Стаття 123. Зустрічний позов
1. Відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов.
2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
1. ЦПК наділяє позивача і відповідача рівними можливостями по захисту своїх прав протягом всього періоду розгляду справи. Коментована стаття вказує на один з таких способів захисту відповідача проти позову – зустрічний позов.
Зустрічний позов – є матеріально – правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.
Тактика зустрічного позову грунтується на давно відомому прийомі: найкраща оборона – це напад.
Зустрічний позов може бути пред‘явлений лише до первісного позивача (або одного з співпозивачів).
2. Законодавством також встановлено часові межі подання зустрічного позову - до або під час попереднього судового засідання. При цьому законом не передбачено права суду прийняти зустрічний позов після попереднього судового засідання, навіть за умов, що первісний позивач не заперечує, усі підстави для пред‘явлення такого позову є і це було б доцільно.
3. Умовами пред‘явлення зустрічного позову є:
а) взаємопов’язаність зустрічного позову з первісним. На нашу думку, взаємопов‘язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин (наприклад, з одного й того самого договору).
б) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об‘єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Відповідно до коментованої статті, доцільним є сусіний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо:
– вимоги за позовами можуть зараховуватися (наприклад, у разі пред’явлення власником будинку позову про виселення наймача через несплату обумовленої договором найму суми, останній може пред’явити зустрічний позов про стягнення коштів, витрачених на капітальний ремонт будинку). Це положення стосується лише тих вимог, які мають грошову оцінку;
– задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
4. Про об’єднання зустрічного та первісного позову суд виносить ухвалу, яка не підлягає оскарженню, оскільки не перешкоджає розглядові цивільної справи.
Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви
1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу.
2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу, тобто тим же умовам, що і позовна заява по первісному позову.
Окрім загальних вимог, у зустрічній позовній заяві доцільно зазначати, що вона подається саме як зустрічна, хто є первісним позивачем, коротко викладати суть первісного позову, а також обгрунтовувавати взаємопов‘язаність з первісним позовом та доцільність сумісного розгляду.
2. Зустрічна позовна заява подається до того суду, який розглядає первісний позов. Загальні правила визначення підсудності тут не діють.
3. Оскільки зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам статей, що стосуються первісної заяви, то аналогічно вирішуються і питання про наслідки подання її з порушенням встановлених вимог.
Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами
1. Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
1. У правовому статусі треті особи, що заявляють самостійні вимоги, прирівнюються до позивача. Стаття 34 ЦПК надає їм право пред’явити позов до однієї чи обох сторін. Відповідно коментована стаття вказує, що при поданні позовної заяви такими особами застосовуються положення статей 123 і 124 цього Кодексу.
Позовна заява третьої особи повинна відповідати загальним вимогам, що містяться у ст. 119 ЦПК, але має вона й свої особливості. У позовній заяві третьої особи слід зазначити, що вона подається треьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в іншій судові справі (там, де у звичайній позовній заяві пишеться “позивач” буде написано “третя особа, яка заявдяє самостійні вимоги на предмет спору”), і зазначити сторін цієї справи та у кого у провадженні ця справа перебуває. В іншому випадку позовна заява третьої особи, яка нічим не відрізняється від звичайних позовних заяв, не потрапить у ту справу, в яку вона подається.
2. Слід звернути увагу на суперечливість положень коментованої статті та ч.1 ст. 34 ЦПК. Так, відповідно до ч.1 ст. 34 ЦПК треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Отже позов може бути подано до закінчення судового розгляду.
Натомість коментована стаття відсилає до ст. 123 ЦПК, в якій зазначено, що відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов. Отже позов може бут подано до або під час попереднього судового засідання.
Вважаємо, що пріоритетним для застосування є положення ч. 1 ст. 34 ЦПК, оскільки ст. 125 ЦПК регламентує вимоги до змісту та форми позовної заяви, в той час як ст. 34 ЦПК встановлює порядок подання позову.
3. Оскільки в правовому статусі треті особи, що заявляють самостійні вимоги, прирівнюються до позивача, то і відповідно всі правові наслідки, які застосовуються до неналежно поданої позивачем позовної заяви, поширюють свою дію і на позов, поданий такими особами. Зокрема, суд може застосувати залишення позовної заяви без руху, повернути позовну заяву, відмовити у відкритті провадження у справі або ж, навпаки, відкрити таке провадження.
Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів
1. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.
2. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
1. Не зважаючи на назву коментованої статті, в ній йдеться про об‘єднання або роз‘єднання цивільних справ, а не позовів.
Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про поновлення на роботі).
Суддя в такому випадку постановляє ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог, якщо це приведе до більш швидкого і правильного розгляду спору між сторонами.
Об‘єднання позовів є правом, а не обов‘язком суду. Суд вправі вирішити питання про об‘єднання або роз‘єднання позовів з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.
2. Правова позиція №30 ВСУ[33] передбачає, що якщо кредитор заявив позов до одного із солідарних боржників, суд має роз’яснити йому право на пред’явлення вимог до решти боржників, а не притягати поза його волею їх співвідповідачами у справі.
3. Об‘єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов‘язаних і однорідних, роширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.
4. У відповідності зі ст.126 ЦПК роз'єднання однорідних вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд утруднює вирішення справи (наприклад, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи по окремих вимогах, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи декількох з позивачів або відповідачів).
В разі роз'єднання позовів підставою для провадження по виділених вимогах є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія позовної заяви.
Провадження у справі, яка виділена, розпочинається спочатку.
5. Про об‘єднання або роз‘єднання позовів постановляється ухвала яка складається як окремий процесуальний документ у нарадчій кімнаті.
Глава 3
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