Якщо справа передається з підстав передбачених пунктами 3 і 4 частини першої коментованої статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.
Така передача здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення.
Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність
1. Спори між судами про підсудність не допускаються.
2. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
1. Зі змісту ЦПК, зокрема ст. 121 випливає, що основний обов’язок (і це є контрольна функція суду щодо дотримання закону та цивільно-процесуальної форми цивільного процесу) щодо визначення та перевірки дотримання при поданні позову правил підсудності лежить на судові.
З іншої сторони, ЦПК чітко визначає правила визначення підсудності щодо конкретних справ, які служать алгоритмом визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної справи.
У зв’язку з цим та для того, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов’язок правильно застосувати правила про підсудність, коментована стаття встановлює правило про недопустимість суперечок між судами про підсудність.
Справа, надіслана в установленому порядку від одного суду до іншого суду в межах України в порядку ст.116 Кодексу, повинна бути прийнята судом, до якого вона була спрямована до розгляду. Недопустимість суперечок про підсудність означає, що суд, якому передана справа, не має права відмовити у прийнятті надісланої до нього справи з дотриманням правил про підсудність. Якщо суд вважає, що справа надіслана йому в порушення закону або необґрунтовано, він може повідомити про це вищестоящий суд. Таке повідомлення може бути здійснене у формі постановлення окремої ухвали, надіслання подання чи доповідної записки.
ГЛАВА 2
ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ.
ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
Стаття 118. Пред'явлення позову
1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості.
2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою.
1. Діяльність суду по захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу протікає в різних процесуальних формах, основною з яких є позовна. Позов – це:
- звернена через суд до відповідача матеріально – правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
- засіб судового захисту;
- форма звернення заінтересованої особи до суду з проханням вирішити правовий конфлікт.
В залежності від характеру матеріально-правової вимоги, в науці цивільного процесуального права виділяють 3 види позовів:
- позови про визнання – це позови, в яких позивач просить суд встановити наявність або відсутність певних спірних прав або правовідносин. До таких належать, зокрема позови про визнання батьківства, визнання права власності, визнання правочину недійсним та інші;
- позови про присудження (стягнення) – це позови, в яких позивач просить суд зобов‘язати відповідача вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (виконати зобов‘язання);
- позови про перетворення – це позови, в яких позивач просить змінити або припнити спірне правовідношення (наприклад, позов про про розірвання договору, про зміну договору, про виселення).
Окремо виділяють позови, спрямовані на захист права власності: віндикаційний (про витребування речі з чужого незаконного володіння) і негаторний (про усунення перешкод у користуванні майном, не пов‘язаних із позбавленням володіння). В окремих джерелах згадується негаційний позов – позов про визнання правочину недійсним.
2. В порядку позовного провадження розглядається більшість цивільних справ. Особливістю позовного провадження є наступне:
- це справи, які виникають з цивільних, земельних і трудових правовідносин;
- наявним є спір про право;
- участь беруть дві сторони – позивач і відповідач;
- одним з учасників спору завжди є фізична особа;
- має універсальний характер, про що свідчить той факт, що на відміну від окремого чи наказного провадження, ЦПК не містить вичерпного переліку справ, які розглядаються в порядку позовного провадження;
- процесуальним засобом порушення судової діяльності по захисту прав є позов.
3. Як і позов, поняття „право на позов” є складним, має дві сторони: матеріально – правову та процесуально – правову. Право на звернення за судовим захистом тісно пов’язане з суб’єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб’єктивного права у зацікавленої особи появляється право на позов, як одне із правомочностей суб’єктивного матеріального права. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду, який в певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.
Отже, матеріально – правова сторона права на позов – це право на його задоволення. Цивільне процесуальне право визначає процесуальну сторону права на позов як право на пред’явлення позову.
Право на пред’явлення позову мають усі громадяни і юридичні особи. Якщо в суб’єктивних юридичних правах можуть бути обмеження у встановлених законом випадках, то в праві на пред’явлення позову ніхто не може бути обмежений. Більше того, ст. 3 ЦПК не допускає навіть самообмеження в цьому праві: відмова від права на звернення до суду недійсна.
4. Коментована стаття не тільки регулює право на пред’явлення позову, а й визначає порядок його реалізації. Пред’явлення позову здійснюється шляхом подачі позовної заяви. Позовна заява є формою (зовнішнім виразом) позову. Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин та породжує обов’язок суду розглянути і вирішити його по суті.
5. Реєстрація позовної заяви та доданих до не документів відбувається в порядку, встановленому розлілом 2 Тимчасової інструкцієї з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженоу Наказом Державної судової адміністрації України від 17.02.2005 № 20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 2005 р. за № 346/10626).
Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та передаються за призначенням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.
Працівник, який здійснює приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції за формою, установленою в додатку 1.
Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до надісланих документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.
Прийняття судових справ і вхідної кореспонденції від кур'єра (кур'єром) здійснюється за пред'явлення документа, що посвідчує його особу та належність до організації-відправника (одержувача). У разі відсутності такого документа судові справи, кореспонденція від нього (ним) не приймаються.
Не підлягають реєстрації, а передаються для долучення до справ з відміткою про дату одержання їх судом:
а) судові повістки, повернуті суду за неврученням адресату;
б) розписки про одержання копій обвинувальних висновків, скарг, судових повісток.
Кореспонденція особистого характеру передається адресату без реєстрації. Не реєструються рекламні повідомлення, плакати, вітальні листи, запрошення, а також повернена (як помилково надіслана судом) кореспонденція.
Помилково доставлена суду кореспонденція пересилається за належністю разом із супровідним листом за підписом голови суду чи його заступника.
Позовні заяви, скарги та інші матеріали і документи, отримані під час особистого приймання, невідкладно передаються працівнику, відповідальному за приймання судових справ і кореспонденції, для реєстрації в журналі вхідної кореспонденції та у відповідних обліково-статистичних картках чи реєстраційних журналах, після чого передаються за призначенням для розгляду.
Особа, яка подала матеріали чи документ до суду, управі представити додаткову копію матеріалів (документа), на першій сторінці яких на її прохання проставляється штамп суду "Отримано", зазначаються дата отримання матеріалів (документа), посада і прізвище особи, яка прийняла матеріали (документ), після чого копія повертається.
Після реєстрації, але не пізніше наступного робочого дня, усі судові справи та матеріали, що надійшли до суду і підлягають розгляду відповідно до кримінального, цивільного чи адміністративного судочинства, передаються для реєстрації у відповідних обліково-статистичних картках чи реєстраційних журналах та алфавітних покажчиках за формами згідно з додатками.