[132] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №12 “Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України” (п.17)
[133] Штефан М.Й. Цивільний процес. Видання 2-ге, перероблене та доповнене. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - С.681
[134] Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005.– ст. 609
[135] Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.:Атіка, 2003. – С. 142
[136] Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р. (ст. 23) передбачає, що двосторонній договір, який на момент правонаступництва держав був чинним щодо території, яка є об’єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, коли: вони чітко про це домовилися; внаслідок своєї поведінки вони повинні вважатися такими, що висловили таку домовленість. Відповідно до Закону України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. наша держава є правонаступницею прав і обов’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки (ст. 7).
[137] Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005.– ст. 569