7. У випадку, коли спір не врегульовано позасдовим шляхом, суд вчиняє дії, спрямовані безпосередньо на підготовку справи до судового розгляду по суті. Перелік таких дій не є вичерпним, тому суддя залежно від специфіки справи, може вчиняти додаткові процесуальні дії, які вважатиме необхідними для здійснення належної підготовки.
Безпосередньо у ч.6 коментованої статті зазначаються дії, які вчиняються судом у зв‘язку із підготовкою справи до розгляду:
1) уточнення позовних вимог або заперечень проти позову. Уточнення змісту позовних вимог (предмету спору), заперечень проти позову відбувається судом у попередньому судовому засіданні, на яке викликаютсья усі особи. На нашу думку, виклик позивача або відповідача до суду без повідомлення про це іншої сторони суперечить прнципу неупередженого розгляду справи та дає підстави сумніватися у безсторонності судді, який спілкується з однією з сторін таємно від іншої.
З метою забезпечення найбільш повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи в судовому засіданні, судді необхідно роз'яснити сторонам і третім особам, що вони повинні довести обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов'язки, передбачені ст.27 ЦПК, оскільки вони користуються цими правами та несуть обов'язки і в процесі підготовки справи до судового розгляду.
Відповідно до позицій Пленуму Верховного Суду Укрїни, з'ясовуючи у позивача суть заявлених вимог, суддя допомагає йому визначити підстави і предмет позову Крім цього, для того щоб зрозуміти характер спірних правовідносин, суддя уточняє заперечення відповідача проти позову, тобто з‘ясовує які саме факти заперечуються та з яких підстав. Крім цього, опитуючи відповідача, суддя повинен роз'яснити йому право на пред'явлення зустрічної вимоги за загальними правилами пред'явлення позову.
2) вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Такі дії суду дозволяють зекономити час розгляду справи по суті, бо саме через відсутність необхідних для розгляду справи осіб, відбувається в багатьох випадках затягування вирішення справи по суті. Тому визначивши суб’єктний склад наперед, виходячи з умов конкретного спору, суддя має можливість оптимізувати свою роботу, забезпечити швидкий розгляд і вирішення справи.
Склад осіб, які братимуть участь у справі визначається з урахуванням обставин конкретного спору та суті позовних вимог. Насамперед, суд повинен з‘ясувати чиї права та інтереси зачіпає спір, з‘ясувати у сторін чи є інші особи, які претендують (заявляють свої права) на предмет спору, чи знають вони про спір. Якщо право на позов належить й іншим особам (наприклад, співвласникам), суд повинен з‘ясувати у позивача позицію цих осіб. Суд повинен з‘ясувати також осіб, яких доцільно було б залучити до участі у справі як третіх осіб.
3) визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. В попередньму судовому засіданні суд повинен визначитися з предметом доказування по справі, а саме які обставини необхідно встановити для вирішення спору. Конкретний перелік цих обставин залежить, насамперед, від підстав позову та заперечень проти нього. При цьому суд встановлює лише коло доказових фактів, а не перелік засобів доказування.
Після цього суд з‘ясовує у сторін, які факти з числа тих, які треба встановити, вони визнають, а які заперечують. У відповідача з‘ясовують які факти, про які стверджує позивач, він не заперечує, а у позивача, в свою чергу, з‘ясовується, які факти, стверджені відповідачем, визнає він.
Факт є визнаним, якщо сторона в попередньому судовому засіданні свідомо, без будь-якого примусу чи попереднього обговорення певних фактів заявляє суду, що визнає їх. При цьому мотиви та причини, з яких особа визнає чи заперечує ці факти, судом не з‘ясовуються.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Тому приймаючи заяву про визнання обставин, суду слід з‘ясовувати чи не помиляється сторона, чи не перебуває під впливом обману чи погрози, чи перебуває особа в адекватному стані і чи не впливають на її волевиявлення зовнішіні життєві обставини.
