Якщо судом не визнано за можливе застосувати давність, постановляється обвинувальний вирок і винній особі призначається покарання. При цьому довічне позбавлення волі в обов'язковому порядку замінюється позбавленням волі на певний строк, який визначається судом у межах тієї норми, за якою кваліфіковано діяння винного.
Положення ч. 5 ст. 49 КК про незастосування строків давностідо певних злочинів як виняток цього інституту не є новим для вітчизняного кримінального права. 4 березня 1965 р. було прийнято Указ Президії ВР СРСР "Про покарання осіб, винних у злочинах проти миру і людяності та воєнних злочинах, незалежно від часу вчинення злочинів", яким передбачалося, що нацистські злочинці, винні в таких злочинах, підлягають покаранню незалежно від того, який строк минув після вчинення злочинів. Президією ВР УРСР було ратифіковано Конвенцію ООН 1968 р. про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинців проти людства.
Відповідно до норм міжнародного права, ч. 5 ст. 49 КК передбачає, що особи, які вчинили планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни[50] , порушення законів та звичаїв війни[51] , застосування зброї масового знищення[52] , геноцид[53] , повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності та засуджені, зокрема й до довічного позбавлення волі, незалежно від того, скільки часу минуло від моменту вчинення ними цих особливо небезпечних злочинів міжнародного характеру.
III. Висновок
З моменту звільнення особи від кримінальної відповідальності припиняється дія кримінально-правових відносин між державою і людиною, яка вчинила злочин. Закон не містить підстав відновлення припинених внаслідок звільнення від кримінальної відповідальності кримінально-правових відносин. Тому вчинення особою злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності не створює юридичної повторності злочину.
У всіх випадках звільнення від кримінальної відповідаль-ості може застосовуватися лише стосовно людини, винноїу вчиненні злочину, склад якого передбачено у відповідній статті кримінального закону. За цим положенням закон про звільнення від кримінальної відповідальності відрізняеться від закону про малозначність діяння, за яким діяння не було злочинним у момент його вчинення, оскільки через малозначність не являли собою суспільної небезпеки.
Звільнення від кримінальної відповідальності не тотожне припиненню кримінальної справи. Останнє має місце і за умови неможливості реалізувати існуючі кримінально-правові відносини. Це може бути, зокрема, за таких умов, як смерть винної особи чи її психічне захворювання, або за умов скасування того закону, за яким була у свій час засуджена особа.
IV. Використана література
1. Кримінальний кодекс України
2. Алексеев Н.С. „Злодеяние й возмездие. Преступления против человечества”. — М., 1986.
3. Зельдов С.И. „Освобождение от наказания й его отбьівания”. — М., 1982.
4. Зельдов С.И. „Уголовно-правовьіе последствия судимости: Учебное пособие”. — Орджоникидзе, 1986.
5. Коробков Т.Д. „Освобождение от уголовной ответственности й наказания по советскомууголовному праву”. — М., 1981.
6. Копєйчиков В.В. „Правозднавство: Підручник” – 6-е видання – Київ6 Юрінком Інтер, 2002. – 736с.
7. Матишевський П.С. „Кримінальне право України. Загальна частина:Підручник”. – Київ: ЮрінкомІнтер, 2000. – 272с.// ст. 233 – 235;
8. Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.С. „Сучасне кримінальне правоУкраїни:курс лекцій”. – Київ: Паливода А.В., 2005. – 640 с.// ст.ст.39 – 44, 163 – 180;
9. Фріс П.Л. „Кримінальне право України. З агальна частина: Навч. посібник”. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 362с.// ст. 258 – 273.
[1] Я. Байнін, П. Матишевський, В. Осадчий;
[2] Л. Багрій – Шахматов, С. Келіна, П. Дагель;
[3] Н. Загородніков, О. Лейст;
[4] Ю. Баулін
[5]статей 147, 242, 246 та ін.
[6]основоположником є /. Кант;
[7]Ф. Знгельс
[8]А.Піонтковський, В. Кудрявцевтз ін.
[9]А. Санталов
[10]ч. 1 ст. 68 ККУ
[11]ч. 1 ст. 75 ККУ
[12]ч. 2 ст. 104 ККУ
[13]ч. З ст. 75 ККУ
[14]ч. З ст. 104 ККУ
[15]розд. XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби. (Військові злочини)
[16]ст.ст.17,45,46,49,85-87; ст.ст.11 ч.2; 114 ч.2; 175 ч.З; 212 ч.4; 255 ч.2; 258 ч.З; 260 ч.б; 263 ч.З; 289 ч.4; 307 ч.4; 309 ч.4; 311ч.4;369ч.З ККУ
[17]ст.ст.47, 48 та 97 КК
[18]ст.ст.45, 46, 47, 48 та 97 ККУ
[19]ст.ст.47 і 48 ККУ
[20]ст.ст. 7,7і, 72,8,9,10,11і КПК
[21]ст 71 КПК
[22]ч. 1 ст. 17 ККУ
[23]ст. 45 ККУ
[24]ст. 46 ККУ
[25]ст. 47 ККУ
[26]ст. 48 ККУ
[27]ст. 49 ККУ
[28]статті 85-87 ККУ
[29]ч. 2ст. 111,ч. 2ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. З ст. 369, ч. 4 ст. 401
[30]ч. 2 ст. 47 ККУ
[31]ч. З ст. 97
[32]за Ю. Бауліним
[33]частини 1 і 2 ст. 49 ККУ
[34]ст. 47 ККУ
[35]ст. 48 ККУ
[36]ч. 4 ст. 49 ККУ
[37]ст. 45 ККУ
[38]ч. 2 ст. 12
[39]ст. 47 ККУ
[40]ч. 2 ст. 47
[41]ч. 2 ст. 49 ККУ
[42]ч. З ст. 49 ККУ
[43]ст. 148 ККУ
[44]ст. 167 ККУ
[45]ст. 12 ККУ
[46]ст. 324 ККУ
[47]ст. 117 ККУ
[48]ч. 5 ст. 49
[49]ст. 62 КУ, ч. 2 ст. 2 ККУ
[50]ст. 437 ККУ
[51]ст. 438 ККУ
[52]ст. 439 ККУ
[53]ч. 1 ст. 442 ККУ