Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.
У сучасній кримінально-правовій теорії з'являються нові підходи до місця норм, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності.
У 2003 р. суди закрили провадження у справах щодо 28 438 осіб, що на 64,2% більше від межі 2002 р. переважно за рахунок справ, які закриті за амністією; таких справ закрито стосовно більш ніж 11 000 осіб. Звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку: зі зміною обстановки - 4 058 осіб; із дійовим каяттям - 1 838; із передачею на поруки -1 689; із примиренням винного з потерпілим - 3 679, зокрема 2013 осіб, або 54,7%, за справами, що були порушені не інакше, як за скаргою потерпілого, а 1 666 осіб, або 45,3% тих, хто вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності -передбачення конкретних видів звільнення в КК, а також у законі України про амністію чи акті помилування. Безпосереднє звільнення від кримінальної відповідальності в усіх випадках здійснює лише суд.
б.Види звільнення від кримінальної відповідальності:
1. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
Добровільна відмова - це остаточне припинення особою із власної волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця[22] . Ознаки добровільної відмови від злочину,остаточне припинення особою готування до злочину чи замаху на злочин; відмова від злочину з власної волі особи; наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця.
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.Особа, що вперше вчинила злочин невеликоїтяж-кості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину та повністю відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду[23] .
3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням ви'нного з потерпілим.Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим і відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду[24].
4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.Особу, котра вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року від дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності[25] .
5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.Особу, що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа вже не є суспільне небезпечною[26] .
6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо від дня вчинення нею злочину й до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження чи позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину[27] .
7. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону про амністію чи акта про помилування[28];
8. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності,передбачені Особливою частиною КК[29] .
Усі види звільнення від кримінальної відповідальності, крім передачі винного на поруки та застосування до неповнолітніх заходів виховного характеру (умовні), є безумовними. Безумовне звільненняозначає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не залежить від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. Що стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки, то в разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин[30] , отож йдеться про умовне звільнення. Це ж стосується неповнолітніх, які в разі ухилення від застосування заходів виховного характеру також притягуються до кримінальної відповідальності[31].
Кримінальний кодекс України передбачає випадки обов'язкового (імперативного) та факультативного (дискреційного)[32] звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.
Обов'язковому звільненнювід кримінальної відповідальності підлягають особи у зв'язку із закінченням строків давності[33] та інші, щодо яких за наявності вказаних у законі підстав застосовується термін "звільняються" (у зв'язку з дійовим каяттям ст. 45, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим - ст. 46). Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки[34] та у зв'язку зі зміною обставин[35], а також у зв'язку із закінченням строку давності за особливо тяжкі злочини, що передбачають можливість застосування такого покарання, як довічне позбавлення волі[36] , законодавець передбачив факультативність звільнення ("може бути звільнена"), тобто рішення з цього приводу передано на розсуд суду.
Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнення:
• у випадках, передбачених КК;
• на підставі закону про амністію;
• на підставі Указу Президента України про помилування.
в. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям:
Під дійовим каяттямслід розуміти активні та позитивні дії особи після вчинення злочину, що безперечно свідчать про бажання усунути шкоду, спричинену злочином, а також про жалкування щодо вчиненого злочину[37] . Норма кримінального закону, що розглядається, застосовується лише до осіб, які вчинили злочини вперше. Вона не поширюється на осіб:
· раніше судимих;
· що перебувають під слідством і судом;
· що ухиляються від слідства та суду.
Такими, що вперше вчинили злочин, також вважаються особи, які:
· раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, але звільнені від неї в установленому законом, який діяв на час звільнення, порядку;
· раніше судимі, але судимості погашені чи зняті в законному порядку;
· вчинили раніше злочин, строк давності щодо якого для притягнення до кримінальної відповідальності сплинув.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе лише за злочин, який належить до категорії невеликої тяжкості[38] .
Дійове каяття винного має виявлятися в активних позитивних діях, обов'язковий перелік яких наведено в законі: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків, усунення заподіяної шкоди.
Про щире каяттяпередовсім свідчить добровільне з'явлення із зізнанням. Сутність його - у тому, що особа, котра вчинила злочин, самостійно, хоч і не обов'язково з особистої ініціативи, звертається до органу дізнання, досудового слідства, до прокуратури чи в суд із заявою про вчинений нею злочин. З'явлення із зізнанням оформлюється протоколом за підписами заявника та службової особи відповідного органу Значення добровільного з'явлення із зізнанням як одна з обставин, що звільняє від кримінальної відповідальності, визначається тим, що заявник з особистої волі, без примусу повідомляє про злочин, про який органам влади або ще зовсім не відомо, або за фактом злочину порушено кримінальну справу, і сам віддає себе в руки правоохоронних органів, які доти не мали свідчень про те, хто вчинив злочин.