Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду
1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.
1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду набирає законної сили відповідно до ст.223 ЦПК України. Після набрання ухвалою законної сили на підставі рішення іноземного суду, суд видає виконавчий лист. Далі виконання рішення здійснюється в загальному порядку відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Глава 2
ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ,
ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
1. Мінською конвенцією держав-членів СНД (ст.52) передбачено, що рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з даною Конвенцією, а в непередбачених нею випадках - відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої.
2. До рішень, які не потребують виконання, належать рішення про:
- визнання прав;
- визнання недійсними певних актів;
- позбавлення батьківства;
- розірвання шлюбу;
- визнання договору недійсним;
- усиновлення;
- встановлення юридичних фактів;
- визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим тощо[132].
3. Визнанням іноземного судового рішення в Україні є дозвіл нашої держави на поширення його дії на територію України з такими ж правовими наслідками, які виникають в результаті набрання законної сили рішенням, винесеним судами України. Визнання - надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення вітчизняного суду, яке не вимагає застосування примусових заходів на захист і поновлення порушеного права.[133]
4. Відповідно до коментованої статті рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Тобто умови визнання таких рішень є тотожними умовам визнання та виконання рішень іноземного суду, які підлягають примусовому виконанню (див. коментар до ст.390 ЦПК України).
Стаття 400. Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
1. Коментована стаття, визначаючи порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, містить бланкетну норму, яка відсилає до ст.392-394 ЦПК України, якими підсудність, порядок подання клопотання та вимоги щодо форми і змісту клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (див. коментар до ст.392-394 ЦПК України).
2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додається засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання. Належно засвідченою копією можна вважати копію, засвідчену судом, який розглядав справу, або засвідчену нотаріально копію, що легалізована компетентним органом України. Якщо в самому рішенні іноземного суду не зазначено, що воно набуває законної сили з моменту його проголошення, то додається офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили. Також до клопотання додається засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 401. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 цього Кодексу.
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
1. Коментована стаття передбачає дії суду після отримання клопотання про визнання рішення іноземного суду. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після спливу вищезазначеного строку, суд, незалежно від того, чи подала заінтересована особа заперечення, чи ні, визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що постановляє ухвалу і повідомляє заінтересованих осіб письмово не пізніше, ніж за десять днів до його розгляду.
3. За наявності поважних причин і за наявності клопотання про це від заінтересованої особи, суд вправі перенести час розгляду клопотання.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
5. З метою недопущення тяганини та надмірного затягування розгляду клопотання передбачено положення, що неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
6. За результатами розгляду клопотання та заперечень на нього, якщо такі потупили, суд постановляє ухвалу, якою може або визнати рішення іноземного суду в Україні та залишити заперечення без задоволення, або відмовити у задоволенні клопотання з цього питання.