Окрім цього, в заяві зазначаються також типові для всіх процесуальних документів реквізити: суд до якого подається клопотання, суддя у провадженні якого знаходиться відповідна справа, найменування заявника, інших осіб, які беруть участь у справ, дата подання заяви та підпис.
Наявність усіх вищезазначених відомостей в заяві про забезпечення доказів допоможе суду легше зорієнтуватися в порушеному питанні і унеможливити безпідставне втручання в особисте життя громадян під приводом забезпечення доказів.
2. Що стосується кола доказів, про забезпечення яких надійшла заява, то відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ від 05.03.1977р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» таке коло визначається суддею, з урахуванням характеру заявлених вимог. Тобто, оцінюючи заяву про забезпечення доказів, суд заздалегідь уже повинен визначити коло належних доказів, у відповідності до характеру заявлених вимог, і виходячи з цього критерію визначати, які клопотання підлягають задоволенню. Одночасно, при визначенні кола доказів, суддею береться до уваги покликання у відповідних клопотаннях на обставини, які можуть бути підтверджені забезпеченими доказами.
3. У випадку недотримання усіх вимог встановлених ст.134 ЦПК, суддя в порядку ст.121ЦПК постановляє ухвалу про залишення відповідної заяви без руху та надає особі, яка подала заяву строк для усунення недоліків. У випадку не усунення недоліків вчасно, заява вважається неподаною і повертається.
Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів
1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
3. У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.
4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.
1. При поданні заяви про забезпечення доказів, може бути використано один із двох варіантів подання. Перший - заява про забезпечення доказів подається до суду і розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа. Лише той суд, який порушив провадження у справі, вправі в подальшому самостійно здійснювати підготовку справи, розгляд по суті і приймати рішення по справі. Звичайно цей суд може доручати іншому здійснити заходи по забезпеченню доказів (у випадках визначених ЦПК), але клопотання про забезпечення від зацікавленої сторони подається саме до першого.
Другий варіант – коли заява про забезпечення доказів подається до порушення провадження у справі, то така заява повинна подаватися до того суду, у межах територіальної підсудності якого, має бути вчинена відповідна процесуальна дія.
Діяльність судів в Україні базується на принципі територіальності – розподіл діяльності судів по визначених адміністративних одиницях (район, область), в межах яких суди вправі вчиняти процесуальні дії (територія діяльності кожного суду чітко визначена). Відповідно, територіальна підсудність означає компетентність суду розглядати і вирішувати лише ті спори які виникають на території (беручи за основу адміністративний поділ), на яку поширюється їх безпосередня діяльність, та компетентність суду вчиняти процесуальні дії на території, на яку поширюється їх безпосередня діяльність.
Суди не вправі проводити безпосередньо процесуальні дії на території діяльності інших судів, для цього вони надсилають відповідні судові доручення. Виходячи з цього, заява про забезпечення доказів до порушення провадження у справі надсилається до суду, який вправі вжити відповідних процесуальних заходів. А оскільки такі заходи повинні бути вжиті на певній території, то така заява адресується компетентному суду. Таким чином, не допускається використання судами судових доручень про забезпечення доказів до моменту порушення провадження у справі.
2. Для розгляду поданої заяви ЦПК встановив 5-ти денний строк, з дня її надходження. Протягом цього строку суд повинен повідомити сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Їх присутність під час розгляду заяви не є обов’язковою. Рішення по заяві може бути прийнято і у їх відсутності.
Частина 2 коментованої статті регулює розгляд заяви після порушення провадження у справі. Адже, на той момент суду відомі сторони, інші особи які беруть участь у справі, а відповідно суд має можливість їх повідомити. Не уявляється можливим застосування цієї норми до ситуації подання заяви про забезпечення доказів до порушення провадження у справі. Адже на цей момент сторін у справі по суті ще немає (є лише заявник – потенційний позивач), та й справа, як така, відсутня. Відповідно, застосування терміну “... осіб які беруть участь у справі” теж свідчить про неможливість застосування ч. 2 ст. 134 ЦПК до вказаної ситуації. Тим не менше, суд повинен повідомити осіб, яких стосуватимуться дії по забезпеченню доказів, про подання відповідної заяви та про дату її розгляду (в межах 5-ти денного строку з дня надходження заяви), з метою надання можливості бути присутніми під час розгляду.
3. При наявності належно обґрунтованих вимог заявника, суд розглядає заяву невідкладно і за участю лише заявника. Мається на увазі ситуація, коли заявником наведені такі аргументи на користь негайного розгляду заяви без попередження інших осіб, кого стосуватиметься забезпечення доказів, які наводять на висновок, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання відповідних доказів в майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність).
4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою суду, в якій зазначається про те, які докази та в який спосіб забезпечуються. Якщо в процесі забезпечення доказів будуть проводитися певні процесульні дії, про час та місце цих дій повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Суд відмовляє у забезпеченні доказів, якщо доводи заявника не дають підстав для висновку, що подання доказів в майбутньому стане неможливим (утруденим) або є складнощі в їх одержання особисто заявником.
5. Ухвала суду постановляється як окремий документ. Відповідно до ч.4 коментованої статті оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. Разом з тим, в переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення, зазначеному в ст. 292 ЦПК, ухвала про забезпечення доказів не згадується. Тому, на нашу думку, вона окремо апеляційному оскарженню не підлягає.
Стаття 136. Заява про виклик свідка
1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
1. Будь-хто з осіб, які беруть участь у справі, може звернутися до суду з заявою про виклик свідка або кількох свідків. Заява повинна відповідати вимогам коментованої статті і містити:
- ім‘я свідка. Цю вимогу слід тлумачити розширено. Зрозуміло, що самого лише імені, наприклад, Оксана або Володимир, буде недостатньо для належної ідентифікації свідка. Вважаємо, що викликаючи свідка, слід зазначати, як мінімум, ще його прізвище;
- місце проживання (перебування) або місце роботи. Ці відомості забезпечують можливість направлення свідкові судової повістки. Місце проживання, перебування або роботи повинно зазначати конкретну повну адресу;
- обставини, які свідок може підтвердити. В заяві не може зазначатися зміст показань конкретного свідка, осільки вони ще не відомі, а зазначаються лише ті обставини, що мають значення для справи, які йому (свідкові), на переконання заявника, відомі.
Стаття 137. Витребування доказів
1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.
2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.
3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.
4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.
7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.
1. Як правило, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, самостійно збирають та подають докази до суду. Однак, нерідко трапляються випадки, коли подання того чи іншого доказу для осіб, які беруть участь у справі, становить певні складнощі. Мова йде про обставини, що перебувають поза межами контролю та правомірного впливу суб’єктів подання доказів і об’єктивно не залежать від їх волі та можливостей.