Олег Чернишов, директор з розвитку та зв’язків регіонального телебачення, «Новий канал», вигідним для регіональних телекомпаній вбачає нібито вдалий поділ ефірного часу: більшу частину програмного наповнення необхідно віддавати мережевій телекомпанії, а «місцевому чи регіональному телебаченню визначений відлік часу, т. зв. вікна, оскільки більше ніж півтора години якісного матеріалу місцева телекомпанія зробити не в змозі... Така модель найбільш повно враховує інтереси місцевих та регіональних телекомпаній. І саме в такій ситуації вони зможуть нормально функціонувати в правовому полі». Скептичний і достатньо упереджений прогноз майбутнього регіонального телебачення плямує всі без винятку ТК.
Валерій Калниш, випусковий редактор ЗНТРК «ТВ-5» (Запоріжжя): «Незважаючи на розбіжності в технічному забезпеченні (яке, до речі, різко зменшується) і значно нижчу професійну підготовку кадрів в регіональних телекомпаніях порівняно зі столичними ЗМІ, все ж у них є одна наочна подібність – всі вони мають свого власника, який тією чи іншою мірою диктує політику каналу. Ось саме це і є визначним. На регіональні ЗМІ є значно більший тиск зі сторони власників. Викликано це і територіальною близькістю, і локальністю інтересів, і кон’юнктурою ринку професіоналів у провінції, і рівнем зарплат». Усе це, відповідно, змушує телевізійника миритися з ситуацією і висвітлювати події так, як їх хоче бачити власник. Або ж навпаки: достатньо один раз випустити в ефір незалежний телесюжет і тоді — можна назавжди розпрощатися зі своєю посадою. Отже, такі невеселі реалії змушують аудиторію «споживати» такий телепродукт, перетравлювати його, а потім просто припинити дивитися той чи інший канал.
Пан Калниш вважає, що змінити регіональне ТБ може тільки створення мережі регіональних телекомпаній, де випуск новин почнеться у м. Сімферополі, а закінчиться у м. Львові. І відмінність із загальнонаціональними каналами була б разюча — це не погляд на події зі столиці, а погляд зі всіх сторін.
Особливою проблемою у майбутньому для регіонального телебачення Едуард Меркулов, технічний директор ТРО «Маріупольське телебачення», бачить «мережевиків» та т. зв. «авторитетні канали». «Мережевики» настирливо «пробираються» в регіони, викуповують ліцензії на право мовлення на тих частотах, де регіональні компанії вже давно працюють, відверто лобіюють свої інтереси на всіх рівнях влади. Залишаються регіональними тільки телекомпанії обласного рівня», а дрібні міські канали через брак коштів скорочують свій ефір до одноденної п’ятнадцятихвилинної трансляції новин.
«У регіонального телебачення завжди був і буде свій глядач», — вважає Тетяна Лєбєдєва (Незалежна асоціація мовників України). «Ніколи загальнонаціональні канали не зможуть задовольнити абсолютно звичайне бажання знати, що відбувається в їхньому місті, на їхній вулиці. Люди повинні мати шанс побачити в репортажі свій дім, своїх сусідів». Це жахлива помилка, коли вважають, що політичні баталії і потужний «різнобарвний» PR центральних каналів може задовольнити потребу в інформації про рідне місто. Більш доступна і довірлива тональність місцевих каналів ближча і більш зрозуміла мешканцям. У місцевій інформації не потрібно шукати подвійного дна, вона прозора, зрозуміліші мотиви і взаємозв’язки. Менша дистанція між джерелом і споживачем інформації.
Що стосується прямих ефірів на регіональних телеканалах, то ніхто не може зрівнятися з їхньою ефективністю. У глядача виникає відчуття співучасті, можливості дати своє запитання і почути на нього відповідь. Причому, висвітлюються всі найболючіші питання [33].
Власкор 5 каналу в Одесі Олексій Єсін: «Не розумію, чому регіональних кореспондентів вважають напівпрофесійними невдахами... Зовсім ні! Це професійні люди, які просто з якихось причин не хочуть покинути рідне місто чи місто, де вони мешкають наразі. Не всім бути в Києві, не всім працювати в Києві».
Регіональне телебачення у більшості регіонів України практично не має конкуренції: глядач, якщо хоче переглянути місцеві новини, публіцистичні програми локального характеру, а з ними й художню та документальну продукцію, безальтернативно вибирає один із регіональних каналів. Адже важливою особливістю сприйняття інформації є те, що всі новини, навіть загальнонаціональні проблеми сприймаються аудиторією в аспекті саме місцевому. Так і розуміння загальнодержавних фактів осягається глядачем через повсякденне життя навколо них. «У цьому плані регіональне телебачення має рідкісний шанс виконувати комунікативну функцію, використовуючи свої незаперечні природні переваги, а саме: максимальну наближеність до головних орієнтирів та потреб людей, а також тісний і зрозумілий зв’язок з їхніми міжособистісними, а нерідко і з виробничими стосунками». У цьому випадку ініціатором комунікаційного процесу якраз і є телебачення, яке мусить знати вимоги аудиторії свого каналу, вікові характеристики, рівень освіти, національну структуру і, звичайно, професійні інтереси. Це «розшифрування» аудиторії необхідне хоча б для того, щоб зорієнтувати творців телепередач на близьку для телеглядача мову спілкування, на потрібну тональність, тематичну спрямованість мовлення. Від цього безпосередньо залежать ефективність усієї роботи, і прогноз сприйняття телепрограм, і можливість комунікативного програмування. До того ж не варто забувати, що для кожного регіону однією з найважливіших соціальних проблем є заснування об’єктивної сили і характеру впливу тієї чи іншої телекомпанії на зміни в громадській та індивідуальній свідомості» [20; С.241-257].