Відповідно до коментованої норми визнати факт може лише сторона, тому договірні представники сторін, на нашу думку, такого права не мають.
Слід мати на увазі, що відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. З урахування вимог цієї статті, факт, визнаний стороною в попередньому судовому засіданні, не підлягає доказуванню, якщо цей факт визнають також інші особи, які беруть участь у справі. Тому якщо сторона визнала певний факт, але його заперечує, наприклад, третя особа, то цей факт підлягає доказуванню на загальних підставах.
В частині визнаних фактів, сторони звільняються від обов‘язку подавати суду засоби доказування, які підтверджують ці факти.
4) з'ясування доказів, якими кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлення строків їх подання. В попередньому судовому засіданні суд з‘ясовує у сторін, які засоби доказування (у коментованій статті зазначено “докази”) будуть надані суду в огрунтування їх доводів та заперечень. Сторона повинна назвати суду ці засоби доказування та які обставини ними будуть підтверджуватися.
Якщо сторона не подала письмових або речових доказів в попереднє судове засідання або до цього, суд встановлює строк для їх подання. При цьому доцільно, що б докази були подані завчасно до судового засідання, оскільки в протилежному випадку інша сторона фактично позбавляється права на ознайомлення із цими доказами і вправі клопотати про оголошення перерви для ознайомлення. Встановлюючи строк подання доказів, суд повинен заслухати думку осіб, які беруть участь у справі.
5) вирішення питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів, якщо про це заявлене клопотання осіб, які беруть участь у справі. Про це докладніше див. коментар до ст. 132, 133 – 135, 136, 137, 143 – 150 ЦПК України. Звертаємо увагу, що усі ці дії суд застосовує лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. З власної ініціативи суд цього робити не може.
6) провення огляду на місці, огляду письмових і речових доказів у невідкладних випадках. Додатково див. коментар до ст. 140 ЦПК України.
7) вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Додатково див. коментар до ст. 151 – 154 ЦПК України.
8) вчинення інших дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду.
9) визначення часу і місця судового розгляду. На цій стадії суд визначає час і місце судового розгляду, при цьому суддя виходить з підготовленості справи, і вирішує дане питання на власний розгляд.
8. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, попередні судові засідання не проводяться у справах наказного провадження.
9. Як і під час судового розгляду, за заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду, проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними. Для цього стороні необхідно до початку судового засідання повідомити про це суд і надати докази, які підтверджують поважність причин відсутності.
Поважними причинами неявки в судове засідання, можуть бути визнані хвороба, знаходження в відрядженні, участь і іншому судовому засіданні в той самий час, що дає підстави вважати, що особа, будучи повідомленою про дату і місце проведення попереднього засідання, була позбавлена можливості брати участь в ньому та інші обставини. Визнавши причину неявки сторони (сторін) в судове засідання поважною, суд в ухвалі про відкладення попереднього судового засідання повинен вказати мотиви, через які він прийшов до такого висновку.
Відкладення попереднього судового засідання з інших підстав (тобто не у зв‘язку із клопотанням сторін про неможливість явки до суду) законом не передбачено. Однак, на наш погляд, враховуючи те, що попереднє судове засідання проводиться за правилами, встановленими для судового розгляду, до цих відносин застосовуються правила ст. 191 ЦПК України, яка передбачає можливість відкладення розгляду справи також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб.
10. ЦПК встановлює наслідки неявки у попереднє судове засідання або неповідомлення причин такої неявки. В такому разі з’ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового розгляду. Тобто закон обмежує сторін можливістю подавати докази чи заявляти про них до або під час попереднього судового розгляду. Сторона не вправі буде в подальшому, під час судового розгляду справи по суті, надавати суду докази в обґрунтування власної позиції, якщо не доведе поважність причин їх неподання під час попереднього судового засідання. Більш докладно див. коментар до ст. 131 ЦПК.