Курсова робота
З предмету:кримінальне право
На тему:
Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності
План
II. Вступ
III. Загальна частина:
1. Кримінальна відповідальність та її підстави:
а.Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття, ознаки, зміст. Виникнення та припинення кримінальної відповідальності;
б.Підстави кримінальної відповідальності;
в.Форми реалізації кримінальної відповідальності.
2. Інститути звільнення від кримінальної відповідальності:
а.Поняття та значення інституту звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному праві;
б.Поняття та зміст інституту обмеження дії законодавства про кримінальну відповідальність.
3. Звільнення від кримінальної відповідальності:
а.Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності;
б.Види звільнення від кримінальної відповідальності;
в.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям;
г. Примирення винного з потерпілим – правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності;
д.Підстави та порядок передачі особи на поруки у зв’язку зі звільненням від кримінальної відповідальності;
е. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки;
ж. Перебіг строків давності – правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності. Зупинка та перебігу строків давності: кримінально – правове значення.
Висновок
Використаналітература
Вступ
Серед написаного на цю тему я не знаходила узгодженої відповідності щодо юридичної природи інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Одні криміналісти важають, що це одна з форм звільнення від покарання, інші – що звільнення від кримінальної відповідальності рівнозначно звільненню від покарання, треті розглядають цю інституцію як реакцію держави на посткримінальну поведінку особи, яка не потребує винесення обвинувачувального вироку, оскільки мета покарання може бути досягнута і без реалізації кримінальної відповідальності. Згідно з останнім твердженням звільнення від кримінальної відповідальності визначаеться як відмова суду від винесення обвинувального вироку стосовно особи, винної у вчиннні злочину, і пов’язоного з цим застосування до неї кримінально – правових санкцій (покарання). Це визначення є лише формою вирішення проблеми, а не самим їївирішенням.
За своєю юридичною прородою звільнення від кримінанальної відповідальностї тісно пов’язано з підставами кримінальної відповідольності – це правовий обов’язок особи, яка вчинила злочин, піддатися (підкоритися) заходам державного впливу та бути покараною.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це рішення відповідних державних органів на підставі юридичних фактів, які створюють можливість (обов’язковість) звільнення особи, що вчинила злочин, від її обов’язку піддатися судовому осуду і перетерпіти покарання.
Закон передбачає три види можливого звільнення від кримінальної відповідальності:
1. коли вчинене діяння, що містить ознаки злочину, втратило характер суспільно небезпечного або особа, яка вчинила таке діяння, перестала бути суспільно небезпечною;
2. коли вчинений злочин не становить великої суспільної небезпеки, а виправлення і перевиховання особи, яка вчинила такий злочин можливе без застосування кримінального покарання;
3. у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється і на підставі акта амністії або помилування, але за своєю юридичною природою амністія і помилування є водночас і видами звільнення від покарання.
Моя курсова робота, розкриває поняття самої кримінальної відповідальностя, її підстави, види, інститути кримінальної відповідальності, а також підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Загальна частина:
1. Кримінальна відповідальність та її підстави:
а.Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття, ознаки, зміст. Виникнення та припинення кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальості, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави стосовно особи, що вчинила злочин. Поняття „кримінальна відповідальність” законодавчо не визначено й у теорії кримінального та кримінально-процесуального права трактується по-різному.
Кримінальна відповідальність – урегульований нормами права обов’язок особи, що вчинила злочин, підлягати певним заходам негативного впливу та терпіти передбачені законом обмеження.[1]
Кримінальна відповідальність – це врегульований кримінально-правовими нормами суспільні відносини.[2]
Кримінальна відповідальність – це реальне застосування кримінально-правової норми та реалізація санкцій;[3]
Кримінальна відповідальність – це передбачені кримінальним кодексом вид і міра обмеження прав та свобод злочинця, що індивіалізується судом і здійснюються спеціальними органами держави.[4]
Відповідальність поділяється на негативну (ретроспективну, реальну) та позитивну (перспективну, потенційну).
Позитивна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи не вчиняти злочинів.
Негативна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи піддатися кримінально-правовим обмеженням
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУ особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним вироком суду, а згідно зі ст. З КК кримінальній відповідальності підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно чи з необережності вчинила передбачене законом суспільне небезпечне діяння. Ці положення дають підстави розглядати кримінальну відповідальність як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на скоєний злочин Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної.
Підставою кримінальної відповідальностіє наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за один і той же самий злочин більше від одного разу.
Форми реалізації кримінальної відповідальності:
• призначення покарання;
• звільнення від покарання (ст.74);
• звільнення від відбування покарання (статті 75, 84).
Власне факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кримінальної відповідальності доти, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину й вирок суду не набере законної сили.
Поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" нетотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність".
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності. Юридична відповідальність, зокрема й кримінальна відповідальність, як і форми притягнення до юридичної відповідальності, визначаються та встановлюються законами. Відповідно до положень п. 14.22ч. 1 ст. 92 КУ тільки законами України визначаються "судочинство ... організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства", а також "засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них". Системний аналіз норм КПК[5] дає підстави дійти висновку, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається від моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого та пред'явлення їй обвинувачення. Так, п. 4 ч. 1 ст. 242 КПК передбачає, що в разі віддання обвинуваченого до суду суддя одноосібне чи суд на розпорядчому засіданні зобов'язані з'ясувати, "чи притягнуті до відповідальності всі особи, які зібраними в справі доказами викриті у вчиненні злочину", а відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 246 цього Кодексу суд на розпорядчому засіданні може вирішити повернути справу на додаткове розслідування за "наявності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий".
Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Рішення КС України у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. кримінальна відповідальність настаєз моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а притягнення до кримінальної відповідальностіяк стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.