Регіональне телебачення, незалежно від представленого телеканалу відіграє важливу роль у національній системі, зокрема, якщо воно передбачає право меншин виражати себе. Разом із загальнонаціональними каналами регіональне телебачення формує духовні інтереси різних категорій населення, забезпечує інтерес членів суспільства, орієнтує на нові цінності, сприяє збереженню регіональної ідентичності й культурної спадщини та утверджує принципи державності незалежної України.
український регіональний телекомпанія
Розділ 2. Специфіка роботи телебачення Дніпропетровщини
2.1 Стереотип слабких провінційних каналів: телевізійний простір Дніпропетровщини
У наш час у провінційного глядача з'явилася можливість стати завзятим телеманом. Зазирнемо, наприклад, у місто Дніпропетровськ. Підключившись за мінімальну абонентську плату (28 гривень на місяць) до мережі багатоканального ефірно-кабельного телебачення, дніпропетровці дивляться 25 каналів відмінної якості.
Навіщо ж потрібні місцеві каналі телебачення, коли є центральні? І що не влаштовує провінцію в ідеології «головного» телебачення»? По-перше, більшість центральних телеканалів постачає інформацію про події, які в основному відбуваються в Києві. Але столиця це ще не вся країна. За рівнем життя та запитів регіони та столиця — два діаметрально протилежні полюси. Центр віддаляється від регіонів.
Саме в глибинці життя дає журналістам масу прикладів пожвавлення на місцях, цікавих напрацювань, яскравих, сильних характерів, соціальних зрушень, значних подій. Сила регіонального телебачення в тому, що воно може, наприклад, взяти тему будівництва метро — вічного довгобуду Дніпропетровська, запросити учасників цього довгобуду, звичайних городян, та присвятити цій темі півтори години. Такі теми зрідка можуть з'являтися в новинах загальноміських каналів у вигляді двохвилинного сюжету раз на рік, під черговий інформаційний привід. Регіональні канали можуть присвяти цій темі цілу програму, або зробити спеціальний репортаж. У загальнонаціональних каналів завжди є обмеження - це велика глядацька аудиторія по всій Україні, а в кожного міста й області є свої специфічні проблеми та події. Міські канали ближче до життя області. Та все ж імідж провінційного телебачення перетворився на своєрідний стереотип.
За даними державного комітету телебачення та радіомовлення, станом на 1 вересня 2008 року в Дніпропетровській області діє 97 телеорганізацій (10 з яких – комунальної та державної форм власності, решта — приватні). На карті охоплення населення Дніпропетровської області телевізійним мовленням є чисельні «білі плями» — це ті місця, куди не доходить мовлення жодного телеканалу [30].
У Дніпропетровську ведуть мовлення 7 телеканалів, 2 з яких комунальної та державної форм власності, решта — приватні. Здорова конкуренція між каналами змушує їх творчо підходити до свого мовлення.
Дніпропетровська ОДТРК(51-й канал, Дніпропетровськ):
Регіон мовлення: Дніпропетровська область;
Аудиторія: 7,5 – 8 млн. чоловік;
Формат: інформаційно-розважальний. Інформує мешканців області про події в регіоні та обласному центрі;
Контент: «Новини», «Ранковий коктейль», «Тихіше миші», «Круглий стіл», «Пенсійний фонд інформує», «Інтерв'ю», «Тема дня» та ін.
Сьогодні ДОДТРК ні формою, ні змістом не відмінна від 23 інших ОДТРК України. І проблеми у Дніпропетровського обласного телебачення такі самі, як і в усіх інших. Непомірно великий штат, символічні зарплати, мізерні прибутки від реклами, вбога студія, застаріле обладнання, а як наслідок — погана якість картинки.
Телекомпанія Приват ТБ Дніпро (9 Канал, Дніпропетровськ):
Регіон мовлення: Дніпропетровськ і область в радіусі 50-100 км. (Новомосковськ, Павлоград, Дніпродзержинськ, Синельникове, Верхньодніпровськ та деякі райони Запоріжжя);
Аудиторія: 2 млн. чоловік;
Формат: інформаційно-розважальний канал для телеглядачів, його головне завдання подобатися всім шарам телеаудіторії, і перш за все найбільш активній її частині;