Документи про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подаються суду в оригіналі.
У випадках виділення судом однієї або кількох із з'єднаних позовних вимог в окреме провадження державне мито, сплачене за подання позову, не повертається і перерахунок його розміру не проводиться. По виділеній окремо справі мито повторно не сплачується.
За повторно подані позови, які раніше були залишені без розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку із залишенням позову без розгляду мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.
Державне мито сплачується до подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову, вказаної заявником. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості майна, що відшукується, то ціну позову і розмір мита має визначити суддя, постановивши про це відповідну ухвалу. Якщо на момент подання позову неможливо встановити його точну ціну, попередній розмір мита визначає суддя. В такому випадку остаточна ціна позову визначається при вирішенні справи. Якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача.
6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені правові та фактичні підстави такого звернення.
Слід мати на увазі, що батьки є законними представниками тільки своїх неповнолітніх дітей і не можуть заявляти позови про стягнення аліментів на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. Позовну заяву може подати сам повнолітній, а якщо останнього в установленому законом порядку визнано недієздатним, - його опікун (Постанова Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998р. “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України”).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.1990р. “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій, позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред'явлено особою, про яку поширені такі відомості, а так само близькими родичами цієї особи, коли відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена її родини або іншого родича, який помер.
Відповідно до положень ч.4 ст.32 Конституції України кожен має право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації, що порочить честь і гідність членів його сім'ї.
Позов про спростування відомостей, які порочать честь і гідність неповнолітнього або особи, визнаної недієздатною, може бути пред'явлено законним представником, який не є членом їх сім'ї (батьками, усиновителями, опікунами, піклувальниками), а також прокурором у порядку ст.45 ЦПК.
У випадках поширення відомостей, що принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості.
7. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, додатково відомості про забезпечення доказів або позову, а саме ким, щодо кого, коли і які заходи забезпечення були вжиті.
Стаття 120. Подання копії позовної заяви та доданих до неї документів
1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
1. Разом з позовною заявою, суду подається її копія та копії всіх документів, що додаються до неї. Кількість таких комплектів повинна відповідати кількості відповідачів і третіх осіб. Для співпозивачів, а також представників відповідачів, третіх осіб, прокурора та інших осіб, які залучаються до участі у справі, копії документів не додаються.
Копія позовної заяви може бути виготовлена шляхом копіювання оригіналу, підписаного позивачем. Замість такої копії суду може бути подано необхідну кількість позовних заяв, особисто підписаних позивачем (або його уповноважених представником). При цьому усі примірники повинні бути ідентичними між собою.
Ті документи, які надаються в копіях для відповідачів та третіх осіб, доцільно подавати суду зшитими (з‘єднаними) окремо, оскільки вони у справі не залишаються.
Коментована стаття не встановлює, коли саме позивач повинен подати копії документів. Однак з системного тлумачення цієї статті та ч.1 ст. 121 ЦПК, можна зробити висновок, що цей обов‘язок позивач повинен виконати одночасно з поданням позовної заяви. В іншому випадку, суддя зобов‘язаний залишити позовну заяву без руху.
Подання копій позовної заяви необхідно для того, щоб вручити їх відповідачам і третім особам ще до початку розгляду справи по суті. Одержавши своєчасно копію позовної заяви, відповідач зможе підготуватися до захисту проти вимог позивача, зібрати необхідні докази, представити заперечення проти позову.
2. На відміну від Господарського процесуального кодексу України, коментована стаття не встановлює обов‘язку позивача надсилати копію позовної заяви відповідачеві. Це робить суд за рахунок коштів, виділених на утримання суду. Вимоги подавати разом з позовною заявою конверти, папір, поштові марки та інші речі є неправомірними.
3. Законодавець вказує на винятки з загального правила, закріпленого у ч.1 коментованої статті. Зокрема, обов‘язок щодо подання копій документів не поширюються на позови:
- що виникають з трудових правовідносин;
- про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
В цих випадках законодавець встановлює пільговий режим для позивачів з метою створення їм максимального доступу до правосуддя.
Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
1. Залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
2. У разі, якщо при прийняття позовної заяви, будуть виявленні обставини, які свідчать по недодержання позивачем вимог, передбачених законом для зверенння до суду, і які перешкоджають відкриттю провадження у справі, суддя залишає позовну заяву без руху.
Найбільш типовими помилками, які стають причиною для залишення позовної заяви без руху є неправильна сплата державного мита (в неповному розмірі або на помилкові рахунки; неповне зазначенні прізвище, ім‘я та по-батькові (найменування) сторін (замість імен – ініціали); неподання оригіналів документів про сплату державного мита (копії не допускаються); неправильне об‘єднання позовних вимог; відсутність у позовній заяві конкретизованих вимог позивача; відсутність відомостей про ціну позову; неподання копії документів у належній кількості.
Для того, що б залишати позовну заяву без руху, суддя, щонайменше, повинен одержати від позивача письмовий документ, який містить прізвище, адресу позивача, суть вимог та підпис особи. В іншому випадку, документ не має жодних ознак позовної заяви, є анонімним, унеможливоює листування з позивачем, і розглядатися не повинен.
3. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення позивача про залишення заяви без руху у зв’язку з допущеними недоліками та їх виправлення (п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.12.1990 р. “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції”). Цей строк за клопотанням позивача може бути продовжено судом.