Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів
1. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі.
2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.
1. Належна і в установлені законом строки підготовка цивільних справ до судового розгляду має важливе значення для якісного їх вирішення з метою охорони наданих громадянам прав і законних інтересів підприємств, установ організацій. Суди, в кожному випадку, після відкриття провадження по справі, зобов’язані здійснити передбачені в ЦПК дії по підготовці цивільних справ до розгляду по суті, що й забезпечить своєчасність і правильність вирішення спору. Неналежна організація і проведення підготовчих дій має наслідками відкладання розгляду спорів, несвоєчасне поновлення порушених прав і законних інтересів громадян та організацій.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 05.03.1977р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду», підготовка справ до судового розгляду, тобто провадження у справі до судового розгляду – є важливою самостійною стадією цивільного процесу. Підготовка кожної цивільної справи до розгляду в судовому засіданні є обов'язковою і повинна бути проведена в строки, передбачені ст. 129 ЦПК (один місяць).
2. Підготовка справи до судового розгляду, може здійснюватися суддею лише після відкриття провадження по цивільній справі, тобто після прийняття відповідної ухвали. ЦПК в окремих випадках дозволяє судді проводити підготовчі до судового розгляду дії ще до відкриття провадження у цивільній справі (ст. 133 ЦПК за заявою заінтересованої сторони, суд може забезпечити докази до пред’явлення нею позову; ст. 151 ЦПК за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. На практиці мають місце випадки здійснення підготовчих дій (призначення експертизи, витребування документів, направлення судових доручень і т. д.) без прийняття ухвали про відкриття провадження по цивільній справі. Такі дії здійснюються з метою приховування строків для проведення попереднього судового засідання, передбачених в ст. 129 ЦПК.
3. Суддя, на підставі позовної заяви, поданої і оформленої в порядку передбаченому ЦПК, на протязі десяти днів з моменту її подання або до завершення строку встановленого для усунення недоліків в позовній заяві, відкриває провадження в цивільній справі, за наявності достатніх для цього підстав передбачених в ЦПК.
Про відкриття провадження в справі суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред'явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) час і місце попереднього судового засідання; 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. ЦПК не встановлює конкретного строку для надсилання сторонам копії цієї ухвали з моменту її прийняття, вказуючи лише на те, що ця процесуальна дія повинна бути вчинена невідкладно. На нашу думку, невідкладне надсилання ухвали – це надсилання її у день постановлення.
Із п.п.4, п.4, ст.122 ЦПК можна зробити висновок, що суддя повинен відіслати відповідні копії, з таким розрахунком, щоб сторони мали можливість їх отримати і ознайомитися до настання передбаченої в ухвалі про відкриття провадження в справі дати попереднього судового засідання.
4. На суд покладається також обов’язок відіслати «в одному пакеті» разом з ухвалою про відкриття провадження у цивільній справі також копії позовної заяви, разом з копіями доданих до неї документів. Суддя не зобов’язаний самостійно робити ці копії. Як випливає з ст. 120 ЦПК позивач повинен додавати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. В випадку неподання зазначених документів, суд, відповідно до ст.. 121 ЦПК залишить позовну заяву без руху і надасть йому строк для усунення недоліків. Таким чином у судді вже є готові копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Можна побачити певну невідповідність ст. 127 і ст. 120 ЦПК. В 120 ЦПК передбачається обов’язок позивача подати копії позовної заяви і доданих до неї документів в кількості відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. В свою чергу ст.. 127 ЦПК передбачає що третім особам надсилаються лише копії позовної заяви, а копії доданих до неї документів не надсилаються. Крім того, позивач не може наперед передбачити кількість третіх осіб, які будуть приймати участь в судовому засіданні.
Слід врахувати й те, що в процесі розгляду справи по суті, може відбутися заміна відповідача, залучення співвідповідача. Для цієї ситуації законом не передбачено, на кого покладається обов’язок виготовлення і надсилання додаткових копій. Однак, на нашу думку суд вправі за аналогією зобов‘язати відповідача надати залученим третім особам або співвідповідачам копії відповідних документів.
Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову
1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову.
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
1. З моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі, відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову. Письмове заперечення не є обов’язковим. Такі дії є правом відповідача, а не його обов’язком, тому за неподання письмових заперечень, до нього не може бути застосовано жодних заходів процесуального примусу.
Відповідач вправі подати кілька заперечень. Це право не обмежується певними часовими межами, а тому подати заперечення можна у будь-який час до завершення судового розгляду.
Подання заперечення проти позову є в інтересах відповідача, це є найпоширеніший тактичний прийом захисту. Подавши свої заперечення, відповідач сприятиме судові встановити характер спірних правовідносин, матеріальний закон який їх регулює, факти які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь в процесі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і різнобічно «зорієнтуватися» в характері спору, який буде предметом судового розгляду під час слухання справи по суті.
2. Заперечення проти позову поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові.
Матеріально-правовими запереченнями є:
1) незаконність вимог позивача. Відповідач може доводити, що вимоги позивача суперечать чи не відповідають закону, зокрема через обрання неправильного способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону і т. п.;
2) необґрунтованість вимог. Відповідач може заперечувати порушення, в якому його звинувачує позивач, неналежність відповідача, відсутність відповідних доказів, неправильну оцінку доказів позивачем.
Процесуально-правовими запереченнями є:
1) відсутність в позивача права на звернення до суду. Відповідно до ст. 3 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Тому відповідач може доводити неналежність позивача (відсутність у нього прав, на захист яких подано позов);
2) наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Відповідач може покликатися на наявність обставин, які зазначені в ч.2 ст. 122 ЦПК.
Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність позивача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі. З цих причин відповідачеві недоцільно визнавати небажані факти.
Стаття 129. Строк проведення попереднього судового засідання
1. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.
1. Закон встановлює суду місячний граничний строк, в междах якого суд зобов‘язаний призначити та провести попереднє судове засідання. Цей строк обчислюється з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згаданий в статті строк стосується лише дати попереднього судового засідання і не поширюється на проведення судом процесуальних підготовчих дій, передбачених в главі 3 ЦПК. Цією нормою суду надається можливість самостійно визначати час, коли справа буде готовою для розгляду її по суті. І це логічно, оскільки неможливо передбачити строк, на протязі якого зможуть бути виконані підготовчі дії, якщо наприклад доведеться провести їх в повному об’ємі. Крім того, глава 3 ЦПК не обмежує суд передбаченими в ній процесуальними діями, п.п.8, п.6, ст..130 уповноважує суд вчиняти й інші дії необхідні для підготовки справи до судового розгляду. Таким чином, можна дійти висновку, що для досягнення цілей цієї стадії, суд не може і не повинен бути обмежений часовими рамками. Він зобов’язаний, використовуючи наявні процесуальні засоби, приділити достатньо уваги до спору який буде предметом судового розгляду по суті. І зрозуміло, що коли для суду будуть встановлені часові рамки для проведення підготовчих дій, то вся підготовча процедура перетвориться в процесуальну формальність і не сприятиме правильному і швидкому вирішенню справи.