2) за місцем його перебування. Тимчасове перебування відповідача – це місце, де він фактично знаходиться. Це може бути готель, квартира друзів, квартира, яку він наймає та ін. Для того того, що б заявити позов за місцем тимчасового перебування відповідача, суду потрібно довести, що відповідач перебуває саме там. Готель може дати довідку, друзі та наймодавці жодної довідки, швидше за все, не дадуть.
3) за останнім відомим місцем проживання. Останнє відоме місце проживання відповідача може бути доведено довідкою паспортного столу, довідкою ЖЕКу, місцевої ради. Воно напевно співпадатиме з пропискою відповідача.
4) за останнім відомим місцем постійного заняття (роботи) відповідача. Останнє відоме місце постійного заняття відповідача – це місце його роботи, навчання, служби та ін. Як доказ потрібно додавати суду довідку відповідної організації.
Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені.
Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами
1. Підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України.
1.Ця стаття містить правило, за яким визначається підсудність справ про спір між громадянами України, а також справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства за умови, що в двох цих випадках сторони спору знаходяться за межами території України.
Така норма вперше знаходить своє відображення в ЦПК України і встановлює процедуру вирішення питання про підсудність такої категорії справ. За клопотанням позивача підсудність справи визначаться ухвалою судді Верховного Суду України. Разом з таким клопотання подається також в порядку, установленим національним законодавством, позовна заява разом з додатками.
2. Щодо другого випадку, який міститься в коментованій статті про справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, то дотримання такої процедури звернення з клопотанням до Верховного Суду України про визначення підсудності видається необов’язковою, хоча про це прямо і не зазначено в цій статті і виступає не останньою формою вирішення справи про розлучення між зазначеними суб’єктами.
Згідно ч. 4 ст. 280 Сімейного кодексу України громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України. В цій статті не вказується конкретно на процедуру (порядок) вирішення питання про підсудність в такій справі, а положення про те, що можливість скористатися такою процедурою це право особи вказує на наявність іншої процедури (способу) розірвання шлюбу в судовому порядку.
Так, ч. 1 ст. 280 Сімейного кодексу України містить положення про те, що розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один із подружжя (а отже можуть і двоє) проживав за межами України. Отже, щодо іноземця та громадянина України, які на момент розлучення обоє проживали за межами України, справа про розлучення може бути вирішена за законом країни де вони проживають відповідним судом цієї країни.
Стаття 112. Договірна підсудність
1. Сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.
1. Коментована стаття встановлює правила договірної підсудності. Договірна підсудність встановлюється за угодою (договором) сторін, у зв'язку з чим вона ще називається добровільною. Сторонам надається право встановлювати тільки договірну територіальну підсудність (ст. 112 ЦПК), але не родову, а також не дозволяється змінювати виключну підсудність. До правила про договірну підсудність включається і правило з ч. 2 ст. 110 ЦПК про підсудність за вибором позивача, за якою подружжю надається право за їх бажанням пред’явити позов про розірвання шлюбу за домовленість між ними за місцем проживання будь-кого з них.
2. Договірна підсудність може бути встановлена стосовно конкретних позовів, їх групи, що можуть виникнуть з існуючих між сторонами цивільних правовідносин. Критеріями, які можуть братися за основу при визначенні підсудності (компетентного суду) можуть бути: місце знаходження спірного майна, місце заподіяння шкоди, місце проживання чи роботи однієї із сторін та інші. Угода сторін про підсудність може бути укладена у формі окремого письмового договору або включена до змісту конкретного цивільного договору: поставки, купівлі-продажу тощо. Така домовленість щодо встановлення договірної підсудності може бути здійснена як до, так і після виникнення спору.
3. Встановлена договірна підсудність є обов'язковою для сторін, але вони можуть відмовитися від одержаних ними переваг у підсудності. Сторона договору про підсудність може оспорювати його законність і обгрунтованість. Суд, встановивши, що такий договір порушує інтереси сторони чи третіх осіб, має право визнати його недійсним і застосувати до справи правила про підсудність, передбачені законом.
Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов’язаних між собою
1. Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред’являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
1. Ця стаття встановлює правила про підсудність по зв’язку справ. Підсудність по зв'язку справ встановлює, що позов підлягає розглядові судові, який розглядає іншу, пов'язану з ним справу. Цим створюються кращі умови для дослідження всіх матеріалів по справі з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов'язків сторін, а також для економії процесуальних засобів та часу.
2. В ч.1 коментованої статті зазначається, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання чи знаходження одного з них за вибором позивача. Тут також може діяти правило про договірну підсудність.
Зустрічний позов згідно частини 2 коментованої статті незалежно від його підсудності подається до суду за місцем розгляду первісного позову.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору між сторонами, пред'являють позов судові, в провадженні якого перебуває спірна справа сторін (ст. 123-125 ЦПК).
Стаття 114. Виключна підсудність
1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
2. Позови про виключення майна з опису пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред’являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред’являються за місцезнаходженням перевізника.
1. За деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору в таких справах, процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ. Виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, тому що саме в зазначених у законі судах це може бути здійснено внаслідок знаходження в районі їх діяльності основної маси доказів. Коментована стаття передбачає чотири види виключної підсудності щодо справ позовного провадження.
2. Перший вид виключної підсудності встановлюється щодо позовів, предметом яких виступають об’єкти нерухомості. Так, позови, що виникають з приводу нерухомого майна (будівлі, земельної ділянки тощо), пред’являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Це до певної міри зумовлено тим, що при розгляді і вирішенні цих справ часто виникає необхідність в огляді на місцевості цих об’єктів нерухомості та вчиненні інших перевірочних дій по справі.
3. Другий вид такої підсудності встановлюється щодо позовів про виключення майна з опису, які також пред’являється за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. При цьому не має значення, з якою метою накладено арешт на майно: на виконання вироку в у кримінальній справі, рішення суду в цивільній чи господарській справі, для забезпечення позову тощо.
4. Третій вид виключної підсудності стосується позовів кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями в пред’являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини. Але якщо спадкове майно вже прийняте спадкоємцями, то позови до них пред’являються за правилами загальної підсудності. Останній вид виключної підсудності зумовлений позовами, які пред’являється до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти. Такі позови пред’являються за місцезнаходженням перевізника (транспортної організації тощо).