права. Тому справедливість в цивільному процесі не завжди тотожна законності і обгрунтованості.

3. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 8 від 11.10.1985р. “Про практику розгляду судами України цивільних справ в касаційному порядку” вказує, що суди при розгляді цивільних справ у касаційному порядку, повинні неухильно виконувати передбачений обов'язок касаційної інстанції всебічно і повно, в межах оскарження, перевіряти за наявними у справі матеріалами законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не допускаючи при цьому як залишення без змін помилкових рішень, що підлягають відповідно до статей 338-341 ЦПК скасуванню, так і випадків безпідставного скасування правильних по суті рішень.

Стаття 338. Підстави для скасування рішення і передачі справи

на новий розгляд

1. Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієї статті, було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.

4. Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

1. Коментована стаття містить підстави для обов‘язкового скасування рішення і передачі справи на новий розгляд. Ці підстави пов‘язані із такими порушеннями норм процесуального права, які апріорі вважаються такими, що істотно вплинули на вирішення спору.

Підставами для скасування рішення та передачі на новий судовий розгляд є наступні порушення:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

Склад суду, який розглядає цивільну справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам зако­ну, зокрема розгляд цивільних справ по першій інстанції прова­диться судом у складі суддів, об­раних у встановленому законом порядку (ст.18 ЦПК), а також коли відсутні обставини, що унеможливоюють участь судді у справі, зокрема суддя не вправі пов­торно брати участь у розгляді цивільної справи судом першої інстан­ції, коли рішення, постановлене судом за його участю, скасо­ване (ст. 21 ЦПК); суддя не може брати участь у розгляді спра­ви у випадках, передбачених ст. 20 ЦПК.

Крім цього, заявлений судді або суддям відвід повинен бути вирішений у встановленому законом порядку (ст. 24 ЦПК). Пору­шення цих вимог закону означає, що склад суду неповноважний роз­глядати справу.

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;

Постановлене судом першої та апеляційної інстанції рішення під­писує повний склад суду, який бере участь у його постановленні (ст. 209 ЦПК). Відсутність на тексті рішення підпису хоч би одного з суддів, які розглядали справу, є підставою для визнання його неза­конним. Тому воно обов'язково повинно бути скасоване касаційною інстанцією.

Це процесуальне порушення може мати місце в апеляційному суді, коли справу починає слухати один склад суду, а після відкладення судового розгляду колегія змінюється, але розгляд справи заново не починається.

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

Важливими процесуальними гарантіями здійснення особами, які беруть участь у справі, захисту їх прав і охоронюваних законом інтересів є обов'язок суду своєчасно повідомляти цим особам про час і місце розгляду справи, а також обов'язок відкласти розгляд справи в разі неявки будь-якого з учасників процесу, коли немає відомостей, що їм вручені по­вістки. Виявивши, що справа заслухана судом з пору­шенням зазначених процесуальних гарантій, касаційна інстанція по­винна скасувати рішення суду.

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;

Суд зобов'язаний притягти до участі в справі всіх осіб, права та інтереси яких зачіпає спір. Тому постановлення судом рішення щодо особи, яка не була притягнута до участі в справі і не мала можливості скористатися наданими їй про­цесуальними гарантіями і правами, як істотне порушення закону є безумовною підставою скасування судового рішення в касаційному по­рядку. Наприклад, не можна визнати законним рішення суду по спра­ві за позовом батька до одного з своїх синів про стягнення алімен­тів на своє утримання, коли суд стягне кошти не лише з відповідача, а й з інших дітей позивача, які не були притягнуті до участі в справі як співвідповідачі.

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Це порушення має місце тоді, коли суд розглянув лише частину вимог, а щодо іншої частини вимог доказів не досліджував. В такому випадку суд не може ухвалити додаткове рішення, і справа повертається на новий розгляд.

Зазначена підстава для скасування рішення застосовується й тоді, коли додаткове рішення могло бути постановлене судом першої інстанції, але не було постановлене у зв‘язку із відсутністю звернень зацікавлених осіб.

2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути визнані судом підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В кожному окремому випадку суд визначає як конкретні порушення вплинули на вирішення спору і чи тягнуть вони передачу справи на новий розгляд.

3. Якщо порушення закону було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. Справа направляється на новий розгляд до того суду, який постановив рішення, але в іншому складі суддів, або до іншого суду.