Смекни!
smekni.com

Філософія політики (стр. 6 из 6)

При такому підході слід мати на увазі, що, по-перше, рівень роз­витку політичної дійсності як особливої системної якості і є політичною культурою. Співвідношення політичної свідомості, діяльності, відносин, політичної влади, системи, політичного життя і культури полягає в тому, що остання характеризує рівень розвитку перших. Можна сказати, що політична культура у кожний даний момент часу функціонує в кожній даній точці багатомірного соціального простору політичної дійсності, не збігається з нею повністю, але існує як скла­дова, що здатна виступати у вигляді показника чи характеристики рівня розвитку цієї дійсності.

По-друге, характеристика політичної культури як рівня розвитку політичного життя суспільства імпліцитно містить у собі орієнтацію, з одного боку, на усвідомлення необхідності досягнення суспільною системою належного стану (максимально високого при даних соці­альних умовах рівня розвитку), з другого — на оцінку наявного рівня культури в політичному житті суспільства крізь призму її цільового стану. Отже, у самому понятті "політична культура" закладено оці­ночний момент, який внутрішньо притаманний культурі і без якого не можна говорити про рівень розвитку політичного об'єкта.

По-третє, політична культура являє собою таку системну якість (якісний стан), котра "знімає" як наявний рівень розвитку політичного життя суспільства, так і той критерій, на підставі якого оцінюється цей рівень. Для того, щоб розкрити цей якісний стан, необхідно по­казати дві суперечливі у своїй єдності грані політичної культури: на­явний і потенційно можливий рівні політичної дійсності, якої вима­гає базис; необхідно показати наявний стан останньої у порівнянні з її цільовим станом, тобто у порівнянні з тим, до чого йде політичний розвиток. Ця суперечлива єдність рівневих станів політичної культу­ри й становить специфіку її глибинних підвалин.

По-четверте, до змісту політичної культури належить включати рівень розвитку як позитивних, так і негативних політичних явищ. Політичну культуру не можна зводити тільки до культурності, вона властива кожній державно-організованій людській спільності. Питання тільки у її змісті, рівні, ступені розвинутості. Політична культура може бути низькою, пасивною, демократичною, ліберальною, тоталітарною, авторитарною і т.п. У протилежному випадку вона позбувається ана­літичних ознак.

Політико - культурний підхід до аналізу різних політичних систем, інститутів, процесів дає можливість подолати формально юридичне ро­зуміння політики, вийти за межі нормативного уявлення владних відно­син у суспільстві. Він дає змогу віднайти глибоко приховане коріння національної самосвідомості, традицій, уявлень, мифів, які супроводжують суспільно-політичну діяльність усіх громадян тієї чи іншої країни.

Труднощі становлення національної державності і демократії в Україні багато у чому зумовлені складністю формування національ­но-демократичного типу політичної культури. Саме тому наші полі­тики і рядові громадяни, самі того не помічаючи, мислять і діють за імперативами та стереотипами політичної культури, що склалася у радянському суспільстві багато десятиріч тому. І хоч ця культура як цілісна парадигма більше не існує, процес її розпаду і трансформу­вання може тривати довго. Який час він займе, залежатиме насампе­ред від чотирьох факторів: здатності суспільства до консолідації і єдності у розбудові своєї Української держави; темпів становлення нових економічних і політичних відносин; динаміки зміни поколінь; характеру політичної соціалізації молодіжних груп. [2; С. 525-531]

ВИСНОВОК

Отож, ми визначились із базовими поняттями філософії політики. Побудували схему понять, які характеризують політичну систему, громадянське суспільство і політичну свідомість і культуру. Не тяжко тепер дати оцінку тим процесам, які проходять в нашій державі. Було б добре, щоб цими поняттями оперували і наші владні кола, які будують іноді те, про що вони навіть поняття не мають.

Для розбудови української політичної філософії треба найперше будувати систему політичної гри по всім зрозумілим правилам і поняттям. Якщо ж у кожного правила і поняття будуть різними, то упорядкованої держави у нас не вийде. Нагадаю, що система політики при СРСР була вибудувана дуже чітко, вона була не ідеальною, але вона була. І навіть при цих недоліках правила політичної системи були окреслені певними нормами і закону і моралі.

Політика вимагає ясності правил і точності визначених понять, тільки тоді політика буде філософською, тобто думаючою!

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. – К.: «Каравела», 1999. – 248 с.

2. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.

3. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 560 с. (Альма – матер)

4. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 592 с.

5. Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с. (Альма – матер)